Рішення № 70503706, 15.11.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Григоренка М.П.

секретар судового засідання – Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Демидівського районного суду від 25 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Демидівського районного суду від 25 грудня 2012 року позов задоволено частково: договір №27/7 про виготовлення комплекту дерев’яного будинку та його монтаж на майданчику замовника «під ключ» від 27.07.2009 та додаткову угоду №1 до вказаного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду (збитки) в сумі 140308 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн., а також 1 503 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводив, що не мав можливості завершити будівництво, оскільки позивачем ОСОБА_2 постійно порушувалися умови укладеного між ними договору №27/7 від 27.07.2009 року та додаткової угоди №1 до нього від 07.08.2011 року, а саме: вартість об’єкту по договору складала 46 000 дол. США, і на момент початку оздоблювальних робіт, він повинен був отримати 41 400 дол. США, однак фактично отримав 37 800 дол. США., на сьогоднішній день заборгованість в сумі 3600 доларів США ОСОБА_2 не погашена, необхідних матеріалів для закінчення робіт нею не надано.

Вказував, що неодноразово надсилав замовнику листи та претензії.

Зазначав, що посилання суду на висновки експертних досліджень є хибними, оскільки жодних експертних досліджень не проводилося, а його клопотання про допит особи, яка нібито проводила ці дослідження, суд відхилив.

Покликався на незаконність стягнення з нього 10 000 грн. моральних збитків, оскільки укладеним між ним та ОСОБА_2 договором не було передбачено морального відшкодування за невиконання зобов’язань, крім того, порушення умов договору відбулося з вини ОСОБА_2, і саме вона повинна нести відповідальність за невиконання умов договору та додаткової угоди.

З цих підстав просив рішення Демидівського районного суду від 25 грудня 2012 року скасувати та постановити нове рішення.

Апелянт відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву в якій зазначив, що підтримує подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а справу розглянути без його участі.

Позивач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку повідомлялась про час і місце розгляду справи, однак до суд не з’явилась, а тому колегія суддів вважає за можливе провести розгляд за її відсутності.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов та розриваючи укладений договір №27/7 про виготовлення комплекту дерев’яного будинку та його монтаж на майданчику замовника «під ключ» від 27.07.2009 та додаткову угоду №1 до вказаного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 істотно порушив умови договору підряду та додаткової угоди спричинивши замовнику матеріальну шкоду та моральну шкоду внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у невиконанні взятих ним на себе договірних зобов’язань.

Такий висновок місцевого суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону, зокрема в частині відшкодування моральної шкоди.

Що стосується рішення місцевого суду в частині розірвання укладеного договору та додаткової угоди та стягнення матеріальної шкоди, то колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до ч.1 ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк його виконання.

Згідно зі ст.ст. 610,612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2009 року між замовником ОСОБА_2 та підрядником підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 27/7, на виготовлення комплекту дерев’яного будинку та його монтаж «під ключ» за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання виготовити фундамент, комплект дерев’яного будинку, кроквяну, каркасну системи, провести покрівельні, водо-каналізаційні, сантехнічні, електромонтажні та інші необхідні роботи «під ключ» згідно Робочого проекту (додаток №1), специфікації ( додаток №2) на майданчику замовника в с. Хрінники Демидівського району Рівненської області в строк до 1 червня 2010 року, а також у вигляді бонусу у цей же строк виготовити та змонтувати садову альтанку . Зазначені роботи відповідно до розділу.2 Договору підрядник мав виконати поетапно. Зокрема:

- до 30 вересня 2009 року завершити монтажні роботи фундаменту;

- до 30 жовтня 2009 року завершити виготовлення комплекту дерев’яних складових та провести контрольний монтаж на власному підприємстві;

- до 10 грудня 2009 року завершити монтаж зрубу 1-го поверху, каркасу 2 -го поверху, зовнішню обшивку 2-го поверху, покрівельні роботи, зовнішні шліфувальні роботи та зовнішнє первинне фарбування на майданчику замовника;

- до 1 червня 2010 року завершити всі оздоблювальні роботи «під ключ».

Замовник зобов’язувався прийняти змонтований будинок за актом виконаних робіт та своєчасно поетапно здійснювати оплату вартості робіт на умовах договору.

Зокрема, згідно з п.п. 3.1 договору, вартість виготовлення об’єкта складає 42500,00 доларів США , що за курсом НБУ становить 323.850,00 гривень. Вказану суму замовник оплачує підряднику готівкою на умовах передбачених розділом 4 договору:

- 25%- на момент підписання даного договору;

- 25% - до 15 жовтня 2009 року;

-20%- на момент початку монтажних робіт на майданчику замовника;

- 20%- на момент початку оздоблювальних робіт «під ключ»;

-10 %- на момент підписання Акту виконаних робіт. Передача готівки оформляється розписками (т.1 а.с.13-19, 20-21, 21-22).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 поетапно сплачено підряднику підприємцю ОСОБА_1 коштів на загальну суму 37800 доларів США, що підтверджується його розписками (т.1 а.с.24,25,26,27,28,29), тобто наперед оплатила майже 90(=89) % обсягу будівництва, при тому, що ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом дерев’яного будинку становив 61%. Вартість матеріалів та робіт, необхідних для завершення будівництва становила 140308 гривень або 17604, 52 доларів США (по курсу Нацбанку 1 дол. США -7,97 грн.); загальна вартість матеріалів та робіт, затрачених на незавершене будівництво, тобто сума коштів, яка була освоєна підрядником на виконання договору становила 28395, 48 доларів США або 226312 гривень ( а.с.40 , 46-47).

Оцінивши докази по справі в сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 виконала свої зобов’язання в частині поетапної оплати будівельних робіт. Однак, оплативши 90(=89) % обсягу будівництва, не одержала того, на що розраховувала по договору, а саме виконання підрядником усього обсягу будівельних робіт з будівництва будинку ( під ключ). Підрядник ОСОБА_1 всупереч умов договору у визначений строк, а також додаткової угоди, відповідно до якої узгодивши перенесення кінцевої дати завершення будівельних робіт до 10.09.2011 року без будь-якої попередньої оплати зі сторони замовника, до виконання вказаних робіт у визначений 10-денний строк так і не приступив (т.1 а.с.30-34).

Саме ця обставина спростовує твердження апелянта, що він не вчасно отримував від ОСОБА_2 кошти та неодноразово надсилав їй листи і претензії.

Будь-яких доказів, щодо вжиття всіх залежних від нього заходів, як то передбачає ст.614 ЦК України, щодо належного виконання зобов'язання ОСОБА_1 по справі не надав.

Оскільки відповідач істотно порушив умови договору не виконавши в повному обсязі взяті на себе зобов’язання у визначений договором строк, то місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимогу ОСОБА_2 та розірвав договір № 27/7 від 27. 07.2009 року укладеного між нею та підприємцем ОСОБА_1 та додаткової угоди до нього та при цьому стягнув з відповідача на користь позивача збитки - 140308 грн.

Що стосується рішення місцевого суду в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, то колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду, щодо часткового задоволення цих вимог.

В п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вказано роз'яснити, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями Цивільного кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Ні нормами Конституції, ні нормами параграфу 3 Будівельний підряд глави 61 (Підряд), параграф 3 глави 82, ст.23,1167 ЦК України, а також умовами договору підряду не передбачена відповідальність підрядника за порушення умов цього договору у виді відшкодування моральної шкоди.

Отже підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 не має, а тому в цій частині рішення місцевого суду слід скасувати та в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, то відповідно до ст.88 ЦПК України, в цій частині слід апелянту відшкодувати частину сплаченого ним судового збору в розмірі 267,96 грн.

За таких обставин, місцевий суд не в повній мірі дотримався норм матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки в частині стягнення моральної шкоди не відповідають обставинам справи, а тому в цій частині апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування в частині стягнення моральної шкоди з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення місцевого суду слід залишити без змін, як обґрунтоване та законне.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. ст. 313-314, 316, 317, 324. 325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Демидівського районного суду від 25 грудня 2012 року скасувати в частині стягнення моральної шкоди та в задоволенні цих вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 267,96 грн. частину сплаченого ним судового збору при подачі апеляційної скарги.

В решті рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді С.О. Гордійчук

ОСОБА_3