Рішення № 70495295, 24.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Сала Т.Б.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман - Центр» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 2 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман - Центр», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, про захист прав споживачів,

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 березня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Джерман - Центр» (далі - ТОВ «Джерман - Центр») та ним було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 22. За умовами договору він придбав у ТОВ «Джерман - Центр» автомобіль марки Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 (кузов № НОМЕР_1) базової комплектації, згідно Додатку № 1 до договору купівлі-продажу вартістю 572 046 грн.

У перший місяць експлуатації він виявив недолік автомобіля, що полягав у не відкриванні кришки багажника та звернувся до продавця із відповідною вимогою усунути цей недолік в гарантійному порядку, про що було складено заявку про гарантійний ремонт № Г3002001 від 22 квітня 2010 року.

Окрім цього, існувала проблема із подачею теплого повітря в салон автомобіля, так як за короткий період часу було двічі замінено фільтр очистки повітря салону, про що свідчать заказ-наряди № 000016858 від 10 червня 2011 року, № 000020653 від 20 лютого 2012 року, що згодом перейшло у несправність системи вентиляції повітря та клімат-контролю в автомобілі.

При укладанні договору купівлі-продажу автомобіля також було підписано угоду про гарантійне зобов'язання, яким визначено гарантійний строк на товар - 2 роки.

Оскільки недоліки були виявлені під час строку дії гарантії, він звертався до офіційного дилера ТОВ «Джерман - Центр» з відповідними заявами про усунення цих недоліків, однак вони проявлялися знову.

У зв'язку з тим, що останній день гарантійного строку на товар закінчувався 11 березня 2012 року (у вихідний день), він звернувся із письмовою вимогою № 1 від 12 березня 2012 року (у перший робочий день) до ТОВ «Джерман - Центр» про гарантійне усунення недоліків, яку надіслав засобами поштового зв'язку, однак, у відповідь отримав відмову.

30 травня 2012 року він повторно надіслав вимогу про гарантійне усунення недоліків у придбаному автомобілі, проте відповідач знову відповів відмовою.

Зазначав, що оскільки ТОВ «Джерман - Центр» гарантійний ремонт по заявці № Г3002001 від 22 квітня 2010 року невиконаний, а заявка - незакрита, то у відповідності до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк по придбаному автомобілю збільшується по сьогоднішній день і ремонтні роботи виконані ТОВ «Джерман - Центр» без усунення недоліку, зазначеного у цій заявці, слід вважати гарантійними, які повинні проводитись для покупця безкоштовно.

Станом на 14 серпня 2015 року вартість аналогічного автомобіля Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 такої ж комплектації становить 2 257 017,60 грн.

Посилаючись на те, що протягом встановленого гарантійного строку були виявлені істотні недоліки автомобіля з вини продавця, ОСОБА_2, з урахуванням зменшених позовних вимог, викладених в редакції від 23 березня 2017 року, просив розірвати договір купівлі-продажу транспортного № 22 від 12 березня 2010 року, укладений між сторонами; стягнути з ТОВ «Джерман - Центр» на його користь грошові кошти за придбаний автомобіль в сумі 2 257 017 грн 60 коп.; стягнути з ТОВ «Джерман - Центр» на його користь неустойку за прострочення виконання гарантійного ремонту автомобіля в сумі 2 087 967 грн 90 коп.; стягнути з ТОВ «Джерман- Центр» на його користь безпідставно отримані кошти в сумі 13 271 грн 76 коп.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 2 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу транспортного засобу № 22 від 12 березня 2010 року, укладений між ТОВ «Джерман - Центр» та ОСОБА_2

Стягнуто з ТОВ «Джерман - Центр» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за придбаний автомобіль в сумі 2 257 017 грн 60 коп.

Стягнуто з ТОВ «Джерман - Центр» на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення виконання гарантійного ремонту автомобіля в сумі 2 087 967 грн 90 коп.

Стягнуто з ТОВ «Джерман - Центр» на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти в сумі 13 271 грн 76 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ «Джерман - Центр», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що автомобіль був проданий позивачу належної якості, відповідно до сертифікату відповідності, технічних характеристик підприємства - виробника, що зазначені в інструкції з експлуатації. Автомобіль обслуговувався протягом гарантійного строку за вимогою позивача. ОСОБА_2 не звертався до відповідача з письмовою заявою щодо виконання гарантійного ремонту транспортного засобу, не надавав його на гарантійне обслуговування, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що автомобіль позивача був несправний з 22 квітня 2010 року.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно з п. 4.1. розділу 4 розділу 8 Угоди про гарантійні зобов'язання від 12 березня 2010 року, укладеного між сторонами, на придбаний автомобіль поширюється гарантія в обсязі згідно з цією угодою.

Покупець має право вимагати від дилерського підприємства визначення причини виникнення незначного недоліку, недоліку або істотного недоліку товару в гарантійний термін шляхом проведення експертизи товару. Дилерське підприємство зобов'язано провести експертизу товару в триденний термін з дня одержання від покупця товару та письмової заяви з вимогою провести його експертизу. При цьому пунктом 5.1.2. розділу 5 Угоди передбачені умови визнання гарантійних зобов'язань такими, що втратили чинність в разі якщо покупець не надав негайно дилерському підприємству можливість усунути виявлений незначний недолік або недолік.

Жодного разу до 12 березня 2012 року позивач письмово не звертався до відповідача з заявами про проведення діагностики і усунення недоліків, зазначених у його вимозі, не зазначав про їх наявність, не надавав автомобіль для їх підтвердження шляхом проведення діагностики чи експертизи.

Також суду першої інстанції не звернув уваги на те, що при проведенні судової автотехнічної експертизи не було виявлено конструктивних недоліків, а виявлені несправності можливо усунути шляхом проведення відновлювального ремонту в умовах спеціалізованої станції технічного обслуговування автомобілів Volkswagen Touareg. У разі своєчасного звернення позивача до сервісного центра, в тому числі і до сервісного центра «Джерман - Центра», позивач міг відремонтувати свій автомобіль, оскільки зафіксовані експертами недоліки автомобіля не носили характер «істотного недоліку» в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та угоди про гарантійні зобов'язання від 12 березня 2010 року, так як вони могли бути усунуті шляхом проведення відповідного ремонту.

У судовому засіданні представники відповідача Ланге С.Ю., Гота Н.О., Левицька-Корчун В.І. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, надавши додаткові пояснення з приводу незаконності рішення суду та порушення судом норм матеріального права.

Позивач, його представник ОСОБА_6 та представник третьої особи Білобородова В.Д. заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частина четверта статті 10 ЦПК України передбачає, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Установлено, що 12 березня 2010 року між ТОВ «Джерман-Центр» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 22, за умовами якого позивач придбав у відповідача автомобіль марки Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 (кузов НОМЕР_1) комплектації, згідно з Додатком № 1 до договору купівлі-продажу, вартістю 572 046 грн.

Того ж дня між сторонами було підписано угоду про гарантійні зобов'язання (далі - Угода).

Придбаний автомобіль марки Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 (кузов НОМЕР_1) позивач отримав 12 березня 2010 року, що підтверджується актом приймання-передачі автомобіля.

22 квітня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з вимогою усунути недолік автомобіля - не відкриття задніх дверцят багажника, що підтверджується заявкою про гарантійний ремонт № Г3002001 від 22 квітня 2010 року. Цей недолік був усунутий.

12 березня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Джерман - Центр» з вимогою про безоплатне усунення недоліків автомобіля в гарантійному порядку, яка була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку того ж дня.

У цій вимозі позивач зазначає, що під час експлуатації автомобіля періодично не спрацьовує механізм відчинення п'ятих дверей, відтак він вимушений відкривати їх власноруч, відповідно до ілюстрацій 40 та 41 інструкції 3.3 «Догляд та обслуговування».

23 березня 2012 року відповідач надіслав лист-відповідь з якого слідує, що позивач пропустив строк гарантійного ремонту, який закінчився 11 березня 2012 року.

8 травня 2012 року ОСОБА_2 повторно звернувся до ТОВ «Джерман - Центр» з вимогою про усунення недоліків автомобіля в гарантійному порядку.

Листом від 15 травня 2012 року ТОВ «Джерман - Центр» повідомило позивача про те, що недоліки зазначені у листі повинні бути підтверджені сервісним центром, і це, дало б можливість усунути їх в гарантійному порядку. Також указали, що позивачем не було надано автомобіль разом з вимогами, а відтак товариство не мало можливості виявити і підтвердити заявлені позивачем істотні недоліки.

Крім зазначеного недоліку, в період дії гарантії, позивачем було виявлено недолік у роботі системи вентиляції повітря та клімат-контролю, що проявлялось у наявності сторонніх тріскотливих звуків вентилятора.

У зв'язку з цим він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про усунення недоліків в роботі системи вентиляції, а 21 липня 2012 року вентилятор обдуву було демонтовано з даного автомобіля.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи за № 148Е-03/16 від 26 жовтня 2016 року встановлено, що система клімат-контролю автомобіля Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 Tiptronic, номер кузова № НОМЕР_1, 2009 року випуску, д. н. НОМЕР_2 перебуває у нероботоздатному та функціонально не придатному стані; експлуатація автомобіля Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 Tiptronic, номер кузова НОМЕР_1, 2009 року випуску, д. н. НОМЕР_2 з нероботоздатною та функціонально непридатною системою клімат-контролю що забезпечує вентиляцію салону, не відповідає вимогам п. 31.4. ПДР і правил технічної експлуатації, які стосуються безпеки дорожнього руху; зазначений автомобіль не відповідає вимогам ДСТУ 2322-93 «Автомобілі легкові відремонтовані. Загальні технічні умови» та ДСТУ 3649-10 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану і методи контролювання»; наявність стуків у деталях передньої та задньої підвіски свідчать про невідповідність автомобіля Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 Tiptronic, номер кузова № НОМЕР_1, 2009 року випуску, д. н. НОМЕР_2 технічним вимогам до деталей підвіски, зазначеним у ДСТУ 2322-93 «Автомобілі легкові відремонтовані. Загальні технічні умови», що може бути небезпечним для інших учасників дорожнього руху; електропривод відкривання та закриття задніх дверей багажного відсіку перебуває в несправному технічному стані, який не відповідає вимогам нормативно-технічної і конструкторської документації; для встановлення причин несправного технічного стану необхідно провести роботи по діагностуванню системи в цілому, а при необхідності провести розбирання з діагностуванням деталей; даний процес передбачає необхідність офіційного звернення власника автомобіля на спеціалізоване підприємство для проведення відновлювального ремонту, а такі дії виходять за межі експертного дослідження експерта-автотехніка, що унеможливлює процес по виявленню причин несправного стану; під час випробування системи клімат-контролю автомобіля Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 Tiptronic, номер кузова № НОМЕР_1, 2009 року випуску, д. н. НОМЕР_2, яка забезпечує подачу теплого повітря в салон, при огляді внутрішнього простору корпусу вентилятора було виявлено відсутність вентилятора в зборі (електродвигуна та крильчатки); це свідчить про несправний стан системи клімат-контролю цілому, що є причиною непрацездатності кліматичної системи (не подачі теплого повітря в салон автомобіля) Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 Tiptronic; виявлені несправності можливо усунути шляхом відновлювального ремонту в умовах спеціалізованої станції технічного обслуговування автомобілів Volkswagen Touareg; у системі рульового керування автомобіля Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 Tiptronic, номер кузова НОМЕР_1, 2009 року випуску, д. н. НОМЕР_2 технічних несправностей не виявлено; на втулках переднього стабілізатора поперечної стійкості виявлено сліди експлуатаційного зношення зі зміною, сліди експлуатаційного зношення зі зміною форми кола в форму «еліпса», а також підвищений люфт та стук; передній сайлентблок правого нижнього важеля передньої правої підвіски має розрив гуми а також підвищений люфт; верхня шарова опора передньої правої підвіски має підвищений люфт; правий трос стоянкової гальмівної системи має підвищений люфт та стук в кронштейні кріплення на балці задньої підвіски; несправності та дефекти в деталях передньої та задньої підвіски є причиною виникнення сторонніх шумів під час експлуатації представленого на експертизу автомобіля; передній сайлентблок правого нижнього важеля передньої підвіски має підвищений люфт та стук; правий трос стоянкової та гальмівної системи має підвищений люфт та стук в кронштейні кріплення на балці задньої підвіски; технічною причиною виникнення таких несправностей можуть бути дефекти та недоліки, які обумовлені експлуатацією автомобіля на протязі останнього часу; виявлені несправності можливо усунути шляхом відновлювального ремонту в умовах спеціалізованої станції технічного обслуговування автомобілів Volkswagen Touareg.

