Ухвала суду № 70491889, 21.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 р.Справа № 820/1880/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2017р. по справі № 820/1880/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр Плюс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кентавр Плюс", звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13 квітня 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання ТОВ Кентавр Плюс з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 232673,75 гривень (двісті тридцять дві тисячі шістсот сімдесят три гривні 75 копійок); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13 квітня 2017 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання ТОВ Кентавр Плюс за платежем податок на додану вартість на загальну суму 67708,75 гривень (шістдесят сім тисяч сімсот вісім гривень 75 копійок).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду вказаний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області №0000561403 від 13.04.2017 року, № НОМЕР_2 від 13.04.2017 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр Плюс" (код ЄДРПОУ 33607805, АДРЕСА_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 4505,74 грн. (чотири тисячі п'ятсот п'ять грн. 74 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ТОВ Кентавр Плюс, пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 33607805, як платник податків знаходиться на обліку в Київській обєднаній державній податковій інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Кентавр Плюс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №1352/20-40-14-02-07/33607805 від 21.03.2017 року, відповідно до якого посадові особи ГУ ДФС у Харківській області дійшли висновку про вчинення платником податків порушень вимог податкового законодавства: по податку на прибуток: п.п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) з урахуванням п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.108, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, п. 5 П(С)БО 11 Зобовязання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306; п. 4, п. 6, п.п. 9.4 п. 9, п. 19 П(С)БО 16 Витрати, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Мінюсті України 19.01.2000 за № 27/4248, положень ст. 1, п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 217.922,00грн., в т.ч. за 2015 рік на 158.915,00грн., за 1-й квартал 2016 на 54.312,00грн., 2-й квартал 2016 року на 4.695,00грн.; по податку на додану вартість: п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), з урахуванням п.п.14.1.36, п.п. 14.1.108, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на 54.167,00грн., в тому числі за березень 2016 року на 54.167,00грн.

На підставі акту ГУ ДФС у Харківській області 13.04.2017 р. прийнято податкові повідомлення рішення №0000561403, яким збільшено суму грошового зобовязання ТОВ Кентавр Плюс з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 232.673,75 грн. (основний платіж 217.922 грн., штраф 14.751,75грн.) та №0000571403, яким збільшено суму грошового зобовязання ТОВ Кентав Плюс за платежем податок на додану вартість на загальну суму 67.708,75 грн. (основний платіж 54.167 грн. грн., штраф 13541,75 грн.).

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки відповідача про вчинення ТОВ Кентав Плюс податкових правопорушень є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як свідчать письмові докази, фактичною підставою для відображення в акті №1352/20-40-14-02-07/33607805 від 21.03.2017 року порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладені в акті висновки відповідача про те, що: ФОП ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність без залучення найманих осіб та техніки для вантажо-розвантажувальних робіт; до перевірки не надано будь-яких документів щодо підтвердження наявності недоліків товару та претензій щодо зовнішнього виду, пакування та іншого; заявлені види діяльності ТОВ Харків Хімпром не передбачають проведення підприємством маркетингових досліджень та надання послуг з аналізу ринку продажу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, за змістом абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів/послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України/.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зауважує, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (в якості замовника) та ФОП ОСОБА_3 (в якості виконавця) був укладений правочин у формі договору від 25.12.2014 року №25/12-01К. За даним договором виконавець зобовязувався за завданням Замовника виконувати вантажно-розвантажувальні роботи, пакування каністр з кришками під час транзитних перевезень автомобільним транспортом, а Замовник зобовязувався прийняти та оплатити роботи в порядку і строки передбачені цим договором.

01 березня 2016 року між позивачем (в якості замовника) та ТОВ Харків Хімпром (в якості виконавця) був укладений правочин у формі договору №01/03-01, відповідно до якого виконавець зобовязується здійснити аналіз українського ринку продажу полімерної тари та передати результати аналізу замовнику, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначені послуги на умовах цього договору.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що ці правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному (господарському) обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності платника податків є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого ассортименту (код КВЕД 46.19); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49); неспеціалізована оптова торгівля (основний) (код КВЕД 46.90); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (Код КВЕД 47.99); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (Код КВЕД 68.20); консультування з питань комерційної діяльності й керування (Код КВЕД 70.22).

Отже, предмет вчинених платником податків правочинів співпадає з напрямом господарської діяльності платника податків.

Акт перевірки №1352/20-40-14-02-07/33607805 від 21.03.2017 року не містить обсягу достатніх поза розумним сумнівом даних, які б однозначно засвідчували, що господарська діяльність платника податків могла бути безперешкодно організована без укладення перелічених договорів.

Належних та допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів про наявність у платника податків власних ресурсів (як технічних, наукових чи то робітничих) для виконання робіт замість контрагента контролюючим органом у ході перевірки не встановлено, в акті перевірки не викладено, до суду не подано. Реальність самих послуг та їх обєктивна необхідність у виробничому процесі контролюючим органом в акті перевірки №1352/20-40-14-02-07/33607805 від 21.03.2017 року під сумнів не поставлена.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Позивачем надано до суду податкову накладну від 31.03.2016 року №48 на загальну суму 325000,00грн. (всього обсяг постачання за основною ставкою 27833,33 грн., загальна сума податку на додану вартість за основною ставкою 54166,57 грн.)

Окрім того, позивач надав до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт: по ТОВ Харків Хімпром: №ХХ-0000181 на суму 270.833,33 грн. (без ПДВ); по ФОП ОСОБА_3: №30/01-03 від 30.01.2015 року на суму 15.827,36 грн., №30/01-02 від 30.01.2015 рок на суму 9.892,10 грн., №27/02-03 від 27.02.2015 року на суму 29.253,44 грн., №27/02-02 від 27.02.2015 року на суму 18.283,40 грн., №31/03-04 від 31.03.2015 року на суму 58.252,16 грн., №31/03-03 від 31.03.2015 року на суму 36.407,60 грн., №30/04-12 віж 30.04.2015 року на суму 95.576,00 грн., №30/04-13 від 30.04.2015 року на суму 59.735, 00 грн., №30/05-04 від 30.05.2015 року на суму 30.662,50 грн., №30/05-03 від 30.05.2015 року на суму 49.060,00 грн., №30/06-02 від 37.001,40 грн., №30/06-01 від 30.06.2015 року на суму 59.202,24 грн., №31/07-01 від 31.07.2015 року на суму 37.359,20 грн., №31/07-02 від 31.07.2015 року на суму 23.349,50грн., №31/08-01 від 31.08.2015 року на суму 42.511,84 грн., №31/08-02 від 31.08.2015 року на суму 26.569,90 грн., №30/09-01 від 30.09.2015 року на суму 45.963,04грн., №30/10-02 від 30.10.2015 року на суму 37.643,52 грн., №30/11-01 від 30.11.2015 року, №30/11-02 від 30.11.2015 року на суму 25.968,70 грн., №30/12-03 від 30.12.2015 року на суму 18.812,30 грн., №30/12-02 від 30.12.2015 року на суму 30.099,68 грн.,№29/01-02 від 29.01.2016 року на суму 21.917,70 грн., №29/01-03 від 29.01.2016 року на суму 35.068,32 грн., №30/10-03 від 30.10.2015 року на суму 24.152,2грн., №30/09-02 від 30.09.2015 року на суму 28.726,9 грн. (а.с.123-146, 210 т.1)

