Постанова № 70504996, 27.11.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/912/17

Справа №754/13847/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2017 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Клочко І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУПФУ в м. Києві) про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивує наступним.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

Однак, ознайомившись з матеріалами пенсійної справи, позивачу стало відомо про те, що при призначенні йому пенсії не було враховано суми матеріальної допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, премії за сумлінну працю та одноразової грошової допомоги при звільненні.

05.09.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, премії за сумлінну працю та вихідної допомоги при звільненні.

Відповідач у своєму листі від 11.09.2017 року відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та на п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року №393.

Вважаючи відмову відповідача у перерахунку пенсії неправомірною, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно з п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповдіно до ч.3 ст. 183-2 КАС України, відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову мають бути подані безпосередньо до канцелярії суду.

03.11.2017 року ГУПФУ в м. Києві одержано копію ухвали про відкриття скороченого провадження та копію адміністративного позову з додатками, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Станом на 27.11.2017 року заперечень сторони відповідача проти позову або заяви про його визнання до суду не надійшло.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не скористався наданим йому правом на подання заперечень проти позову та не виконав обов'язку по доказуванню правомірності своїх дій, а тому вважає за можливе розглянути адміністративну справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в м. Києві з 2009 року та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

14.08.2017 року, ознайомившись з матеріалами пенсійної справи, позивачу стало відомо про те, що при призначенні йому пенсії не було враховано суми матеріальної допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, премії за сумлінну працю та одноразової грошової допомоги при звільненні.

05.09.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, премії за сумлінну працю та одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно довідки №472/1 від 23.08.2017 року, виданої Державною фіскальною службою України.

Листом ГУПФУ в м. Києві №21464/03/Б-1737/1 від 11.09.2017 року позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років та повідомлено останнього про те, що підстави для врахування матеріальної допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, премії за сумлінну працю та одноразової грошової допомоги при звільненні для розрахунку пенсії відсутні.

Не погоджуючись із даним рішенням ГУПФУ в м. Києві, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Дотримуючись вимог Основного Закону, суд вважає за необхідне застосовувати норми «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу.

Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з наступними змінами та доповненнями, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Підпунктом 3 пункту 5 вказаної постанови передбачено право керівників державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім, або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом), є складовою фонду основної заробітної плати, як інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога входила до системи оплати праці військовослужбовця.

Крім того, статтею 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч.1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які, відповідно до ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога та одноразова грошова допомога при звільненні, включаються до складу заробітної плати військовослужбовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Аналогічні правові позиції висловлені в постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 року, 14.05.2013 року, 28.05.2013 року, 04.03.2014 року за результатами перегляду судових рішень у справах №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-3а14 відповідно.

Згідно приписів ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджуються дослідженими письмовими доказами, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ч.1 ст. 94 КАС України, тобто витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конституції України, ст.ст. 2, 11, 18, 71, 94, 99, 104, 160-163, 183-2, 254, 256 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 22869069) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії за сумлінну працю та одноразової грошової допомоги, зазначених в довідці №472/1 від 23.08.2017 року, виданої Державною фіскальною службою України, починаючи з 05.09.2017 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 22869069) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: