Ухвала суду № 70504272, 21.11.2017, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/500/17

номер провадження 2/695/1669/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про прийняття цивільної справи до провадження

та призначення справи до розгляду

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Таратін В.О, отримавши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, що перебуває в іпотеці, та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом поновлення реєстратором попередніх відомостей в Державному реєстрі речових прав,-

ВСТАНОВИВ

Дана справа ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 24.04.2017 року в порядку ст.116 ЦПК України, на задоволення клопотання відповідача ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,була направлена до Подільського районного суду м. Києва, враховуючи місце знаходження (перебування, реєстрації) відповідачів.

Позиція Золотоніського міськрайонного суду була обґрунтована не лише вимогами процесуального законодавства, зокрема ст.ст.116, 210 ЦПК України, а й судовою практикою.

Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 р. право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат»).

За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Відповідно до п.5 витягу з Узагальнення судової практики, обговореної та взятої до уваги на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» 07.02.2014 р. - з причини відсутності в чинному ЦПК окремої категорії цивільних справ, такої як оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, та спеціальної норми щодо визначення підсудності справ цієї категорії це питання повинно вирішуватись судами за загальними правилами підсудності на підставі статей 107–117 ЦПК.

ЦПК визначає підсудність справ щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса – за місцем його виконання відповідно до ч. 12 ст. 110 ЦПК. Місце виконання рішення визначене ст. 20 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV).

Судами в основному правильно застосовувалися правила ч.12 ст.110 ЦПК щодо визначення підсудності.

Проте спірним виявилося питання щодо визначення підсудності у такій справі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва було відкрито провадження у справі за позовом П.О.В. до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Б.І.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в порядку ст. 114 ЦПК, оскільки за виконавчим написом стягнення було звернуто на нерухоме майно (квартиру), що знаходиться в Ленінському районі м. Миколаєва.

У справі заявлено позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, проте пред’явлені позовні вимоги стосуються стягнення за виконавчим написом нотаріуса щодо нерухомого майна (квартири). Разом із тим положення ст. 114 ЦПК не застосовуються, так як вказаний спір мав розглядатися з дотриманням правил ч.12 ст.110 ЦПК, оскільки в першу чергу судом розглядається спір про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а не з приводу нерухомого майна.

Судам слід пам’ятати, що виключну підсудність згідно з п. 42 Постанови ВССУ № 3 встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК). Згідно з положеннями ст. 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно – предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, якщо, наприклад, пред’явлені позовні вимоги стосуються нотаріально посвідченого договору про відчуження нерухомості, то позов подається з дотриманням правил про виключну підсудність, тобто до суду за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Стосовно інших справ щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні жодних спеціальних норм ані в ЦПК, ані в Законі № 3425-XII не закріплено.

У зв’язку з цим застосовуються правила ч.1 ст.109 ЦПК щодо підсудності справ за місцезнаходженням відповідача, згідно з якою позови до фізичної особи пред’являються до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Тобто застосовуються правила загальної територіальної підсудності, оскільки ч. 12 ст. 110 ЦПК визначає альтернативну підсудність (за вибором позивача).

У ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» наведені визначення понять «місце перебування» та «місце проживання».

Проте подання такої позовної заяви до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача – нотаріуса неможливе, оскільки нотаріус діє не як фізична особа, а як орган юрисдикційної діяльності від імені держави. Отже, суди мають враховувати таке: у випадках оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, коли відповідачем у справі є приватний або державний нотаріус, позов повинен подаватися за місцем здійснення ним зареєстрованої нотаріальної діяльності, а не за місцем його зареєстрованого проживання чи перебування як фізичної особи.

Незважаючи на вказані обставини щодо передачі справи до іншого суду, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01.08.2017 року, в порушення вимог ст.117 ЦПК України щодо недопустимості спорів про підсудність, дану справу в порядку ч.1 ст.114 ЦПК України передано за підсудність до Золотоніського міськрайонного суду.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду справа передана судді Таратіну В.О.

Керуючись ст.ст.119, 122 ЦПК України суддя, -

УХВАЛИВ

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про скасування реєстрації права власності на житловий будинок, що перебуває в іпотеці, та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном прийняти до провадження.

Враховуючи графік розгляду раніше призначених справ суддею Таратіним В.О. призначити дану цивільну справу до судового розгляду на 28.12.2017 р. на 10.30 год.

В судове засідання викликати сторони згідно заяви.