Підставами для розірвання договору, стягнення коштів за придбаний автомобіль, неустойки за прострочення виконання гарантійного ремонту автомобіля та безпідставно набутих коштів позивач зазначає те, що відповідач продав йому автомобіль з наявними істотними недоліками, які останній не усуває, ухилявся і ухиляється від належного гарантійного обслуговування автомобіля, вимагає сплати коштів за наданні послуги, і це в сукупності унеможливлює подальше безпечне використання автомобіля.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що автомобіль Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 Tiptronic, номер кузова НОМЕР_1, 2009 року випуску, д. н. НОМЕР_2 має істотні недоліки - несправну систему вентиляції та несправний механізм електричного відкриття кришки багажника. Ремонтні роботи по усуненню даних недоліків тривають понад 14 календарних днів, ці недоліки проявляються повторно та не усунуті станом на день розгляду справи в суді, а відтак вимоги позивача є обґрунтованими.

Проте погодитися з висновками суду не можна.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 11 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги, суд, не встановив фактичних обставин справи та не надав належної оцінки наявним у справі доказам у їх сукупності.

Так, відповідно до частини другої статті 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Статтею 679 ЦК України визначено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатно усунення недоліків товару або відшкодуванню витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідними перерахунками і разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним Законом, що регулює відносини між споживачем та продавцем товару, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб серед іншого мають право на належну якість продукції і саме продукцію належної якості продавець згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України цього Закону, зобов'язаний передати споживачеві.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Як було вже зазначено, 12 березня 20100 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6 Tiptronic, номер кузова НОМЕР_1, 2009 року випуску та передано автомобіля покупцю (акт приймання - передачі автомобіля).

Тобто відповідачем було виконано всі необхідні вимоги та надано позивачу повну та достовірну інформацію про автомобіль; відповідність автомобіля умовам договору та всі його технічні характеристики були перевірені покупцем.

Отже, покупцеві було передано автомобіль належної якості та комплектності з наданням повної інформації про товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 675 ЦК України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Пунктом 5.2. договору купівлі-продажу автомобіля та п. 6.3. Угоди було встановлено 2 річний гарантійний строк на автомобіль, який починає перебіг з моменту передачі автомобіля і закінчується разом гарантійним терміном на товар.

Згідно з п. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Відповідно до пункту 20 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства промислової політики України № 721 від 29 грудня 2004 року (далі - Порядок), у разі виявлення у процесі експлуатації ДТЗ недоліку або істотного недоліку Споживач має право звернутися до Виконавця на один з пунктів сервісної мережі, зазначених у Сервісній книжці, за власним вибором.

Для виконання гарантійного ремонту ДТЗ доставляється Споживачем на один із пунктів сервісної мережі з компенсацією Виконавцем (Продавцем, Виробником) Споживачу підтверджених витрат на транспортування ДТЗ (пункт 21 Порядку).

Претензії Споживача щодо виявлених недоліків у ДТЗ подаються за вибором Споживача на один із пунктів сервісної мережі, вказаний у Сервісній книжці, Виконавцю або Продавцю за місцем купівлі ДТЗ, або Виробнику. Претензії розглядаються у разі дотримання таких умов: претензії подано у письмовій формі із зазначенням прізвища, імені, по батькові та місця проживання Споживача, згідно з вимогами цього Положення; на момент подання претензії не закінчився гарантійний термін на ДТЗ; пред'явлено документ, який засвідчує факт купівлі ДТЗ Споживачем, та Сервісну книжку (пункт 28 Порядку).

Пунктами 4.2, 4.3. Угоди визначено, що всі вимоги покупця розглядаються після пред'явлення останнім наступного: товару, оригіналу сервісної книжки на товар та копії паспорта. Датою звернення покупця з вимогою, вважається дата передачі дилерському підприємству товару та оформлену належним чином заяву з додаванням документів згідно з п. 4.2 цієї Угоди; у випадку, коли покупець не надав дилерському підприємству товар та оформлену належним чином заяву та комплект документів згідно з п. 4.2. цієї Угоди, звернення покупця не може бути розглянуто та вирішено.

Пунктом 29 Порядку визначено, що пiд час розгляду претензії Споживача щодо виявлених недоліків у ДТЗ, Виконавець має разом із Споживачем розглянути цю претензію та скласти рекламаційний акт, у якому підтвердити наявність заявленого Споживачем недоліку. I тільки після підтвердження Виконавцем факту наявності недоліку здійснюється приймання ДТЗ на гарантійний ремонт у порядку, визначеному п. 24 Порядку та п. п. 4.2., 4.3. Угоди.

