Ухвала суду № 70492948, 13.11.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

13 листопада 2017 року № 810/3805/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2

про скасування державної реєстрації та визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, в якому просить:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:04:005:0024 площею 2,5873 га, зареєстрованого на підставі договору оренди землі від 20.08.2015 № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ківшовата Агро», номер запису про інше речове право 11247923;

- визнати недійсним договір оренди землі від 20.08.2015 № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ківшовата Агро».

Відповідно до приписів статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви зясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договор оренди землі від 20.08.2015 № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ківшовата Агро» з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України и компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін субєкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 цього ж Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У даній справі спір стосується не стільки правомірності рішення приватного реєстратора щодо реєстрації договору, а і права позивача як власника земельної ділянки щодо вільного розпорядження нею (фактичного користування земельною ділянкою), які, на думку позивача, неправомірно використовуються третьою особою.

З наведеного виходить, що спір, предмет якого охоплює перегляд рішення суб'єкта владних повноважень, яким у цій справі є державний реєстратор, стосується відносин щодо користування земельною ділянками і з посиланням на певні конкретні обставини вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного зясування всіх обставин у справі і обовязок субєкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між приватним нотаріусом, як реєстратором та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного. У такому випадку цей спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.

Отже, спір про право (володіння та користування), яке не визнано або оспорюється, має розглядатися виключно в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від субєктного складу сторін), і не підлягає розгляду за правилами КАС України.

Аналогічна позиція зазначена Верховним Судом України у постановах від 14.06.2016р. у справі № 21-41а16 та від 31.05.2016р. у справі № 21-678а16, від 05.07.2017р. у справі № 6-1094цс17, від 24.01.2017р.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного України, звернення до адміністративного суду з позовом, який не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись статтею 107, пунктом 1 частини 1 статті 109, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

1. У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 20.08.2015 № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ківшовата Агро», - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панова Г. В.