Ухвала суду № 70492087, 22.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2017р. по справі № 816/1168/17

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

19 липня 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ), в якому просила суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 286-13/1664 про сплату транспортного податку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 року по справі № 816/1168/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (Комсомольське відділення) від 27 липня 2016 року № 286-13/1664.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) судові витрати, понесені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 року по справі № 816/1168/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України стверджує, що належний позивачці автомобіль Nissan Murano, 2013 року випуску, є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році як такий, що використовувався менше 5 років та має об’єм циліндрів двигуна більше 3000 куб.см. Рішенням Комсомольської міської ради від 27.01.2015 року «Про встановлення окремих видів податків» встановлено у 2015 році на території м. Комсомольська транспортний податок, який справляється у розмірах та в порядку, встановлених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ. Вказав, що у 2016 році не встановлювався новий податок, а також не змінювалась його ставка, а лише змінювалися вимоги до об’єкта оподаткування в частині об’єму двигуна автотранспортного засобу та визначення середньоринкової вартості транспортного засобу. Враховуючи викладене, вважає, що Кременчуцька ОДПІ, діючи відповідно до ст.267 ПК України, правомірно прийняла спірне податкове повідомлення-рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія СХХ №188206, є власником транспортного засобу марки Nissan моделі Murano, тип – загальний легковий універсал – В, об'єм двигуна - 3498 см3, номерний знак НОМЕР_2, 2013 року випуску, дата первинної реєстрації – 30 грудня 2014 р. (а.с. 7).

27 липня 2016 року Кременчуцькою ОДПІ (Комсомольським відділенням) винесено податкове повідомлення-рішення №286-13/1664, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011000" за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн. (а.с. 6).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що легковий автомобіль позивача не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, а тому податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 286-13/1664 підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України введено новий місцевий податок – податок на майно, що складається, у тому числі, з транспортного податку.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року, об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мали об'єм циліндрів двигуна понад 3000 см3.

Дана норма змінена Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIІI, який набрав чинності з 01 січня 2016 року.

У відповідності до цих змін об'єктом оподаткування з 01.01.2016 року є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України).

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 24 грудня 2015 року № 928 з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата становить 1378,00 грн.

Отже, для віднесення транспортного засобу до об'єкту оподаткування, встановленого підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, його середньоринкова вартість має перевищувати 1033500,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Так, відповідно до пунктів 13, 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Разом з тим, доказів того, що станом на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення в ІС "Податковий блок" була наявна інформація, надана Мінекономрозвитку, про вартість автомобіля позивача, яка б свідчила про те, що транспортний засіб гр. ОСОБА_1 є об'єктом оподаткування у 2016 році в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, з метою визначення податкового зобов'язання позивача з транспортного податку за 2016 рік, Кременчуцькою ОДПІ застосовано методику, яка діяла до 01 січня 2016 року, та яка для визначення об'єкта оподаткування враховувала строк використання транспортного засобу та об'єм двигуна останнього.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Даючи оцінку спірним відносинам у цій частині, необхідно виходити з позиції Конституційного Суду України наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі. Позиція Конституційного Суду України за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, з огляду на принцип дії законів у часі, є неприпустимим застосування для визначення об'єкта оподаткування у 2016 році методики, яка була чинною у 2015 році та втратила чинність з 01.01.2016 року, за наявності діючої методики визначення об оподаткування транспортним податком, а тому дії відповідача щодо застосування при визначенні позивачеві грошового зобов’язання з транспортного податку норм, які були чинними у 2015 році, є неправомірними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що легковий автомобіль позивача не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, а тому податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 286-13/1664 підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає обґрунтованим вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, оскільки позивач, заявивши позовну вимогу про визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення нечинним, обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вимога про визнання акта нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта, який набуває статусу нечинного, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. При цьому, до акта індивідуальної дії може бути застосована лише вимога про визнання його протиправним або скасування. У такому разі акт індивідуальної дії визнається протиправним та скасовується судом з моменту його прийняття.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що спірне податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 286-13/1664 є правовим актом індивідуальної дії, з огляду на положення ч.2 ст.11, ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2017р. по справі № 816/1168/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 24.11.2017 р.