Отже, чинним законодавством України та Угодою від 12 березня 2010 року, яка є додатком до договору купівлі-продажу, визначено, що для звернення за безоплатним усуненням недоліку Покупець зобов'язаний не тільки у будь-який час повідомити Виконавця про наявність недоліку (усно, листом, засобами зв'язку), а зобов'язаний вчинити обов'язкові дії в їх сукупності та у визначений строк - виключно в межах гарантійного строку оформити вимогу про усунення недоліку у відповідності до встановленої форми, обов'язково надати Товар для огляду i разом з Виконавцем скласти рекламаційний акт на підтвердження наявності недоліка та передати Товар на гарантійний ремонт з оформленням наряд-замовлення.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів», при виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.

Статтею 676 ЦК України визначено, що гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.

Стаття 688 ЦК України зобов'язує покупця повідомити продавця про порушення умов договору щодо якості товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене, відповідно до характеру і призначення товару

Частиною 2 ст. 689 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що гарантійний строк збільшується на строк саме гарантійного ремонту, а не будь-якого ремонту; саме на строк перебування товару в ремонті і, що для гарантійного ремонту необхідно надати товар, так як без надання товару виконавець не може підтвердити наявність недоліку, провести гарантійний ремонт та оформити прийняття товару на ремонт у відповідності до вимог, які це регламентують.

При цьому обов'язковою умовою збільшення гарантійного строку є неможливість використання товару покупцем протягом часу його перебування на гарантійному ремонті.

Отже, тільки за наявності всіх цих умов у сукупності, гарантійний термін може бути збільшений і тільки на певний період - час перебування товару у ремонті. І цей час обчислюється від дати, коли споживач передав виконавцю (продавцю, виробнику) ДТЗ з вимогою про усунення недоліку.

Угодою від 12 березня 2010 року сторонами було визначено гарантійні випадки та виключення з гарантійних випадків; права та обов'язки щодо виконання гарантійних зобов'язань та умови визнання гарантійних зобов'язань такими, що втратили чинність.

Так, підпунктом 5.3.2. пункту 5.3. Угоди в порядку гарантійного ремонту не виконуються роботи з виконання регулювальних робіт на капоті, дверях, кришках багажного відсіку та інші регулювальні роботи, необхідність яких виникла внаслідок природнього зносу.

Пунктом 5.1. Угоди визначено, що гарантійні зобов'язання припиняються, якщо покупець одразу після виявлення незначного недоліку, недоліку або істотного недоліку не звернувся до дилерського підприємства або продовжував експлуатацію товару, що призвело до погіршення технічного стану товару або погіршення стану незначного недоліку, недоліку або істотного недоліку (п. 5.1.1.); покупець не надав негайно дилерському підприємству можливість усунути виявлений незначний недолік або недолік.

Таким чином, звернення позивача до відповідача 22 квітня 2010 року з приводу не відкриття кришки багажника не є вимогою щодо усунення недоліків автомобіля під час гарантійного ремонту, не підпадає під перелік видів робіт, що охоплюється гарантійним зобов'язанням та не може впливати на продовження гарантійного строку.

При цьому, позивач звернувшись до відповідача, не здійснював оформлення гарантійної вимоги у відповідності до вимог законодавства та угоди гарантійного обслуговування (огляд автомобіля не здійснювався); автомобіль для проведення гарантійного ремонту відповідачу не передавався і жодного дня в гарантійному ремонті не перебував, а використовувся власником; позивач не вказував відповідачеві на неможливість використовувати автомобіль за призначенням через не відкриття кришки багажника.

Факт проведення відповідачем саме регулювальних робіт по замку кришки багажника сторонами в судовому засіданні не заперечувався. Також це підтверджено і заявкою від 22 квітня 2010 року.

Окрім цього, позивач не надав достовірно допустимих доказів про те, що з 22 квітня 2010 року і до 12 березня 2012 року він звертався з вимогою про ремонт саме замка кришки багажника.

З письмовою вимогою про періодичне не спрацювання механізму відчинення п'ятих дверей позивач звернувся лише 12 березня 2012 року, направивши цю вимогу поштою.

Разом з тим, у порушення вимог ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів, п. п. 20, 21, 28 Порядку та п. п. 4.2., 4.3. Угоди, автомобіль для проведення робіт з усунення недоліку зазначеного у зверненні позивач у гарантійні строки не надав відповідачу. Хоча про цей недолік ОСОБА_2 був обізнаний давно з 2010 року (текст позовної заяви), але в порушення приписів ст. 688 ЦК України останній у розумні строки до «Джерман - Центр» за його усуненням не звернувся, тому в силу п. п. 5.1.1., 5.1.2. Угоди зобов'язання для нього втратили чинність.

