Постанова № 70491913, 21.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши Державної казначейської служби України, Прокурора Полтавської області у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України, Прокурора Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 14.08.2017р. по справі № 554/6088/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці і соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації Житомирської області , Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області , Державної казначейської служби України

про визнання дій (бездіяльності) протиправними та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

27 липня 2016 року позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду із адміністративним позовом до управління праці і соціального захисту Народицької райдержадміністрації Житомирської області (далі - УПСЗН Народицької РДА Житомирської області, відповідач 1), Головного управління державного казначейства України в Житомирській області (далі - відповідач 2), Державного казначейства України (далі - відповідач 3), у якому, з урахуванням уточнених та змінених вимог просила: визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації Житомирської області щодо відмови у здійсненні індексації вартості втраченого домоволодіння по вул. Полякова, №48 в смт. Народичі Житомирської області; визнати протиправними дії (бездіяльність) Управління праці та соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації Житомирської області, що полягають у віднесення її до не передбаченої діючим законодавством черги за рішеннями суду в УПСЗН Народицької РДА Житомирської області на отримання нарахованої компенсації за спадкове майно в смт. Народичі Житомирської області по вулиці Полякова, 48 а не в виплаті нарахованої компенсації за рахунок коштів за бюджетною програмою КПКВК 25012000 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; визнати матеріальну шкоду, заподіяну протиправними діями чи бездіяльністю Управління праці та соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації Житомирської області в сумі 205800 грн.;- відшкодувати за рахунок Державного бюджету України через Державне казначейство України 205800 грн. заподіяної матеріальної шкоди, 10000 грн. моральної шкоди, 2058 грн. судового збору шляхом безспірного списання коштів з державного бюджету.

В обґрунтування своїх позовних вимог послалась на те, що 11.11.2008 року нею, як спадкоємицею, яка не проживала на території радіоактивного забруднення, але отримала у власність в порядку спадкування після померлого брата нерухоме майно в смт. Народичі Житомирської області по вулиці Полякова, 48 було надано до першого відповідача УПСЗН Народицької РДА заяву з усіма необхідними документами щодо отримання компенсації за вказане майно, яке віднесене до 2 зони обов’язкового відселення внаслідок аварії на ЧАЕС. Однак вона отримала безпідставну відмову у проведенні таких виплат, незважаючи на те, що 31.10.2008 року зазначене домоволодіння було прийнято на баланс Народицької селищної ради. До цього часу компенсація їй не виплачена та на неї не нарахована відповідна індексація її вартості, в тому числі ця вартість не приведена до ринкової, у зв’язку з тривалим часом невиконання судового рішення та несплати компенсації вона зазнає матеріальних збитків та їй спричиняється моральна шкода. Позивачка вимушена вживати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, у виді погіршення стану здоров’я, душевних стражданнях, стану невизначеності. Вказує, що її неправомірно включили до спису громадян на отримання відповідної компенсації, який не передбачений діючим законодавством, ведеться хаотично, не забезпечений державним бюджетним фінансуванням. Вважає, що для спадкоємців, які втратили своє майно та не проживали на території радіоактивного забруднення черговість отримання компенсації не передбачена.

Враховуючи наведене, просить визнати дії відповідачів протиправними щодо спричинення матеріальної шкоди, відновити її порушене право, відшкодувати за рахунок Державного бюджету України через Державне казначейство України ринкову вартість втраченого майна, заподіяної моральної шкоди, судового збору, шляхом безспірного списання коштів з державного бюджету.

Постановою Октябрьського районного суду м. Полтави від 14.08.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано протиправними дії та бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації Житомирської області щодо відшкодування відповідної компенсації вартості втраченого домоволодіння по вул. Полякова, №48 в смт. Народичі, Житомирської області; зобов'язано Державне Казначейство України відшкодувати на користь ОСОБА_1 205800 (двісті п’ять тисяч вісімсот) грн. заподіяної матеріальної шкоди із Державного бюджету України за рахунок коштів за бюджетною програмою КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за напрямом «Компенсація за втрачене майно» по Народицькому району, Житомирської області; зобов'язано Державне Казначейство України відшкодувати на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди із Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання Управління праці та соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації Житомирської області; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації Житомирської області судовий збір в сумі 2058 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Державна казначейська служба України, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Також апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подана прокуратурою Полтавської області, що приймає участь у справі в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України.

Апелянти просять оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг прокурор та представник відповідача посилаються на невірне встановлення судом першої інстанції обставин справи та порушення при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач проти задоволення апеляційних скарг заперечував, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з урахуванням всіх обставин по справі та таким, що відновлює її порушені права.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого у справі, представників апелянтів, позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачка жителька міста Полтави ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Народицького районного суду Житомирської області від 20.08.2008 року набула права власності в порядку спадкування після померлого брата ОСОБА_2 на будинок з надвірними спорудами по вулиці Полякова,48, смт. Народичі, Житомирської області, що зареєстровано в Коростенському міжміському БТІ в реєстровій книзі №11 за реєстровим №1476.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23 липня 1991 року №106 Народичі було віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення.

