Вирок № 70503340, 27.11.2017, Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2309/17

27 листопада 2017 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю

прокурора Шеремет Л.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017180150000636 від 12.08.2017 по обвинуваченню

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Ставок Костопільського району Рівненської області, проживає за адресою АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, громадянин України, українець, підприємець, одружений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 серпня 2017 року близько 02:00 год., перебуваючи у будинку ОСОБА_2, що по АДРЕСА_3, під час словесної суперечки, на грунті особистих неприязних відносин, умисно завдав удари руками і ногами в різні частини тіла останнього, чим спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді гематом на обличчі і лівому плечі, множинних гематом голови, обличчя, шиї, тулуба, струс головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав в повному обсязі, визнає усі обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаюється. Пояснив, що конфлікт із потерпілим виник на ґрунті неприязних стосунків. Окрім того, ОСОБА_1 подав суду заяву про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році".

У судовому засіданні прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просить суд проводити судове засідання в спрощеному провадженні.

Обвинувачений та потерпілий не заперечили щодо проведення судового засідання в спрощеному провадженні, його наслідки їм цілком зрозумілі.

Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Такі дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України даний злочин кваліфікується як злочин невеликої тяжкості.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 виду та розміру покарання, суд в якості обставин, які його пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, приймає до уваги те, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставини, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлені.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Санкція ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до одного року, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році", судом враховується наступне.

Відповідно до ст.92 Конституції України, Законом України оголошується амністія.

Відповідно до п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році", постановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Закон України "Про амністію у 2016 році" набрав чинності 07 вересня 2017 року.

Протягом 2006-2016 років стосовно ОСОБА_1 амністія або помилування не застосовувались.

На день розгляду справи у суду відсутні відомості щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на день набрання чинності Законом України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 23.08.2011 року Звіздівською сільською радою Костопільського району Рівненської області, а отже підпадає під дію п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Відповідно до ст.85 Кримінального кодексу України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.86 Кримінального кодексу України, амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Згідно приписів ст.3 Закону України "Про застосування амністії в Україні" установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році" підлягає до задоволення.

Щодо заявленого цивільного позову судом враховується наступне.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Шевчуком Н.В. в інтересах держави в особі Костопільської районної ради Рівненської області подано цивільний позов до обвинуваченого, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Костопільської районної ради Рівненської області 1014 грн. 68 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Цивільний відповідач позов визнає у повному обсязі

Згідно приписів ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 після вчинення відносно нього кримінального правопорушення перебував на стаціонарному лікуванні в Костопільській центральній районній лікарні. Так, згідно довідки медичної установи №1570/01-14/17 від 17.08.2017 року загальна сума витрат на стаціонарне лікування потерпілого становить 1014,68 грн.

Судом встановлено, що визнання цивільним відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, цивільний позов прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Шевчука Н.В. в інтересах держави в особі Костопільської районної ради Рівненської області підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Згідно приписів п.6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи п.6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", при поданні позовної заяви прокурором судовий збір за подання позову не сплачувався.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600 грн.

Враховуючи наведене, судовий збір за подання позовної заяви прокурором в інтересах держави в особі Костопільської районної ради Рівненської області у розмірі 1600 грн. підлягає стягненню з цивільного відповідача в дохід держави.

Речових доказів та процесуальних витрат по даному кримінальному провадженню немає. Запобіжні заходи не обиралися.

Керуючись ст.ст. 124-126, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 /п'ятдесят/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п'ятдесят/ гривень.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання на підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Цивільний позов позов прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Шевчука Н.В. в інтересах держави в особі Костопільської районної ради Рівненської області задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4; с.Ставок Костопільського Району Рівненської області; ІПН НОМЕР_1) на користь держави в особі Костопільської районної ради Рівненської області 1014 /одну тисячу чотирнадцять/ грн. 68 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задля їх зарахування до Костопільського районного бюджету (МФО 833017, ЗКПО 01999907, розрахунковий рахунок 35418001038280 УДКСУ в Рівненській області).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4; с.Ставок Костопільського Району Рівненської області; ІПН НОМЕР_1) в дохід держави 1600 грн. судового збору за подання цивільного позову.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовувався.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд Рівненської області суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяВ. В. Левчук