Ухвала суду № 70492721, 26.11.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/12724/17

Провадження № 1-кс/428/5500/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2017 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., при секретарі судового засідання Циганок А.В., за участю прокурора відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, старшого слідчого в ОВС першого СВ прокуратури Луганської області ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого в ОВС першого СВ прокуратури Луганської області ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №42017130000000246 від 26.07.2017 року, стосовно: ОСОБА_3, який народився 08 грудня 1973 року в м. Привілля, Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого на посаді спеціаліста відділу обслуговування громадян ОСОБА_5 фонду України в м. Лисичанську, Луганської області, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Першим слідчим відділом прокуратури Луганської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за

№ 42017130000000246 від 26.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом управління ОСОБА_5 фонду України в м. Лисичанську Луганської області за № 27-к від 24.04.2017 року ОСОБА_3 переведено на посаду спеціаліста відділу обслуговування громадян вказаного управління.

Посадовою інструкцією спеціаліста відділу обслуговування громадян управління ОСОБА_5 фонду України в м. Лисичанську Луганської області, з якою ОСОБА_3 ознайомлений 24.04.2017 року, передбачено, що відповідно до:

п. 1.1. Спеціаліст відділу обслуговування громадян управління ОСОБА_5 фонду України в місті Лисичанську Луганської області у межах повноважень, визначених цією Інструкцією, виконує завдання, визначені Положенням про відділ обслуговування громадян управління ОСОБА_5 фонду України в місті Лисичанську Луганської області;

п. 1.2. Спеціаліст є державним службовцем, призначається на посаду начальником управління ОСОБА_5 фонду України в місті Лисичанську Луганської області за результатами конкурсу (крім випадків, визначених законодавством);

п. 1.3. Спеціаліст звільняється з посади відповідно до Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України начальником управління ОСОБА_5 фонду України в місті Лисичанську Луганської області;

п. 1.4. На посаду спеціаліста відділу призначається повнолітня особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про державну службу» громадянин України, який вільно водолії державною мовою, має вищу освіту ступеня молодшого бакалавра або бакалавра;

п. 1.5. Спеціаліст підпорядковується начальнику управління, заступнику начальника управління та начальнику відділу обслуговування громадян;

п. 1.6. У своїй діяльності спеціаліст керується Конституцією України та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, постановами правління та наказами Фонду, наказами головного управління ОСОБА_5 фонду України в Луганській області, наказами управління ОСОБА_5 фонду України в місті Лисичанську Луганської області, Положенням про відділ обслуговування громадян та цією інструкцією;

п. 1.7. Спеціаліст повинен знати Конституцію України; закони України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції», інші акти законодавства, що стосуються державної служби та діяльності ОСОБА_5 фонду України, укази та розпорядження Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти; порядок підготовки та внесення проектів нормативно-правових актів; основи державного управління та права; інструкцію з діловодства; правила ділового етикету; правила та норми охорони праці та протипожежного захисту; основні принципи роботи на комп'ютері та відповідні програмні засоби; ділову мову;

п. 2.1. Основними завданням спеціаліста відділу обслуговування громадян є забезпечення реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення, виконання вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення;

п. 2.2. Відповідно до свого основного завдання спеціаліст:

п. 2.2.1. Приймає та реєструє заяви на виплату пенсії через установи банків;

п. 2.2.2. Несе відповідальність за своєчасну їх передачу до відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії;

п. 2.2.3. Проводить виїзний прийом громадян за місцем фактичного проживання;

п. 2.2.4. Проводить щоквартальне анкетне опитування громадян з метою вивчення громадської думки, покращення умов отримання послуг громадянами та спрощення процедури пенсійного обслуговування в управлінні;

п. 2.2.5. Проводить роботу щодо залучення громадян до реєстрації (як користувачів) на WEB -порталі електронних послуг ОСОБА_5 фонду України;

п. 2.2.6. Проводить роз'яснювальну роботу з питань пенсійного забезпечення на телефоні «гарячої лінії»;

п. 2.2.7. Інформує осіб, переміщених з територій, тимчасово непідконтрольних українській владі про необхідність термінового оформлення електронного пенсійного посвідчення та отримання пенсії через установу «Ощадбанк»;

п. 2.2.8. Бере участь у оновленні інформаційних стендів відділу, надає допомогу щодо їх оформлення;

п. 2.2.9. Разом з іншими відділами управління забезпечує виконання вимог законодавства про запобігання корупції;

п. 2.2.10. Забезпечує в межах своєї компетенції дотримання законодавства про Інформацію та доступ до публічної інформації та персональних даних;

п. 2.2.11.В межах своєї компетенції бере участь у проведенні нарад семінарів.