Рішенням виконавчого комітету Народицької селищної ради Житомирської області від 31.10.2008 року №239 вирішено прийняти на баланс Народицької селищної ради житловий будинок та господарські будівлі в смт. Народичі по вулиці Полякова, 48 вартістю 60227 грн., які належали ОСОБА_1 (а.с.9).

За актом прийому-передачі від 31.10.2008 року та довідкою №2113 від 11.11.2008 року, вказаний будинок з надвірними спорудами, вартістю 60227 грн. фактично прийнято на баланс Народицької селищної ради в задовільному стані (а.с. 10,11).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 було зобов’язано УПСЗН Народицької РДА Житомирської області нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію відповідно до ст.35 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та п.5 Постанови КМУ від 15.07.1997 року №755 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсацій громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій в сумі 60227 грн. Поставлено ОСОБА_1 для отримання грошової компенсації в чергу станом на 11.11.2008 року (а.с. 72-73).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вважав, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 року, в межах позовних вимог, не вирішувалось питання протиправності дій (бездіяльності) відповідача, але встановлено факт необґрунтованої відмови позивачці у виплаті компенсації за втрачене нерухоме майно, оскільки виплата такої компенсації проводиться як переселенцям так і спадкоємцям.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним дії та бездіяльності відповідача - УПСЗН Народицької райдержадмінстрації Житомирської області, а також зобов’язання ДКС України відшкодувати на користь ОСОБА_1 компенсації за втрачене майно, але не погоджується з обраним способом відновлення порушених прав позивача, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".

Частина 2 ст.1 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, в тому числі, на принципах: соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частин 6, 8 статті 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" громадяни, які відселяються або самостійно переселяються, користуються компенсаціями, передбаченими цим Законом.

Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" компенсація громадянам за втрачене у зв'язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 цього Закону майно включає грошову компенсацію у повному розмірі вартості жилих, дачних, садових будинків, гаражів, господарських будівель та споруд, яка здійснюється за цінами, встановленими на момент припинення права власності.

Згідно з частиною 5 статті 35 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" порядок виплати компенсацій, передбачених пунктами 1 і 6 частини 1 цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №755, яке діяло до 28 листопада 2009 року, переселенець для отримання компенсації повинен подати до райдержадміністрації (виконавчого органу міської ради міста обласного підпорядкування) за місцем відселення: копію ордера на житлове приміщення, яке надається (надано) у зв'язку з переселенням (незалежно від того, на кого з членів сім'ї виписано ордер), або копію договору купівлі-продажу, який підтверджує факт придбання переселенцем житлового будинку (квартири), або копію акта введення в експлуатацію житлового будинку у разі індивідуального будівництва, або копію рішення обласної або районної державної адміністрації про передачу переселенцю будинку садибного типу, незавершеного будівництвом, передачу якого у власність здійснено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. N 637 "Про порядок передачі у приватну власність громадян незавершених будівництвом будинків садибного типу", або копію свідоцтва про право власності на житло, яке переселенець отримав після переселення у спадщину або шляхом дарування, або інші документи, які підтверджують забезпеченість переселенця житлом у місці переселення; свідоцтво про право власності на майно у місці відселення та документи про оцінку вартості, визначену згідно з пунктом 2 цього Положення; довідку про передачу майна відповідному органу місцевого самоврядування (сільській, селищній, міській раді, або їх виконавчим органам) місця відселення; довідку про склад сім'ї і прописку з місця переселення.

Переселенець на підставі зазначених документів за рішенням райдержадміністрації (виконавчого органу міської ради міста обласного підпорядкування) отримує грошову компенсацію, яка перераховується відповідним відділенням Державного казначейства місця відселення на його особистий рахунок, відкритий ним у будь-якому банку України.

Відповідно до пункту 7 Положення про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №755, яке діяло до 28 листопада 2009 року, грошова компенсація перераховується на особистий рахунок переселенця (спадкоємця) у порядку черги, встановленої місцевими органами виконавчої влади.

У зв’язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 18 листопада 2009 року № 1243 «Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території» (набрала чинності 28 листопада 2009 року) визнана такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 755 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсацій громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій" та затверджено Порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території.

Згідно з пунктом 1 Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009року № 1243, цей Порядок визначає механізм виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, компенсації за майно, втрачене у зв'язку з їх відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Дія цього Порядку поширюється на громадян, які не отримали зазначену компенсацію на дату набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в тому числі тих громадян, які перебувають на черзі на отримання компенсації.

Пунктом 4 Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009 року № 1243, передбачено, що для отримання компенсації переселенець подає до райдержадміністрації (виконавчого органу ради міста обласного значення) за місцезнаходженням втраченого нерухомого майна: заяву; копію ордера на житлове приміщення, виданого у зв'язку з переселенням (незалежно від того, на кого з членів сім'ї виписано ордер), або копію договору купівлі-продажу, що підтверджує факт придбання переселенцем у місці переселення житлового будинку садибного типу (квартири), або копію акта введення в експлуатацію у місці переселення житлового будинку садибного типу у разі індивідуального будівництва, або копію акта введення в експлуатацію будинку садибного типу, переданого переселенцю у приватну власність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 637 "Про порядок передачі у приватну власність громадян незавершених будівництвом будинків садибного типу" або копію свідоцтва про право власності на житло, яке громадянин отримав після переселення у власність на підставах, не заборонених законом; довідку про передачу втраченого нерухомого майна органу місцевого самоврядування місця відселення (сільській, селищній, міській раді); довідку про склад сім'ї та постійну реєстрацію у місці переселення; копію паспорта громадянина України.

Згідно з пунктом 5 Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009 року № 1243, сума компенсації перераховується за рішенням райдержадміністрації (виконавчого органу ради міста обласного значення), що прийнято на підставі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку, відділенням Державного казначейства місця відселення на особистий рахунок переселенця або спадкоємця, відкритий ним у будь-якому банку України, у порядку черговості, встановленої райдержадміністрацією (виконавчим органом ради міста обласного значення) з урахуванням дати реєстрації заяви щодо отримання компенсації в обліковому журналі. Контроль та відповідальність за дотриманням черговості покладається на райдержадміністрацію (виконавчий орган ради міста обласного значення).

Згідно з пунктом 7 Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009 року № 1243, виплата компенсації проводиться один раз.

З огляду на зазначені норми колегія суддів вважає, що компенсація за втрачене майно має бути виплачена позивачу управлінням праці та соціального захисту населення Народицької РДА шляхом перерахування на її особистий рахунок у порядку черговості, як це і передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009 року №1243 "Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території."

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб’єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання – пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд визнав незаконним та непропорційним втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов’язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дій чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

Суд переконаний, що оскаржувана відмова та позиція відповідачів у спірних правовідносинах вказаним критеріям не відповідає, є протиправною та дискримінаційною.

Відповідно до положень частини 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з положеннями ч.1 ст. 3 цього ж закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому, суд зважає, що відповідно до 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України визначає, що ніхто не може бути позбавлений права власності та право власності є непорушним.

Отже, аналізу зазначених норм, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивачки буде стягнення компенсації за втрачене майно з урахуванням індексації станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи, що відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.05.2017 року № 10 та наказами Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за період з 01.01.2009 року до 01.01.2016 року затверджені індекси до балансової вартості об’єктів житлового фонду, то сума стягнення складає 204572 грн., складовими якої є загальна сума боргу 60224 грн. за рішенням суду та індексація за вказаний період – 144345 грн.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України та Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента від 13 квітня 2011 року № 460/2011 Державна казначейська служба України та її територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників державного бюджету, тобто фактично виконують функції банку. Державна казначейська служба України є урядовим органом, кошти для якої виділяються з державного бюджету України лише на цілі, які передбачені бюджетною програмою. На рахунках Державної казначейської служби України обліковуються кошти, які закладені для його функціонування, як юридичної особи, тобто на виплату заробітної плати працівникам, на закупівлю товарів, технічне обслуговування тощо. Погашення зобов'язань, які виникли у державних органів в тому числі і у зв'язку із завданням шкоди (збитків), здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, які обліковуються на рахунках розпорядника бюджетних коштів заподіювача шкоди, у випадку її доведення.

Відповідно до Постанови КМУ від 20.09.2005, № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів

Статтею 56 Конституція України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи, що під час судового розгляду доведено заподіяння матеріальної шкоди позивачці внаслідок невиплати відповідної компенсації за втрачене нерухоме майно, то належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачки буде стягнення з Державного Казначейства України проіндексованої суми заподіяної матеріальної шкоди із Державного бюджету України за рахунок коштів за бюджетною програмою КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за напрямом «Компенсація за втрачене майно» по Народицькому району, Житомирської області.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи, що в судовому засіданні не доведений причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідачів та спричиненою, на думку позивача, моральною шкодою, заявлена сума в розмірі 10000 грн. не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань першого відповідача суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, через неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання Державного казначейства України відшкодувати на користь позивача 205800 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди з Державного бюджету України, з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196 п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Прокурора Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 14.08.2017р. по справі № 554/6088/16-а в частині зобов'язання Державного Казначейства України відшкодувати на користь ОСОБА_1 205800 (двісті п'ять тисяч вісімсот) грн. заподіяної матеріальної шкоди із Державного бюджету України за рахунок коштів за бюджетною програмою КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за напрямом "Компенсація за втрачене майно" по Народицькому району, Житомирської області та зобов'язання Державного Казначейства України відшкодувати на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди із Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання Управління праці та соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації Житомирської області скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 204572 грн. за рахунок коштів за бюджетною програмою КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" за напрямком "Компенсація за втрачене майно" по Народицькому району Житомирської області.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди - відмовити.

В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 14.08.2017р. по справі №554/6088/16-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 24.11.2017 р.