Ухвала суду № 70499626, 23.11.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/2199/15-ц Головуючий в І інстанції Францішко Ю.В.

Номер провадження №22-ц/791/86/2017 р. Доповідач Полікарпова О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року листопада місяця 23 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, діючої в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ОСОБА_5, Новофедорівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8, діючої в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_11 про визнання особи добросовісним набувачем земельної ділянки та дачних будинків та визнання права власності на земельну ділянку та дачні будинки,

В С Т А Н О В И Л А

У липні 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилося спадкове майно - земельна ділянка площею 0,20 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Спадкоємцями померлого є його діти: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Оскільки вказана вище земельна ділянка не включена до свідоцтва про право власності, просили визнати за ними право власності в порядку спадкування на цю земельну ділянку.

Під час розгляду справи в суді позивачі збільшили свої позовні вимоги і просили, крім заявленого, витребувати від ОСОБА_5 вказану земельну ділянку.

ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати її добросовісним набувачем спірної земельної ділянки та визнати право власності на земельну ділянку за нею. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона набула земельну ділянку у власність на підставі укладеного 30.05.2014 року між нею та ОСОБА_11 договору дарування, на час укладення зазначеного договору дарувальник був законним власником земельної ділянки, а отже, вона є її добросовісним набувачем. Під час розгляду справи ОСОБА_5 доповнила позовні вимоги і просила визнати за нею право власності на дачні будинки, розташовані на цій земельній ділянці.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 10.08.2016 року первісний позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 право власності в порядку спадкування на ? частину земельної ділянки площею 0,20 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 і яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 на підставі державного акту від 12.11.2007 року.

Витребувано у ОСОБА_5 зазначену земельну ділянку.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відмовити. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що позивачі не надали суду доказів на підтвердження неможливості оформлення права власності в нотаріальному порядку, у той час, як набуття права власності на земельні ділянки за судовим рішенням Земельним кодексом України не передбачено. Крім того вважає, що суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що договір дарування, на підставі якого вона набула право власності на спірну земельну ділянку є чинним, вона є добросовісним набувачем, а тому відсутні підстави для витребування у неї земельної ділянки.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу інша сторона її доводи не визнає, зазначаючи про те, що на момент звернення позивачів за спадщиною речове право на земельну ділянку вже не належало померлому, а тому й не могло бути включено до спадкової маси. Щодо позовної вимоги ОСОБА_5 про визнання її добросовісним набувачем земельної ділянки, то, на думку первісних позивачів, ці доводи правового значення не мають, так як майно набуто апелянтом за безвідплатним договором.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті; той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12. Після його смерті відкрилася спадщина. Спадкова справа заведена 13.03.2013 року у Першій Київській державній нотаріальній конторі. Діти померлого: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 є спадкоємцями за законом, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21.08.2013 року на частину майна померлого, виданим державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори.

Крім того, ОСОБА_12 належала на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 12.11.2007 року земельна ділянка площею 0,20 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_12 було видано довіреність від 10.02.2012 року, якою він уповноважив ОСОБА_13 управляти, користуватися, розпоряджатися земельною ділянкою, належною йому на підставі державного акта на право власності серії НОМЕР_1 від 12.11.2007 року, розташованою по АДРЕСА_1 строком на три роки.

27.09.2012 року ОСОБА_13, діючи на підставі довіреності та від імені ОСОБА_12 уклав з ОСОБА_14 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,20 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1, який за рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 03 жовтня 2017 року визнано недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивачів ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до суду з даним позовом стала саме неможливість оформити спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_12, на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, через відсутність правовстановлюючих документів на неї, а також існування спору щодо права власності на зазначену земельну ділянку.

Листом від 03.09.2013 року Відділ держземагенства у Голопристанському районі повідомив нотаріуса про те, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_12 надано земельну ділянку площею 0,2000 га для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.123). З архівних даних Відділу вказана земельна ділянка за договором купівлі-продажу від 27.09.2012 року продана від імені ОСОБА_12 ОСОБА_14

Виходячи зі змісту ст. ст. 1296 -1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у ч. 2 п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Статтею 39 Закону України «Про нотаріат» визначено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Підпунктом 4.15 п.4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Мінюсту України від 22.02.2012 року №296/5, в редакції станом на 01.01.13 року передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Аналіз викладених норм закону дає підстави для висновку про відсутність умов для одержання позивачами в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а тому письмова відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину у даному випадку не є обов'язковою.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Оскільки позивачі є спадкоємцями померлого ОСОБА_12 за законом, які прийняли спадщину у встановлений законом строк і спірна земельна ділянка на час відкриття спадщини належала померлому, але на момент звернення спадкоємців за оформленням свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку був відсутній правовстановлюючий документ на неї, оскільки вона була неправомірно продана іншій особі, а також на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення існував спір щодо дійсності договорів, на підставі яких відбувалось відчуження зазначеної вище земельної ділянки, то, на думку судової колегії, позивачами, які є спадкоємцями померлого, правильно обрано спосіб захисту порушеного права в судовому порядку.

З цих підстав доводи апелянта про те, що позивачами порушено позасудовий порядок прийняття спадщини колегією суддів до уваги не приймаються.

Не ґрунтуються на законі й твердження апелянта про те, що позивачі є спадкоємцями лише вкладів, на які видано свідоцтво про право на спадщину, оскільки спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її (ст.1268 ЦК України). Прийняття у спадщину частини майна спадкодавця законом не передбачено.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апелянта щодо необґрунтованої відмови районним судом у задоволенні її зустрічного позову, приходить до висновку, що підстав для скасування рішення в цій частині немає, оскільки воно є правильним по суті.

Як встановлено з наявних у справі доказів і цього не заперечує апелянт, спірна земельна ділянка нею набута на підставі договору дарування, укладеного 30.05.2014 року між нею та ОСОБА_11, тобто за безвідплатним договором.

Частиною 3 статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Твердження апелянта про те, що на момент укладення договору дарування договір купівлі-продажу, за яким дарувальник ОСОБА_11 набув право власності на земельну ділянку був чинним не заслуговують на увагу, оскільки ч.1 ст.236 ЦК передбачено, якщо особа була власником на підставі договору, який у подальшому визнаний судом недійсним, він є недійсним з моменту його вчинення. Отже, ОСОБА_11 не був належним власником земельної ділянки з моменту її придбання ним, а тому, на підставі ч.3 ст.388 ЦК України вона може бути витребувана у ОСОБА_5, як у останнього набувача.

На підставі викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування законного та справедливого судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

у х в а л и л а

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий підпис О.М. Полікарпова

Судді підпис Л.В. Базіль

підпис Л.П. Воронцова

З оригіналом згідно:

Копія ухвали оформлена 27 листопада 2017 року

Ухвала набрала законної сили 23 листопада 2017 року

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар

судового засідання Т.І. Пісоцька