Зобовязання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ Кентав Плюс шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно платіжних доручень: по ТОВ Харків Хімпром: №676 від 24.10.2016 року на суму 100.000 грн., №674 від 21.10.2016 року на суму 185,000,00 грн., №1031 від 24.10.2016 року на суму 40.000 грн.; по ФОП ОСОБА_3: №397 від 23.02.2016 року на суму 320.000,00 грн., №404 від 01.03.2016 року на суму 318.200,00грн., №446 від 31.03.2016 року на суму 10.000,00 грн., №452 від 07.04.2016 року на суму 3.978,00 грн., №453 від 07.04.2016 року на суму 75.567,92 грн., №438 від 30.03.2016 року на суму 10.100,00 грн., №439 від 30.03.2016 року на суму 202.000,00грн. (а.с.147-153 т.1, 213-215 т.1).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Доказів існування вироків, постановлених (та таких, що набрали законної сили) відносно посадових (службових) осіб ФОП ОСОБА_3В, ТОВ Харків Хімпром у кримінальних провадженнях (за фактами злочинної діяльності економіки, підприємництва, податкової справи) акт №1352/20-40-14-02-07/33607805 від 21.03.2017 року не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про наявність у платника податків наміру на безпідставне одержання податкової вигоди у взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3В, ТОВ Харків Хімпром.

Крім того, як пояснив допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок - громадянин ОСОБА_3, згідно з наказом від 02.03.2015 року №1-ВК по особовому складу ФОП прийняв на постійну роботу гр.ОСОБА_4 з 02.03.2015 року (а.с.50-53 т.2). Роботи для позивача виконувались спільно ОСОБА_3 та згаданим найманим працівником. Також, свідок зазначив, що згідно з договором оренди №01/05-01 від 05.01.2015 року ФОП ОСОБА_3 прийнято в строкове платне користування напівавтоматичну машину для обмотування палет ХТ 4502 А. (а.с 20-22 т.2)

Наведеним підтверджується існування об'єктивної можливості виконання зобов'язань з пакування товару за спірним правочином.

Стосовно доводів апелянта про те, що ТОВ Кентав Плюс за умовами дистрибюторського договору №01/02-1 від 03.02.2014 року зобовязаний перевіряти найменування товару, його кількість, цілісність тари, пломб, цілісність упаковки, а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і упаковки, колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено самим договором, перевірка відповідності товару певним вимога (цілісної тари, пломб, упаковки) здійснюється лише у разі наявності останніх.

Згідно з відповіддю на запит ТОВ Кентавр Плюс ТОВ Харків Хімпром зазначає про те, що поставка продукції за дистриб'юторським договором №01/02-1 від 03.02.2014 року відбувалась поштучно, без упакування (а.с.212 т.1).

Крім того, жодних застережень чи претензій по обєму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) з боку ТОВ Кентавр Плюс до ФОП ОСОБА_3 немає, договір не визнаний у судовому порядку недійсним або удаваним, призвів до зміни майнового стану субєктів господарювання, що свідчить про його реальність, та відповідно відсутність передумов для висновку про безпідставність формування податкового кредиту за вказаними операціями.

Щодо посилання апелянта на те, що згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Харків Хімпром не здійснює маркетингових досліджень та надання послуг з аналізу ринку продажу, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи положення ст.ст.19, 43, 44 Господарського кодексу України, субєкт господарювання має право здійснювати будь-які види підприємницької діяльності, окрім тих, заборона на здійснення яких передбачена законом.

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичні обставини справи та надані докази об'єктивно спростовують викладені в акті №1352/20-40-14-02-07/33607805 від 21.03.2017 року, порушення позивачем вимог податкового законодавств.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень належним чином у суді апеляційної інстанції не довів.

Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.06.2017 за № НОМЕР_3 прийняте ГУ ДФС у Київській області Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС є протиправним, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

09 жовтня 2017 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відповідачу відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року по справі №820/1880/17 до ухвалення рішення по справі (т. 7 а.с.80).

Оскільки на час постановлення даної ухвали відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року, наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області області судового збору у розмірі 4956 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 31 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2017р. по справі № 820/1880/17 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області області судовий збір у розмірі 4956 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 31 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7

Повний текст ухвали виготовлений 24.11.2017 р.