п. 2.3. Спеціаліст зобов'язаний:

п. 2.3.1. Сумлінно ставитися до виконання своїх обов'язків, суворо додержуватися у своїй роботі вимог чинного законодавства, інтересів та прав громадян;

п. 2.3.2. Своєчасно і точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.

п. 2.3.6 В порядку визначеному начальником управління, заступником начальника управління або начальником відділу обслуговування громадян управління ОСОБА_5 фонду України в місті Лисичанську Луганської області заміщувати головного спеціаліста відділу обслуговування громадян у разі його відсутності.

Однак, ОСОБА_3, займаючи на час вчинення кримінального правопорушення, посаду спеціаліста управління ОСОБА_5 фонду в місті Лисичанську Луганської області, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, скоїв тяжке кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Приблизно в середині липня 2017 року, більш точний час та дату в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_6, з метою розрахунку стажу роботи (трудового віку) та подальшого отримання права на державне пенсійне забезпечення, а саме трудової пенсії за віком, будучи не обізнаним щодо вказаного порядку, за проханням до свого знайомого ОСОБА_7 представляти його інтереси, спільно звернулись до спеціаліста управління ОСОБА_5 фонду в місті Лисичанську Луганської області ОСОБА_3

В цей час ОСОБА_3 під час особистого прийому ОСОБА_6, у службовому кабінеті управління ОСОБА_5 фонду України у місті Лисичанську Луганської області, розташованого за адресою:Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В.Сосюри,буд. 347, надав останньому консультацію з питань пенсійного забезпечення.

З метою підтвердження трудового стажу ОСОБА_6, ОСОБА_3 отримав від нього його трудову книжку та провів первинну правову оцінку документу на предмет наявності права на пенсійне забезпечення.

Під час проведення розрахунку трудового стажу, ОСОБА_3, згідно наданого пакету документів, встановив відсутність підстав на отримання ОСОБА_6 права на державне пенсійне забезпечення.

У цей же час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на вимагання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за незаконне оформлення йому трудової пенсії.

Так, приблизно в середині липня 2017 року, більш точний час та дату в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_6 про неможливість отримання ним права на пенсійне забезпечення, окрім як у спосіб надання особисто йому неправомірної вигоди у розмірі 200 000 гривень.

Сприймаючи зазначені погрози ОСОБА_3 реально, ОСОБА_6 вимушений був погодитися на його вимогу щодо передачі неправомірної вигоди, при цьому останній про вказані обставини повідомив ОСОБА_7

Розуміючи протиправність дій ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з метою захисту прав та інтересів останнього, звернулись із заявою про вчинене кримінальне правопорушення до прокуратури Луганської області.

21.11.2017 року приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_3 знаходячись у подвірї будинку, розташованого за адресою: Луганська область, м. Привілля, вул. Польова, буд. 15а, під час зустрічі з ОСОБА_7, який згідно довіреності від 02.10.2017 року уповноважений представляти інтереси ОСОБА_6 у державних та недержавних органах, органах місцевого самоврядування, тощо, надав вимогу про передачу йому неправомірної вигоди у розмірі 100 000 гривень, за подальше незаконне оформлення ОСОБА_6 пенсії.

Виконуючи вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_7 24.11.2017 року о 15 год. прибув до приміщення кафе «CityCafe», розташованого за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. В. Сосюри, буд. 271 де зустрівся з ОСОБА_3 Під час зустрічі, ОСОБА_3 пояснивши, що ним будуть виконані повноваження щодо оформлення ОСОБА_6 права на пенсійне забезпечення, отримав від ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди у розмірі 100 000 гривень, що відповідно до примітки 1 ст. 368 КК України в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а отже вважається неправомірною вигодою в значному розмірі.

