Рішення № 70495313, 22.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голоти Л.О.,

суддів : Зайцева А.Ю., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольська В.О.,

та з участю: прокурора Федчук С.М.,

представника позивача ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3 залишив зал судового засідання до початку перегляду справи по суті.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року у справі за позовом Прокурора м. Вінниці в інтересах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення суми простроченої заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и л а :

Прокурор м. Вінниці в інтересах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми простроченої заборгованості, посилаючись на те, що згідно з кредитним договором від 18.01.2008 року № 1337, який укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією - Вінницьке міське відділення № 8672 ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 375750 грн зі сплатою 15,5 % річних за користування кредитом строком на 7 років, тобто до 18.01.2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 18.01.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. посвідчено договір іпотеки майнових прав за реєстровим № 259.

Відповідно до п. 1.2 вищезазначеного договору позичальником було передано в іпотеку майнові права, які належать іпотекодавцю за договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. 18.01.2008 року, за реєстровим № 255 на: земельну ділянку площею 0,1519 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1.

Також на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючою філією - Вінницьке міське відділення № 8672 був укладений договір поруки № 634, відповідно до п. 2.1 якого у разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору.

Згідно з п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає за зобов'язаннями за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Працівники філії - Вінницьке міське відділення № 8672 ВАТ «Державний ощадний банк України» неодноразово попереджали боржника та поручителя про настання терміну погашення кредиту та відсотків за його користування.

Проте ОСОБА_4 не дотрималась термінів погашення кредиту та відсотків за його користування, у зв'язку з чим має заборгованість.

Відповідно до розрахунку суми боргу станом на 14.03.2014 року за кредитним договором від 18.01.2008 року № 1337 заборгованість складає 822578,16 грн, з яких: 344437,53 грн - заборгованість за основним боргом, з них прострочена заборгованість у розмірі 295231,86 грн, 242171 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, з них прострочені проценти в розмірі 240562,05 грн; 235969,63 грн - заборгованість за пенею за прострочення платежів за кредитом.

Відповідно до п. 4.2.3 кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на два місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

ОСОБА_4 добровільно сплатити борг відмовляється, що стало підставою звернення Прокурора м. Вінниці в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення суми простроченої заборгованості.

ОСОБА_5 звернувся у суд із зустрічним позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним.

ОСОБА_4 звернулася у суд із зустрічним позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року первісний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 1337 від 18.01.2008 р. в сумі 822578,16 грн., з яких основний борг 344437, 53 грн., проценти за користування кредитними коштами 242171, 00 грн., пеня за простроченими основним боргом та процентами 240562,05 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави в розмірі 6890 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним договір поруки, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» філії - Вінницьке міське відділення № 8672 від 18.01.2008 р. № 634.

Стягнуто з АТ «Ощадбанк» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» судовий збір в дохід держави в розмірі 551,20 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представником ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову до ОСОБА_4 щодо стягнення кредитної заборгованості; визнати кредитний договір укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» філії - Вінницьке міське відділення № 8672 та ОСОБА_4 від 18.01.2008 р. за № 1337 - недійсним, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відхилено, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року у даній справі залишено без змін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2016 року виправлено допущену описку в резолютивній частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року у даній справі, та в резолютивній частині рішення суду суму стягнутої пені зазначено вірною, а саме «235969,63 грн.» замість «240562,05».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2016 року в частині залишення без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року в частині вирішення позовних вимог Прокурора м. Вінниці в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення суми простроченої заборгованості скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2016 року залишено без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог Прокурора м. Вінниці в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення суми простроченої заборгованості в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає положенням ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

У справі встановлено, що 18.01.2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією - Вінницьке міське відділення № 8672 ВАТ «Державний ощадний банк України» укладено кредитний договір № 1337.

Відповідно до умов договору ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 375750 грн зі сплатою 15,5 % річних за користування кредитом строком на 7 років, тобто до 18.01.2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. посвідчено договір іпотеки майнових прав за реєстровим № 259. Відповідно до п. 1.2 договору позичальником було передано в іпотеку майнові права, які належать іпотекодавцю за договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. 18.01.2008 року за реєстровим № 255, на земельну ділянку площею 0,1519 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1.

Також на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі заступника керуючого філією - Вінницьке міське відділення № 8672 укладено договір поруки № 634, відповідно до п. 2.1 якого в разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору. Згідно з п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає за зобов'язаннями за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

ОСОБА_4 не дотрималась термінів погашення кредиту та відсотків за користування ним, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми боргу станом на 14.03.2014 року за кредитним договором від 18.01.2008 року № 1337 заборгованість відповідачки складає 822578,16 грн, з яких: 344 437,53 грн - заборгованість за основним боргом, з них прострочена заборгованість у розмірі 295231,86 грн; 242171 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, з них прострочені проценти в розмірі 240562,05 грн; 235969,63 грн. - заборгованість з пені за прострочення платежів за кредитом.

Відповідно до п. 4.2.3 кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на два місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

23.01.2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці видано судовий наказ про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 38303,84 грн, який відповідно до постанови Вишенського відділу ДВС Вінницького МУЮ від 17.02.2010 року виконано.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року, яке набрало законної сили в зазначеній частині, відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним.

Задовольняючи первісний позов до ОСОБА_4 про стягнення суми простроченої заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не виконувала належним чином умови укладеного кредитного договору, в результаті чого станом на 14.03.2014 року утворилася заборгованість у розмірі 822578,16 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в частині вирішення позовних вимог Прокурора м. Вінниці в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення суми простроченої заборгованості в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення в зазначеній частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в даній частині з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із матерів справи слідує, що на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_4 станом на 14.03.2014 року, позивачем надано розрахунок боргу за кредитним договором від 18.01.2008 року № 1337 в розмірі 822578,16 грн, з яких: 344437,53 грн. - заборгованість за основним боргом, з них прострочена заборгованість у розмірі 295231,86 грн; 242171 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, з них прострочені проценти в розмірі 240562,05 грн; 235969,63 грн. - заборгованість з пені за прострочення платежів за кредитом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 року скасовано ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17.06.2016 року в частині залишення без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року в частині вирішення позовних вимог Прокурора м. Вінниці в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення суми простроченої заборгованості скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що згідно з розрахунками, які містяться в матеріалах справи та які завірені мокрою печаткою банку, розмір нарахованої пені значно відрізняється від розміру, який заявлений позивачем та на підтвердження якого банком також наданий розрахунок (а. с. 235-245 т. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Під час апеляційного розгляду справи, представником АТ «ОщадБанк» надано новий розрахунок заборгованості відповідачки станом на 14.03.2014 року за кредитним договором від 18.01.2008 року № 1337, в розмірі 802708,68 грн., з яких - основний борг в розмірі 344437,53 грн., проценти за користування кредитними коштами в розмірі 244072,48 грн., пеня за простроченим основним боргом та процентами в розмірі 214198,67 грн., так як позивачем було допущено невідповідність у наданих раніше розрахунках та внесено зміни у розрахунки заборгованості по пені через неправильне застосування ставки з 17 % на подвійну облікову ставку НБУ, тому розмір заборгованості після його приведення у відповідність змінився в сторону зменшення на 20419,88 грн.

Судова колегія зазначає, що представником відповідачки не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості по пені за кредитним договором, не надано іншого розрахунку, а тому наданий розрахунок позивача колегія суддів вважає обґрунтованим та приймає його до уваги.

У даному розрахунку представником Банку враховані заперечення представника ОСОБА_4, про які той зазначав в касаційній скарзі.

Ураховуючи наведене, рішення суду в частині вирішення первісних позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення суми простроченої заборгованості підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення первісного позову до ОСОБА_4, оскільки позивачем відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України доведено розмір заборгованості ОСОБА_4 станом на 14.03.2014 року за кредитним договором від 18.01.2008 року № 1337 в сумі 802708,68 грн..

З огляду на викладене, в іншій частині первісні позовні вимоги до ОСОБА_4 про стягнення суми простроченої заборгованості є необґрунтованими та спростовуються наданим позивачем новим розрахунком, а тому задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано, що заяву на оформлення кредиту виконано та підписано не ОСОБА_4, а іншою особою, а також, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2017 року встановлено, що ОСОБА_8 - племінник ОСОБА_4 перебуваючи на посаді директора ПП «Ріоні Плюс» склав та видав офіційні документи, а саме довідки по заробітній платі ОСОБА_4 та ще двом особам, в які вніс недостовірні відомості про нібито отриманні доходи вказаними громадянами, які нібито працювали на підприємстві та видав дані довідки не встановленим слідством особам, які в подальшому використали ці довідки у ВАТ «Державний ощадний банк України» філії - Вінницьке міське відділення № 8672 для оформлення кредиту на ім'я вищевказаних осіб та отримали кредитні кошти, судова колегія не вважає такими, що свідчили б про необґрунтованість первісних позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій та набрало законної сили в даній частині, відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним, оскільки відповідно до висновку державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 26.01.2016 року № 193 підписи від імені ОСОБА_4 на кредитному договорі від 18.01.2008 року № 1337 (додатках 1, 2 до нього) виконані ОСОБА_4

Окрім цього, у справі встановлено і не заперечується сторонами, що судовим наказом № 2-н-39/09 Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.01.2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача борг по договору кредиту № 1337 від 18.01.2008 року в розмірі 38303,84 грн. Зазначений судовий наказ був виконаний, що підтверджується наданим позивачем розрахунком про зарахування 38303,84 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредиту та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2017 року, як і звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів щодо вчинення відносно неї кримінального правопорушення, лист Генеральної прокуратури України від 17.07.2014 року №04/2/3-723-14, довідки про прийняття і реєстрації заяв про вчинення кримінальних правопорушень, висновки проведених експертиз, на які посилається представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі є письмовими доказами та оцінюються у сукупності з іншими доказами по справі та не спростовують первісні позовні вимоги до ОСОБА_4

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи також не являються суттєвими й не є такими, які б давали правові підстави для відмови в задоволення первісних позовних вимог до ОСОБА_4, а тому судова колегія вважає їх необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2016 року в частині вирішення позовних вимог Прокурора м. Вінниці в інтересах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення суми простроченої заборгованості скасувати.

У цій частині ухвалити нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 1337 від 18.01.2008 р. в сумі 802708,68 грн., з яких основний борг в розмірі 344437,53 грн., проценти за користування кредитними коштами в розмірі 244072,48 грн., пеня за простроченим основним боргом та процентами в розмірі 214198,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог по первісному позові відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак воно може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.О. Голота

Судді А.Ю. Зайцев

В.П. Рибчинський

/підписи/

Згідно з оригіналом: