Ухвала суду № 70498862, 23.11.2017, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3826/17

Провадження № 2/577/1459/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2017 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

судді Кравченка В.О.

при секретарі Мирошниченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об»єктів соціальної сфери та промисловості», третя особа: Конотопський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про зняття арешту з квартири,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звернулася до суду з позовом, в якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, що застосований державним виконавцем ВДВС Конотопського МРУЮ в Сумській області постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зареєстрованої 21.01.2010 року за №9438427 реєстратором Сумська філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України.

На обгрунтування вимог у позові зазначено, що арешт на квартиру був накладений помилково під час виконання судового рішення і лише внаслідок збігу прізвища імя та по-батькові власника і боржника Болячевець Миколи Михайловича, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати спадщину після смерті батька ОСОБА_3

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримує.

Відповідачі:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не зявилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

судова повістка направлена ОСОБА_4 за місцем реєстрації повернута суду з відміткою За закінченням терміну зберігання;

представник Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об»єктів соціальної сфери та промисловості» у судове засідання не зявився з невідомих причин.

Третя особа: Конотопський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області правом надання письмових пояснень не скористались, представника у судове засідання не направили.

На переконання суду неявка учасників процесу не перешкоджає розгляду справи і прийняттю законного та обгрунтованого рішення.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV(в редакції, чинної на момент накладення арешту на спірне майно) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним в порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), яки його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За положенням ч. 1 ст. 59 нині діючого Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з правозастосовними орієнтирами, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, вбачається, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Із роз'яснень постанови Пленума Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року за № 5 (п.п.1, 2, 5) вбачається, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

За приписом ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до роз'яснень наданих у п. 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року за № 8 - публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, заявлений спір стосується неможливості позивачем ОСОБА_1 реалізувати своє спадкове право щодо нерухомого майна, яке належало її померлому батьку ОСОБА_3, оскільки під час перевірки наявності реєстрації права власності на спадкове майно нотаріусом було з'ясовано, що на вказану нерухомість існує обтяження, а саме: накладений арешт з забороною відчуження. Арешт накладено виконавчою службою під час примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_2 М,М. та ОСОБА_4 на користь Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об»єктів соціальної сфери та промисловості» заборгованості по кредиту в сумі 33767,99 грн. і судових витрат (а.с.11-14).

Отже, достеменно встановлено, що позивач ОСОБА_1 не була стороною виконавчого провадження в рамках якого накладений арешт на нерухоме майно.

Крім того, у відповіді заступника начальника ГТУЮ ОСОБА_6 вказано, що виконавче провадження з примусового виконання наведеного судового рішення завершено, проте арешт з квартири не знятий (а.с.16-17).

За таких обставин слід дійти висновку, що оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження, яке, до того ж, на час звернення позивача до суду з даним позовом вже закінчено, то фактично спір у позивача виник з приводу примусового виконання виконавчою службою судового рішення щодо арешту майна.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2850цс15, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішень суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження така скарга підлягає розгляду відповідно до ст. 181 КАС України.

Отже, подана ОСОБА_1 позовна заява про зняття арешту з майна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому як позивач не був учасником виконавчого провадження. За таких обставин право позивача може бути захищено шляхом звернення з відповідним позовом до адміністративного суду в порядку ст.181 КАС України.

Наслідком порушення юрисдикції, як то визначено п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, є закриття провадження у справі.

Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об»єктів соціальної сфери та промисловості», третя особа: Конотопський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про зняття арешту з квартири,-

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. сплачений 31.08.2017 року згідно квитанції №0.0839242512.1 на рахунок отримувача ГУ ДКСУ У Сумській області 31215206700141, код отримувача 37784555, МФО 837013, призначення: *;101;2771817540; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1/Конотопський міськрайонний суд Сумської області.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяОСОБА_7