Отже, звернення позивача до відповідача від 22 квітня 2010 року про не відкриття кришки багажника та від 12 березня 2012 року про періодичне не спрацювання механізму відчинення п'ятих дверей, не є зверненнями з ідентичними повторювальними недоліками та не підпадають під перелік робіт, що охоплюються гарантійними зобов'язаннями.

Пунктом 8 статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів визначено, що гарантійне зобов'язання припиняється на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 12 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару, відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з наведених нижче ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад 14 календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

В Угоді від 12 березня 2010 року сторонами визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення і не може бути усунений.

Відповідно до пункту 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства промислової політики України № 721 від 29 грудня 2004 року, iстотний недолiк - це такий недолiк, що робить неможливим або недопустимим використання ДТЗ відповідно до його призначення, або такий, що може представляти загрозу для життя Споживача чи інших людей, або такий, для усунення якого необхідно великі витрати праці й часу та який проявляється неодноразово після усунення.

Тобто для встановлення наявності істотного недоліку товару необхідно наявність чотирьох таких ознак: неможливість чи недопустимість використання товару; виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); повторний прояв недоліку з незалежних вiд споживача причин після його усунення. Наявність хоча б однієї з цих ознак - він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Отже, підставою для задоволення вимоги про розірвання договору та повернення сплаченої суми за товар, є недолік цього товару, який робить неможливим його використання в цілому.

Статтею 17 Закону України «По захист прав споживачів» визначено, що у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, покупець) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновку експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Тобто відповідно до цієї статті обов'язок організації проведення експертизи товару покладено на продавця. Однак вказані дії продавцем мають бути вчинені за згодою покупця та при його зверненні з приводу втрати продукції.

Разом з тим матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували наявність таких істотних недоліків товару, придбаного у відповідача та їх виявлення під час дії гарантії на автомобіль.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не навів доказів наявності такого істотного недоліку в автомобілі позивача, а відтак застосував положення ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» на підставі припущень.

Несправність вузла електричного відкриття кришки багажника та несправності системи вентиляції повітря - клімат-контролю не є істотними недоліками, які роблять неможливим чи недопустимим використання товару, відповідно до його цільового призначення.

Висновком автотехнічної експертизи встановлено, що електропривод відкривання та закриття задніх дверей багажного відсіку перебуває в несправному технічному стані, який не відповідає вимогам нормативно-технічної і конструкторської документації; для встановлення причин несправного технічного стану необхідно провести роботи по діагностуванню системи в цілому, а при необхідності провести розбирання з діагностуванням деталей; даний процес передбачає необхідність офіційного звернення власника автомобіля на спеціалізоване підприємство для проведення відновлювального ремонту.

Отже, експертами встановлено, що електропривод відкриття та закриття задніх дверей багажного відсіку є окремою електросистемою, не пов'язаною з іншими системами автомобіля; цей недолік не впливає на експлуатаційні якості автомобіля, так як багажний відсік належно працює в ручному режимі, а для відновлення роботи саме електроприводу, позивачу необхідно самостійно звернутися на спеціалізоване підприємство для проведення відновлювального ремонту.

Також у висновку експертизи зазначено, що «Система вентиляції повітря та клімат-контролю - це автономна система забезпечення макроклімату в салоні автомобіля, не зважаючи на зовнішні погодні умови ... ». Автомобіль позивача Volkswagen Touareg 3.0 TDI V6, номер кузова НОМЕР_1, обладнано двозонною системою клімат-­контролю 2C-Climatronic» (питання 1,2 Розділ -Дослідження стор.10).

Виявлені несправності можна усунути шляхом проведення відновлювального ремонту в умовах спеціалізованої станції технічного обслуговування автомобілів Volkswagen Touareg (Розділ -Дослідження стор.15).

Отже, експертним висновком встановлено, що система клімат-контролю автомобіля позивача є автономною системою та на роботу інших вузлів та агрегатів автомобіля не впливає, а для її відновлення позивачу необхідно звернутися до спеціалізованого підприємства.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 пояснив, що виявлені під час експертизи недоліки можуть бути усунуті під час відновлювального ремонту на спеціалізованій станції.

Експерт ОСОБА_9 пояснив, що несправність системи обдува та клімат-контролю виникла через відсутність вентилятора.

З повідомленням про недоліки роботи системи вентиляції повітря та клімат-контролю в автомобілі, позивач звернувся до відповідача лише 12 березня 2012 року, надіславши це повідомлення поштою, тобто за межами гарантійного строку; автомобіль для огляду з метою підтвердження наявності цього недоліку 12 березня 2012 року ТОВ «Джерман - Центр» не надав.