Цього ж дня в ході проведення огляду місця події у приміщенні кафе «CityCafe», розташованого за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. В. Сосюри, буд. 271 у особистих речах ОСОБА_3 було виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 100000 гривень, які останній отримав від ОСОБА_7 у якості неправомірної вигоди, за вчинення ним дій щодо незаконного оформлення ОСОБА_6 пенсії.

Таким чином, встановлено достатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у одержанні службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

25.11.2017 року в кримінальному провадженні за №42017130000000246 від 26.07.2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколами допиту свідка ОСОБА_7

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6

- протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 24.11.2017 року;

- протоколом огляду місця події від 24.11.2017 року.

Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого, суспільно небезпечного корупційного кримінального правопорушення, за вчинення якого, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Слідством встановлені обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у вигляді можливості ОСОБА_3 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 а також тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним.

Про існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить те, що ОСОБА_3 отримував від ОСОБА_6 заяви щодо оформлення пенсійних виплат, місце знаходження яких на теперішній час не встановлено. Таким чином, у випадку необрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу, або ж обрання запобіжного заходу не повязаного з обмеженням пересування останнього, ОСОБА_3 має реальну можливість до знищення речових доказів по даному кримінальному провадженні, чим унеможливить встановлення обєктивної істини. Крім того, під час огляду місця події ОСОБА_3 систематично намагався спотворити та знищити речові докази, у тому числі сліди кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначені обставини, на думку слідчого, застосування до підозрюваного ОСОБА_3 більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків, тому він й звернувся до суду з вказаним клопотанням, погодженим прокурором, в якому просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважали, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу, при цьому прокурор просив визначити підозрюваному заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_3 та захисник проти клопотання заперечували посилаючись на те, що підстав для обрання, зазначеного слідчим в клопотанні запобіжного заходу не має, оскільки зазначені слідчим ризики не підтверджені жодним чином, а відтак просили суд обрати підозрюваному більш мякий запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Частина 2 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований зокрема, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Встановлено, що прокуратурою Луганської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42017130000000246 від 26.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про що до ЄРДР внесено відповідну інформацію.

25.11.2017 року старшим слідчим в ОВС першого слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_3

Про обґрунтованість підозри свідчать досліджені слідчим суддею, під час розгляду клопотання: протоколи допитів свідків ОСОБА_7 від 27.07.2017 року, від 29.09.2017 року, від 23.11.2017 року, ОСОБА_6 від 27.07.2017 року, протокол огляду місця події від 24.11.2017 року, протокол виготовлення та огляду імітаційних засобів від 21.11.2017 року, протокол огляду, помітки та вручення грошових коштів та документів від 24.11.2017 року, протокол огляду місця події від 24.11.2017 року, протокол освідування особи від 24.11.2017 року.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Тому, з урахуванням досліджених доказів слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризиків, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди; намагання підозрюваного під час огляду місця події 24.11.2017 року спотворити, знищити речові докази тощо.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від пяти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та яке згідно статті 12 цього кодексу класифікується як тяжкий злочин.

Але на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного запобіжного заходу, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, передбачених п. 1, п. 2, ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: вік та стан здоровя підозрюваного, його репутацію та майновий стан, відсутність судимостей, наявність утриманців.

Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 підлягає задоволенню. В той же час, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 4 ст. 182 КПК України зазначає, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту статті 202 ч. 4, 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у звязку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною розяснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця увязнення.

Таким чином відповідно до вище перелічених статей суд вважає за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, ризиків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначити розмір застави, а саме 50 520 грн., тобто 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку він має право у будь який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обовязки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обовязків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2 погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 в кримінальному провадженні за №42017130000000246 від 26.07.2017 року - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 16 год. 49 хв. 24.11.2017 року по 16 год. 49 хв. 22.01.2018 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України встановити ОСОБА_3 заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 50 520 гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, одержувач ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ 26297948, банк одержувача Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця увязнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у звязку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного наступні обовязки:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичнистю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

В разі внесення застави, вище перелічені обовязки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному розяснюється положення п. п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обовязків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не зявився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

На дану ухвалу у пятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна