Рішення № 70504317, 15.11.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9112/17

Провадження № 2/712/2222/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Пересунька Я.В.,

при секретарі Сагун Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє також в інтересах недієздатного ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном та зобовязання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, просить зобовязати ОСОБА_3 усунути їй перешкоди в користуванні домоволодінням № 270 по вул.Кавказькій у м.Черкаси, шляхом демонтажу двох навісів, що розташовані по вул.Кавзказькій, 268/2 у м.Черкаси і виступають на територію її домоволодіння, та шляхом приведення до належного естетичного стану та відповідної висоти паркану на межі між цими домоволодіннями, або надання їй можливості встановити належний паркан.

Позов обґрунтовано тим, що вона є власником 343/800 частин будинку та споруд по вул.. Кавказькій, 270 у м.Черкаси та 875/1000 частин земельної ділянки в цьому домоволодінні на підставі договору дарування від 13 грудня 2013 року. Крім того, вона є опікуном недієздатного ОСОБА_2, якому належить 49/800частин домоволодіння та 125/1000 частин земельної ділянки на підставі договору спадкування від 13 вересня 2012 року.

Відповідач ОСОБА_3 є власником сусіднього домоволодіння № 268/2 по вул.. Кавказбкій у м.Черкаси.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 вересня 2016 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_3 було зобовязано відновити межові знаки між домоволодіннями, шляхом знесення навісу та металевих балок по вул.Кавказькій, 268/2 у м.Черкаси, прибудованих до житлового будинку ОСОБА_1, та усунути їй разом із недієздатним ОСОБА_2 перешкоди в користуванні домоволодінням.

Рішення суду ОСОБА_3 виконав, але по межі встановив паркан висотою більше 2,5 метрів із підручних матеріалів: залишків шиферу, піддонів, ганчір'я, який затіняє вікна її домоволодіння. Зносити паркан для встановлення якоїсь більш легкої, естетично приємної будови (наприклад, металічної сітки) відповідач відмовляється.

Крім того, він не бажає зняти два навіси, з яких атмосферні опади течуть на стіни її будинку та подвір'я. Ці навіси розташовано на території домоволодіння позивача, виступають на територію її домоволодіння та не обладнані необхідними інженерно-технічними засобами, які б запобігали стіканню атмосферних опадів, що призводить до пошкодження її будинку.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_4 позов підтримали та просили його задоволити.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Оскільки позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі, то суд постановив ухвалу, яку внесено до журналу судового засідання, про розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

КонституцієюУкраїни(ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно доЗакону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені положеннями ст.ст.16,386,391 ЦК.

Відповідно до ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій по запобіганню такому порушенню.

Статтею 103 ЗК України власники земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення).

Відповідно до ст 104 ЗК України власники земельних ділянок мають право вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров"я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки, та інше.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником 343/800 частини житлового будинку по вул. Кавказька,270 в м.Черкаси та 875/1000 частини земельної ділянки, відповідно до договорів дарування від 13 грудня 2013року.

ОСОБА_2 є власником 49/800 частини житлового будинку та 125/1000 частини земельної ділянки по вул. Кавказька,270 у м.Черкаси на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯК№ 373108, виданого 13 вересня 2012 року відповідно до рішення Черкаської міської ради № 3-887 від 10 травня 2012року, кадастровий номер 7110136700:03:021:0132.

ОСОБА_1 відповідно до рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 24 липня 2014 року призначена опікуном над недієздатним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач ОСОБА_3 є власником 43/100 частини будинку № 268 по вул.Кавказька, м.Черкаси.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 вересня 2016року, яке набрало законної сили 27 вересня 2016 року, зобовязано ОСОБА_3 відновити межу з належною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельною ділянкою по вул.Кавказька, 270 у м.Черкаси, шляхом знесення навісу літ. Ж, паркану та металевих балок по вул.Кавказькій, 268 у м.Черкаси, прибудованих до житлового будинку по вул.Кавказькій, 270 у м.Черкаси.

Як зазначила в судовому засіданні позивач, ОСОБА_3 виконав вказане рішення суду, але з підручних матеріалів (залишки шиферу, ганчірки, коври, мішковина) збудував по межі паркан висотою більше 2,5 метрів, який затіняє вікна в її будинку та має неестетичний вигляд. Крім того, з його території на територію її земельної ділянки виступають два навіси, які не облаштовані засобами для відведення атмосферних опадів, що призводить до замокання стін будинку та потрапляння опадів на її територію.

За змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до акта, складеного 26 червня 2017 року спеціалістами відділу інспектування управління інспектування Черкаської міської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за присутності ОСОБА_1 проведено перевірку фактів, викладених у зверненні від 22 червня 2017 року щодо неправомірного встановлення паркану та відведення дощових вод на територію домоволодіння заявниці. У ході перевірки виявлено, що два навіси власника домоволодіння по вул. Кавказька, 268/2 у м.Черкаси виступає на територію сусідського домоволодіння по вул.Кавказька, 270 у м.Черкаси та не облаштовані для запобігання стіканню атмосферних опадів на територію двору заявниці. Також паркан домоволодіння, що розташований на межі між будинками по вул. Кавказька 268/2270, зроблений із шиферу, піддонів і накритий ганчірками та має висоту більше ніж 2,5 метрів (а.с. 17).

Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснила, що за мовчазної згоди колишнього власника її домоволодіння ОСОБА_3 приблизно 30 років користувався стінами її будинку, вперши в нього металеві балки, та збудував свій сарай впритул до її будинку. Коли вона захотіла утеплити стіни свого будинку, він відмовився знімати балки, що стало предметом судового спору. Після отримання рішення суду він виконав його так, як сам того захотів, але при цьому влаштував два навіси таким чином, що атмосферні опади з цих навісів падали на її територію, плюс збудував паркан на межі. Її не влаштовує, що цей паркан затіняє її два вікна. Коли проходиш між її будинком та парканом, то складається враження, що заходиш у тунель, оскільки висота паркану місцями доходить до 3 метрів. До того ж у паркан вмуровано ганчірки, коври, мішковину, які роблять його естетично страшним, але які вона сама зрізати не може через побоювання за наслідки у звязку з можливою неадекватною реакцією на це сусіда. В ідеалі добре було б паркан знести, а на його місці влаштувати естетичний забор, наприклад, із сітки.

Свідок ОСОБА_7 (проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 та є співвласником цього домоволодіння разом із позивачем та її підопічним племінником) пояснила суду, що ОСОБА_3 по межі між їхніми домоволодіннями поставив паркан висотою більше 2,5 м, не прибрав усі навіси. ОСОБА_3 не дозволяє прибрати ганчірки та мішковину із паркану та погрожує натравити собак. Коли сильний вітер на дворі, то незакріплений шифер на паркані гримить настільки, що не дає можливості спати в будинку.

Свідок ОСОБА_8, яка є кумою та сусідкою позивача, пояснила, що сусід ОСОБА_1 ОСОБА_3 збудував по межі з останньою високий паркан із підручних матеріалів залишків шиферу, інших будівельних матеріалів, ганчірок. Внаслідок цього в кімнатах у куми темно і постійно горить лампочка.

Оцінка вищевказаних доказів дає підстави для висновку, що навіси з території домоволодіння відповідача виступають на територію домоволодіння та позивача, такі навіси не облаштовано ринвами для відведення опадів, що призводить до пошкодження її будинку та завдає їй шкоди, тому позов у частині зобовязання відповідача демонтувати вказані навіси підлягає задоволенню.

Водночас позивачем не доведено, що збудований відповідачем по межі між їх земельними ділянками паркан порушує інсоляцію в кімнатах її будинку чи іншим чином призводить до руйнування чи пошкодження її будинку, а також не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що зовнішній вигляд такого паркану порушує її права.

Показанні свідків у цій частині є неналежним доказом у справі.

Посилання позивача на те, що зовнішній вигляд паркану не є естетичним, не може бути підставою для знесення такого паркану, оскільки знесення є крайнім заходом впливу до порушника правил добросусідства, а позивач не надала доказів на підтвердження того, що вона зверталась до відповідача із заявами про демонтаж ганчірок, мішковини та піддонів із паркану, чи вимогами демонтувати паркан, але останній у задоволенні такої заяви відмовив.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлена права за власний кошт облаштувати на своїй земельній ділянці легкий паркан чи риштування навколо паркану відповідача за допомогою сучасних засобів із полегшених тривких матеріалів, вигляд яких задовольняв би її естетичний смак.

З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути судові витрати в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 79, 88, 209, 224-233 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 386, 391 ЦК України, ст.ст.103, 104, 152 ЗК України, Законом України «Про судовий збір», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, яка діє також в інтересах недієздатного ОСОБА_2, задоволити частково.

Зобовязати ОСОБА_3 демонтувати два навіси, які розташовані по вул.Кавказька, 268/2 у м.Черкаси та виступають на територію домоволодіння по вул.Кавказька, 270.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП встановити не вдалось) в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судові витрати в розмірі 640 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Соснівським районним судом м.Черкаси за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Соснівського районного суду м.Черкаси протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області, шляхом подання через Соснівський районний суд м.Черкаси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків, або після розгляду справи в апеляційному порядку апеляційним судом Черкаської області, якщо його не буде скасовано.

Суддя: Я.В. Пересунько