Ухвала суду № 70491929, 21.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 679/1126/17

Головуючий у 1-й інстанції: Базарник Б.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

21 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідач: ОСОБА_4,

третя особа: ОСОБА_5,

представника третьої особи: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.

13 вересня 2017 року з адміністративним позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 вересня 2017 року клопотання про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третьою особою подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні представник позивача та позивач заперечували проти задоволення апеляційної скарги третьої особи та просили суд залишити її без задоволення, а ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 вересня 2017 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги третьої особи та просила суд задовольнити її.

Представник третьої особи та третя особа підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи позивач звернувся з клопотанням про забезпечення позову шляхом зупинення дії підпункту 2.1. пункту 2 рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області №381/2017 від 29.08.2017 року про передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, житлового приміщення №408, загальною площею 18,2 кв.м., житловою площею 12,9 кв.м., що на вул. Набережна, 3 у м. Нетішин, що використовується на умовах найму.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки існує реальна загроза того, що ОСОБА_5 оформить свідоцтво право власності на зазначену в оспорюваному рішенні житлову площу в гуртожитку та звернеться до державного реєстратора про реєстрацію права власності на житло в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що призведе до заподіяння значної шкоди правам та інтересах малолітньої ОСОБА_8 і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат та знову прийдеться звертатись до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.117 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом, поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання, та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, проаналізувавши заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не наведено аргументів з посиланням на належні та допустимі докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, або про те, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не деталізовано та неаргументовано яким чином буде заподіяна шкода, і які конкретно значні зусилля та витрати необхідно буде здійснити для поновлення прав та інтересів позивача.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не повно було досліджено всі докази по справі щодо наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим було прийнято необґрунтоване, передчасне та незаконне рішення щодо задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 встановлено, що за змістом статті 118 КАС України ухвала з питань забезпечення позову (про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову та про відмову в забезпеченні позову) може бути оскаржена.

Відповідно до частини другої статті 211 КАС України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки, ухвала про забезпечення позову або про його скасування не перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому дана ухвала в касаційному порядку оскаржена бути не може.

Відповідно до ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 вересня 2017 року із постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволені заяви ОСОБА_7 про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.