Постанова № 70492883, 16.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 р. Справа № 804/5775/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представників відповідача представників третьої особи-1 третьої особи-2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» до Головного управління ДФС у Дніпропетровської області, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватне підприємство «Орім», третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_9 про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровської області, в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.08.2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 36567,00 грн., із них 24378,00 грн. основного зобовязання та 12189,00 грн. штрафних санкції;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» від 19.08.2017 року№ НОМЕР_2, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3689887,00 грн.;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19.08.2017 року № НОМЕР_3, яким зменшено розмір відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 848877,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 37402,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» (далі ТОВ «Долфі-Україна») зазначило, що не погоджується з висновками відповідача, зробленими під час проведення перевірки, щодо фіктивності угод, укладених з приватним підприємством «Орім» (далі ПП «Орім»), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 ОСОБА_2 на думку позивача, такі висновки є безпідставними, спростовуються наявністю у нього всіх необхідних первинних документів та тим, що послуги за цими договорами були використані в господарській діяльності підприємства, так як в цей час здійснювалася реалізація товару через торгові мережі ТОВ «Дніпрофарма» та ТОВ «АТБ».

Також позивач не погоджується з тим, що контролюючий орган розцінює пожежу та крадіжку товарів позивача як такі, що використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки позивач не почав використовувати такий товар в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а такий товар було знищено та викрадено. Списані товари були знищені внаслідок дії обставин непереборної сили, тобто пожежі та крадіжки. Тому вважає, що прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представники позивача під час судового засідання підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та пояснили обставини справи таким чином, як про це вказано вище.

Представники відповідача під час судового засідання заперечували проти цього адміністративного позову та зазначили, що первинні документи не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що виключає можливість оцінки фактичного використання послуг, наданих за укладеними договорами, у господарській діяльності ТОВ «Долфі-Україна». Враховуючи це, в ході перевірки не було підтверджено реальності надання послуг, зазначених в актах виконаних робіт до договорів.

Також представники відповідача посилались на те, що у разі якщо підприємством відбувається списання нестач та/або псування готової продукції і товарно-матеріальних цінностей під час їх зберігання або транспортування, такі товари не можуть бути використані у межах господарської діяльності підприємства.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватне підприємство «Орім», третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізичну особу-підприємця ОСОБА_9.

Представники третьої особи-1 зазначили, що вважають необґрунтованими всі претензії податкового органу щодо первинних документів. Адже всі первинні документи, що були оформлені ПП «Орім» та надані позивачу, в повному обсязі відповідають вимогам закону щодо їх оформлення, а зауваження перевіряючих щодо того, що акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не містять інформацію про зміст та обсяг господарської операції або не розкривають змісту наданих послуг, а звіти про проведені маркетингові дослідження не містять ідентифікації джерела походження інформації та методики її дослідження, вважають їх субєктивною думкою. Крім того, ПП «Орім» не має відношення до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 5 ст. 191 КК України щодо заволодіння грошовими коштами в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовим становищем невстановленими особами КП «Київкомунтранс», ПрАТ «Київспецтранс», ТОВ «Селтік». Додатково пояснили, що ПП «Орім» є платником податку на додану вартість, не знаходиться в процесі припинення, кримінальні порушення щодо посадових осіб ПП «Орім» не реєструвались, акти перевірок та податкові повідомлення-рішення, які б підтверджували наявність порушень податкового законодавства з боку ПП «Орім» відсутні.

Третя особа-2 пояснив, що він за умовами договору надавав позивачу маркетингові послуги, в ході чого відвідував мережі аптек ТОВ «Дніпрофарма», проводив там маркетингові дослідження та аналіз продажів продукції ТОВ «Долфі-Україна», проводив опитування споживачів, надавав консультації стосовно споживчих та якісних властивостей продукції ТОВ «Долфі-Україна», розміщував продукцію замовника в касових зонах тощо. На підтвердження наданих маркетингових послуг складав відповідні письмові звіти, надавав фото звіти та усні консультації, між ним та ТОВ «Долфі-Україна» були підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт за відповідний період. Також зазначив, що постійно не проживає за місцем своєї реєстрації, а свою діяльність здійснює не тільки за місцем свого проживання, працевлаштування та надання послуг, а по всій території України.

Заслухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні цього адміністративного позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Долфі-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року, хід та результати якої зафіксовані в акті перевірки від 11.07.2017 року № 7230/04-36-14-02/37068787.

Згідно з висновками перевірки контролюючий орган встановив, що позивачем у перевіряємий період були вчинені такі порушення вимог чинного податкового законодавства, а саме: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у звязку із чим завищено відємне значення обєкта оподаткування на загальну суму 3689887,00 грн. у т.ч. за 2015 рік у розмірі 3689887,00 грн.; п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість у загальній сумі 24378,00 грн., в т.ч. за травень 2015 року на суму 24378,00 грн., та завищено залишок відємного значення у загальній сумі 840877,00 грн., в т.ч. в березні 2017 року у розмірі 840877,00 грн.; п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України за період з 01.10.2015 року по 31.03.2017 року несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, що тягне за собою накладення штрафу у розрахунковому розмірі в залежності від термінів порушення реєстрації накладних та незареєстрованої суми ПДВ.

Не погодившись із такими висновками контролюючого органу, позивач надав свої заперечення на нього, після розгляду яких відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.08.2017 року № НОМЕР_1, від 19.08.2017 року№ НОМЕР_2, від 19.08.2017 року № НОМЕР_3.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що ТОВ «Долфі-Україна» у перевіряємий період перебувало у господарських відносинах з ПП «Орім» на підставі договору № 274 від 01.01.2015 року про надання маркетингових послуг та з ФОП ОСОБА_9 на підставі договору № 01/11-3 про надання послуг від 01.11.2013 року.

В ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що по взаємовідносинам з ПП «Орім» позивач відніс до складу витрат суми ПДВ, які не були включені до складу податкового кредиту з ПДВ у сумі 3815,00 грн. Крім того, була виявлена фіктивність укладеної угоди, бо надані на підтвердження її здійснення первинні документи не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання, результати здійснених заходів, що виключає можливість оцінки фактичного використання послуг у господарській діяльності ТОВ «Долфі-Україна». Так само і по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_9, бо акти виконаних робіт щодо виконання умов цього договору не містять належного підтвердження того, що послуги фактично надавались. Тим більше, що згідно з інформацією зі звітів ФОП ОСОБА_9 надавав їх протягом вересня листопада 2014 року на території м. Дніпропетровська, а такі потребують великих затрат часу.

Також відповідач зазначив, що в провадженні Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області знаходилось кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22012000000000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200 КК України. Втім, представники третьої особа-1 пояснила, що підприємство не має відношення до цієї справи.

Крім того, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Долфі-Україна» віднесло до складу витрат за 2015 рік та 2016 рік суми витрат від списання товарів, що відбулось внаслідок крадіжки товарів, які перебували на складі у м. Харкові та у м. Луганську на загальну суму 4028128,61 грн., крадіжки, псування та внаслідок пожежі на складі в м. Харкові на суму 1158662,93 грн. Втім, з урахуванням додатково наданих позивачем документів, у звязку із відсутністю відомостей щодо призначення матеріально відповідальних осіб за зберігання товарно-матеріальних цінностей, відсутністю в інвентаризаційному акті підпису відповідальної посадової особи за зберігання товарно-матеріальних цінностей на складі у м. Луганську, на підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, перевіряючі не встановили, де саме зберігались списані товари та чи дійсно була встановлена нестача вказаних товарів.

Відповідно до пп. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Суд зазначає, що твердження відповідача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи. Адже позивач не підтвердив здійснені ним у перевіряємий період господарські операції ані належними доказами, ані належними поясненнями, як під час судового засідання, так і викладеними в позовній заяві.

Так, відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з положеннями п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в країні» від 16.07.1999 року № 996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення кожної господарської операції.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищий адміністративний суд України листом «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та листом «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у звязку з чим ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.

Згідно положень ст. ст. 69, 70, 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Тож під час судового розгляду справи не була встановлена реальність проведених господарських операцій та твердження податкового органу щодо встановлених порушень знайшли своє підтвердження. З урахуванням цього суд вважає винесені податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що скасуванню не підлягають, тому у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст.87, ст.94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2017 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 21 листопада 2017 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1