Лише 21 липня 2012 року, тобто за межами гарантійного строку, перебуваючи на ТОВ «Джерман - Центр» для проведення планового технічного обслуговування (що підтверджується даними індивідуальної icтopії автомобіля), позивач зробив замовлення на придбання вентилятора та здійснив передоплату на суму 1 300 грн.

Це замовлення відповідачем було прийнято та замовлено вентилятор у імпортера. 18 січня 2013 року вентилятор було доставлено, що підтверджується накладною № 20044822. Заказ-наряд на заміну вентилятора за звернення позивача було відкрито 1 серпня 2013 року та закрито в зв'язку з його виконанням 8 серпня 2013 року о 17:10 год. (заказ-наряд № 000029490).

Цього ж дня позивач оплатив повну вартість робіт з установки вентилятора, доплатив його вартість, придбав охолоджуючу рідину для системи клімат-контролю.

Те, що були проведенні роботи з заміни вентилятора також підтверджено показаннями свідка ОСОБА_10

Відхиляючи докази надані відповідачем, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заказ-наряд № 000029490 від 1 серпня 2013 року та показання свідка ОСОБА_10 є належними доказами у розумінні статей 58, 59, 62, 63 ЦПК України.

Отже, матеріали справи, висновок експертизи та показання експертів указують на те, що зазначені позивачем недоліки є такими, що можуть бути усунуті; усунення цих недоліків потребує не більше 14 календарних днів; ці недоліки не роблять товар суттєво іншим, ніж передбачено договором; ці недоліки не перешкоджали та не перешкоджають позивачу користуватися автомобілем.

Пунктом 2 частини 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» чітко визначено, що її застосування, можливо лише протягом гарантійного терміну.

Як установлено в ході розгляду справи, позивач у встановленому чинним законодавством порядку за усуненням недоліків, які він зазначав, не звертався, автомобіль для огляду не надавав, а користувався ним. З позовною заявою позивач звернувся лише у грудні 2014 року, тобто майже через два роки після спливу гарантійного терміну.

Окрім цього, частиною 3 статті 13 Конституції України встановлено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

З матеріалів справи слідує, що позивач тривалий час не вчиняв дій на вчасне усунення зазначених ним недоліків. З вимогою про усунення недоліків в роботи системи вентиляції повітря позивач звернувся лише 21 липня 2012 року, тобто за межами гарантійного строку, і не з вимогою щодо проведення діагностики автомобіля та його огляду з метою усунення недоліків системи вентиляції та клімат-контролю, а лише із замовленням на купівлю вентилятора.

Після виконання робіт з заміни вентилятора позивач не звертався до відповідача зі скаргами на роботу системи вентиляції та клімат-контролю.

Несправність системи клімат-контролю автомобіля позивача, в зв'язку з відсутністю вентилятора в зборі, була виявлена експертами лише під час проведення експертизи у 2016 році.

Доказів відсутності вентилятора в автомобілі позивача, з моменту його придбання до моменту виявлення цього факту, у матеріалах справи не має.

Окрім цього, позивачем фактично не заперечується, що з моменту купівлі автомобіля і дотепер він ним користується.

Вирішуючи спір, суд також не звернув уваги на те, що п. 3 ч. 7 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що при розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі.

Спірний автомобіль позивач придбав за 572 046 грн. Часом пред'явлення позивачем вимоги про розірвання договору є час подання позовної заяви. Позовна заява подана позивачем у грудні 2014 року. На час подання позову вартість аналогічного автомобіля складала 1 157 520 грн, що підтверджується рахунком-фактурою на автомобіль від 10 листопада 2014 року.

Разом з тим, визначаючи вартість автомобіля, суд першої інстанції прийняв до уваги вартість аналогічного автомобіля, визначену позивачем станом на 14 серпня 2015 року.

Тобто не на час подання вимоги, а на час розгляду справи.

При цьому, суд першої інстанції, стягнувши з відповідача на користь позивача вартість автомобіля в сумі 2 257 017, 60 грн, жодним чином це не мотивував.

Пунктом 3 частини 9 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка в розмірі 1% від вартості товару.

Отже, зазначеною нормою права визначено, що для розрахунку неустойки необхідно визначити час пред'явлення вимоги і кількість днів затримки усунення недоліків.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку та пунктів 4.2., 4.3. Угоди, моментом пред'явлення вимоги на усунення недоліків під час дії гарантійних зобов'язань, є дата передання товару у ремонт для усунення цих недоліків та неможливість користуватися товаром протягом цього часу.

Суд першої інстанції не зазначені приписи уваги не звернув і дійшов помилкового висновку щодо визначення часу перебування автомобіля позивача у ремонті, визначивши його з 22 квітня 2010 року до моменту винесення рішення.

Також судом невірно встановлено, що кошти в сумі 13 271, 76 грн сплачені позивачем за гарантійне обслуговування автомобіля та усунення недоліків автомобіля в силу положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України є безпідставно отриманими відповідачем.

Так, всі роботи, вартість, яких позивач оплатив, проводилися поза межами гарантійного строку, зокрема після 11 березня 2012 року. При цьому позивач у добровільному порядку приєднався до угоди після гарантійного обслуговування за системою «Куланц», що діє у відповідача. Був обізнаний з її умовами та погодився їх виконувати.

Отже, кошти, які були сплачені позивачем після закінчення терміну гарантійних зобов'язань на автомобіль, отримані відповідачем правомірно.

Окрім цього, при вирішенні спору, судом першої інстанції невірно було визначено розмір судового збору, стягнутого з відповідача.

З матеріалів справи слідує, що з позовом ОСОБА_2 звернувся 12 грудня 2014 року. Зазначена позовна заява містить немайнову та майнові вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення віл сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».

Як слідує з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату, яка з 1 січня дорівнювала 1 218 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, на день подання позову, відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягав би сплаті в такому розмірі: за подання позову немайнового характеру - 0,2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, що становило 243, 60 грн; за подання позову майнового характеру - 1 % від ціни позову, але не менше 0,2 % розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 3 654 грн (1 218 х 3).

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При вирішенні спору, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 44 223 грн, який значно перевищує та не відповідає сумі судового збору, яка відповідала ціні позову та об'єму позовних вимог станом на день подання позову, як то визначено положеннями ст. 88 ЦПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Отже, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 40 325, 40 грн (44 223 - 3 897, 60).

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 110 % від ставки, що підлягала сплаті при поданні позову чи іншої заяви або скарги.

Оскільки судом першої інстанції було визначено розмір судового збору в сумі 44 223 грн, то судом апеляційної інстанції було встановлено суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 48 645 грн.

При цьому у разі правильного визначення судом першої інстанції суми судового збору, який підлягав стягненню в розмірі 3 897, 60 грн, сума судового збору, яка підлягала сплаті при подачі апеляційної скарги мала становити 4 287 грн 39 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Ураховуючи те, позов ОСОБА_2 залишено без задоволення, то необхідно компенсувати за рахунок держави на користь ТОВ «Джерман - Центр» 4 287 грн 39 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Оскільки відповідач за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, то переплачену суму судового збору в розмірі 40 460, 36 грн необхідно повернути ТОВ «Джерман - Центр».

Вирішуючи спір, суд першої уваги на зазначені норми матеріального та процесуального права уваги не звернув, належним чином не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належної оцінки, неповно з'ясував обставини справи в їх сукупності, а відтак рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман - Центр» задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 2 жовтня 2017 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман - Центр», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, про захист прав споживачів відмовити.

Компенсувати за рахунок держави на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман - Центр» 4 287 грн 39 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман - Центр» зайво сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 29 791 (двадцять дев?ять тисяч сімсот дев?яносто одна) грн 80 коп. згідно з платіжним дорученням № 3286 від 1 листопада 2017 року (банк отримувача : ГУ ДКСУ у Вінницькій області; отримувач: УК у м. Вінниці /м. Вінниця/ 22030101 Апеляційний суд Вінницької області; код отримувача 38054707; розрахунковий рахунок отримувача 31213206780002; МФО 802015).

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман - Центр» зайво сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 10 668 (десять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 54 коп. згідно з платіжним дорученням № 3095 від 17 жовтня 2017 року (банк отримувача : ГУ ДКСУ у Вінницькій області; отримувач: УК у м. Вінниці /м. Вінниця/ 22030101 Апеляційний суд Вінницької області; код отримувача 38054707; розрахунковий рахунок отримувача 31213206780002; МФО 802015).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Підпис С.К. Медвецький

Судді: Підпис В.В. Оніщук

Підпис Т.Б. Сало

Згідно з оригіналом

Головуючий С.К. Медвецький