Рішення № 70495943, 15.11.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/4142/2017 Справа № 490/2845/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А. ,

при секретарі — ОСОБА_1,

за участі представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5, представника ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 ВДВС м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, приватного підприємства «Премісес», ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», Державне підприємство «Сетам» про витребування майна, визнання права власності, визнання недійсним та скасування протоколу, ОСОБА_8, Свідоцтва та договір купівлі-продажу від 07.12.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

31.03.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на нежитловий об’єкт по вул. Веселинівська,47/4 в м.Миколаєві, визнання недійсним та скасування протоколу № 205636 від 19 жовтня 2016 року , складений ДП “СЕТАМ” про проведення електронних торгів з продажу зазначеного нежитлового об'єкту, , ОСОБА_8 про реалізацію предмету іпотеки від 01.11.2016 року ВМ № 51281147 , складеного державним виконавцем Центрального ВДВС м.Миколаєва , Свідоцтва № 1407 від 09.11.2016 року про право власності на вказане нерухоме майно переможця торгів ПП “Премісес” , та договір купівлі-продажу від 07.12.2016 року, укладений між ПП “ПРЕМІСЕС” та покупцями ОСОБА_3І, та ОСОБА_4

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що виконавче провадження, в межах якого здійснено примусову реалізацію належного позивачеві майна , було відкрито на підставі заочного рішення суду від 19.11.2015 року по справі № 490\5981\15-ц за позовом ПАТ “Банк “Фінаси та Кредит” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке згодом ухвалою суду від 21 березня 2017 року було скасовано за заявою відповідача. Отже вказане нерухоме майно вибуло з з його володіння без волі власника. Як на підставу позовних вимог посилається на положення ст.ст. 387,388 ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав з викладених підстав. Судом роз'яснювалося його право на зміну підстав або предмету позову до початку розгляду справи по суті, право на збільшення позовних вимог — проте представник позивача таким правом не скористався та наполягав на розгляді справи по суті саме в межах заявлених позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_4І, та їх представник в судовому засіданні просили відмовити в позові за безпідставністю позовних вимог — з підстав, викладених в письмових запереченнях .

Представник третьої особи ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на момент вчинення оспорюваних правочинів рішення по справі № 490\5981\15-ц за позовом ПАТ “Банк “Фінаси та Кредит” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором було чинним і перебувало на примусовому виконанні у ВДВС як таке, що набуло законної сили.

Представники відповідачів ОСОБА_7 ВДВС та ПП «Премісес», третьої особи ДП “Сетам” в судове засідання не з'явилися, надали свої заперечення , в яких просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі , просили слухати справу у їх відсутність.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу , обговоривши доводи позову та письмових заперечень , перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ОСОБА_6 був на підставі Свідоцтва про право власності від 27.12.2006 р. власником нежитлового обєкта за адресою:м.Миколаїв, вул. Веселинівська,47/4 , який складається з основних будівель літ. Н-1, загальною площею 461,0 кв.м., літер Ю-1, загальною площею 242,9 кв.м., огорож та споруд.

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2015 року по справі № 490\5981\15-ц по цивільній справі за позовом ПАТ “Банк “фінанси та Кредит” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договром- стягненуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” заборгованість у розміір 536 960 грн. 56 коп . станом на 10.06.2015 року за кредитним договором № 83-08\МБ від 25.03.2008 року .

Установлено, що на виконанні ОСОБА_7 відділу ДВС Миколаївського МУЮ ( правонаступником є ОСОБА_7 ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області) знаходиться виконавче провадження, відкрите Постановою від 02.06.2016 року, з виконання виконавчого листа № 490\5981\15-ц від 10 березня 2016 року , виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” заборгованість станом на 10.06.2015 року за кредитним договором № 83-08\МБ від 25.03.2008 року .

Постановою державного виконавця від 09 червня 2016 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_6

13 червня 2016 року державним виконавцем здійснено опис та арешт майна, що належить ОСОБА_6 , а саме: описано та арештовано належний останньому нежитловий обєкт за адресою:м.Миколаїв, вул. Веселинівська,47/4 , який складається з основних будівель літ. Н-1, загальною площею 461,0 кв.м., літер Ю-1, загальною площею 242,9 кв.м., огорож та споруд.

Постановою державного виконавця від 15 червня 2016 року залучено до участі у виконавчому провадженні суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП «Аспект” , яким 25 липня 2016 року складено звіт про оцінку нерухомого майна згідно якого вартість становить 244 9967 грн.

19 серпня 20016 року ОСОБА_6 надіслав ОСОБА_7 ВДВс заяву про свою незгоду з такою оцінкою майна , проте 01 вересня 2016 року надіслав заяву на імя ст.державного виконавця Центрального ВДВС ОСОБА_9 про залишення без розгляду його заяви про рецензування звіту про визначення оціночної варттості належного ойму майна, а саме нежитловий обєкт за адресою:м.Миколаїв, вул. Веселинівська,47/4 .

12 вересня 2016 року державним виконавцем передано документи до Миколаївської філії ДП “Сетам” для здійснення реалізації на електронних торгах арештованого майна, на яке звернуто стягнення.

19 жовтня 2016 року відбулись торги з реалізації майна боржника - нежитлового приміщення, загальною площею 461 кв.м. та 242,9 кв.м. по вул. Веселинівська, 47\4 в м. Миколаєві та реалізовано зазначене майно за ціною 244 996,00 грн згідно протоколу проведення електронних торгів № 205636.

Відповідно до ОСОБА_9 від 02.11.2016 року про реалізацію предмета іпотеки, складеного ст.державним виконавцем Центрального ВДВС ОСОБА_9 при здійсненні виконавчого провадження № 51281147 з примусового виконання виконавчого листа № 490\5981\15-ц від 10 березня 2016 року , виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь Пат “Банк “Фінанси та Кредит” заборгованість станом на 10.06.2015 року за кредитним договором № 83-08\МБ від 25.03.2008 року , на підставі протоколу проведення електронних торгів № 205636 від 19.10.2016 року , електронні торги проведено ДП “Сетам” , переможцем визнано ПП ”Премісес”.

09.11.2016 року приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_10 видано Свідоцтво №1407 від 09.11.2016 про придбання вищезазначеного нерухомого майна з торгів, згідно якого власником є ПП "Премісес" (запис про право власності №17386326).

07.12.2016 року приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_11 посвідчено договір купівлі продажу вищевказаного нежитлового обєкта №2270, укладеного між ПП "Премісес" та ОСОБА_3 ОСОБА_4 ( в реєстрі запис про право власності №17887499 та №17887498)

В грудні 2016 року ОСОБА_6І, звертався до Миколаївського районного суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця Кірток А.А. в межах виконавчого провадження № 51281147 — щодо звернення стягнення на предмет іпотеки — нерухоме майно - нежитловий обєкт за адресою:м.Миколаїв, вул. Веселинівська,47/4 .

В квітні 2017 року ОСОБА_6І, звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВс щодо невинесення постанови про закінчення та незняття арешту з майна боржника та заобовязання скасувати Постанову про арешт майна боржника від 09.06.2016 року, ОСОБА_9 опису та арешту майна від 13.06.2016 року , протоколу № 205636 від 19.010.2016 року про проведення електронних торгів та ОСОБА_9 про реалізацію предмета іпотеки від 02.11.2016 року ВП № 51281147 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення, заочне рішення по справі № 490\5981\15-ц скасоване та призначено розгляд справи.

Постановою ст.державного виконавця Центрального ДВС ОСОБА_9 від 22 червня 2017 року закінчено виконавче провадження № 51281147 з примусового виконання виконавчого листа № 490\5981\15-ц від 10 березня 2016 року , виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області — на підставі п.5 ч.1 ст.39, ст. 40 ЗУ “Про виконавче провадження” - на підставі ухвали суду про скасування заочного рішення № 490\5981\15-ц від 19.11.2015 року, припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у ст. 16 ЦК, згідно з п. 2 ч. 2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до ст. 33 ЗУ “Про іпотеку” зверненя стягненя на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Закон та Інструкція свідчать про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення торгів із реалізації арештованого майна.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення торгів (у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення), а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації.

Реалізації майна на торгах полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, а відтак, є правочином.

Цей висновок узгоджується з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України, що відносять до договорів купівлі- продажу процедуру торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

Судом таких порушень не встановлено, більш того в межах зявлених позовних вимог позивач на такі порушення не посилається, зазначаючи лише про те, що майно вибуло з його володіння поза його волею — а саме на підставі судового рішення, яке на час звернення до суду з цим позовом скасоване.

До того ж, в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року № 6-323цс16 висловленаправовапозиція,згідноізякою головна умова, яка повинна бути встановлена судами, ценаявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, атому окрім наявності порушення норм закону при проведенніприлюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав ізаконних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту якихє визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того, що судом не встановлено , що проведення електронних торгів відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового порядку, суду не доведено і яким чином порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Так, виконавче провадження було відкрито на підставі виданого у відповідності до вимог закону виконавчого листа з примусового виконання судового рішення , яке на час проведення виконавчих дій з реалізації арештованого майна було чинним.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час проведення електронних торгів жодних невідповідностей загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України — судом не встановлено і позивач на таке не посилався.

При цьому суд не бере до уваги пояснення представника позивача стосовно того, що суд повинен оцінювати недійсність правочину відповідно до обставин, які існують на час звернення до суду з вимогами про його оспорювання, а не застосовувати підстави, які існували на час вчинення оспорюваного правочину — оскільки таке є наслідком хибного тлумачення норм права.

За такого, вимоги позову про визнання недійсним та скасування протоколу № 205636 від 19 жовтня 2016 року , складений ДП “СЕТАМ” про проведення електронних торгів з продажу зазначеного нежитлового об'єкту та ОСОБА_9 про реалізацію предмету іпотеки від 01.11.2016 року ВМ № 51281147 , складеного державним виконавцем Центрального ВДВС м.Миколаєва — задоволенню не підлягають за їх безпідставністю.

Як наслідок, не підлягають задоволенню і вимоги про визнання недійсними Свідоцтва № 1407 від 09.11.2016 року про право власності на вказане нерухоме майно переможця торгів ПП “Премісес” та Договору купівлі-продажу від 07.12.2016 року, укладений між ПП Що стосується вимог позову про визнання за ОСОБА_6І права власності на вищезазначене спірне майно, то такі віимоги взагалі не відповідають належному способу захисту порушеного права , а вимог про витребуванняна свою користь цього майна з чужого водлодіння- в порядку, передбаченому ст.118, 119 ЦПК України, - позивач та його представник, незважаючи на роз'яснення суду, не заявляли . До того ж , відповідно до положень ч. 2 ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Добросовісність відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як покупців спірного майна, позивач не оспорює.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_6 — відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення, а особами що приймали участь у судовому розгляді але були відсутні під час проголошення рішення протягом 10 діб з дня отримання копії рішення.

Суддя Гуденко О.А.