Ухвала суду № 70491606, 22.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника апелянта: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника третьої особи

ПАТ «Українська залізниця»: ОСОБА_3

представника третьої особи

КП «Адміністративно-технічне управління»: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року у справі № 461/2873/17 за адміністративним позовом ОСОБА_5 фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування наказів,–

В С Т А Н О В ИВ :

20.04.2017 р. позивач ОСОБА_5 фірма науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» звернувся в суд з позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування наказів про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами в частині демонтажу рекламних конструкцій позивача.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017 року позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, а саме:

- наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 57-Д від 08.08.2016 р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ОСОБА_5 фірмі науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» (підпункти 15, 18, 21, 22, 31, 46 пункту 1.1);

- наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 58-Д від 08.08.2016 р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ОСОБА_5 фірмі науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» (підпункти 50, 52, 54, 55 пункту 1.1);

- наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 59-Д від 08.08.2016 р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ОСОБА_5 фірмі науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» (підпункти 11, 15, 16, 17, 18, 19 пункту 1.1);

- наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 62-Д від 08.08.2016 р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ОСОБА_5 фірмі науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» (підпункти 66, 67 пункту 1.1);

- наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 63Д від 10.08.2016 р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ОСОБА_5 фірмі науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» (підпункти 15, 16, 17, 73, 74, 77, 78 пункту 1.1);

- наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 64Д від 10.08.2016 р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ОСОБА_5 фірмі науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» (підпункти 65, 67 пункту 1.1);

- наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 72-Д від 07.09.2016 р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ОСОБА_5 фірмі науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» (підпункти 13, 16, 17, 18, 22, 25, 30 пункту 1.1);

- наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 78-Д від 23.09.2016 р. «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу рекламних конструкцій, які належать на праві приватної власності ОСОБА_5 фірмі науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» (підпункти 11, 17, 20, 23, 24, 33 пункту 1.1)

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Департамент економічного розвитку Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Представник третьої особи ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник третьої особи КП «Адміністративно-технічне управління» ОСОБА_4 в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, між Державним територіально-галузевим об'єднання «Львівська залізниця», правонаступником якого є ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ПФ НВП «Комтех-плюс» укладено ряд договорів про надання рекламних послуг, зокрема: договір № Л/Л-14110п/НЮ, договір № Л/ДН-1-14138п/НЮ від 01.01.2014р., договір № Л/П-14136п/НЮ від 02.01.2014р., договір № Л/БМЕС-141250п/НЮ від 03.01.2014р..

В п. 2.1. даних договорів видно, що ПАТ «Укрзалізниця» розміщає рекламні конструкції, які є власністю позивача ПФ НВП «Комтех-плюс» на об'єктах залізничного транспорту, а останній здійснює оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на Залізниці (далі - послуга) у сумі, визначеній у Додатках до цих Договорів.

Зокрема, умови розміщення рекламних конструкцій, а саме: тип рекламоносіїв, місце розміщення рекламоносіїв, вартість послуг з розміщення реклами визначаються сторонами у додатках до вищезазначених договорів, які долучені до матеріалів справи.

Зокрема, ПАТ «Українська залізниця» розміщає рекламні конструкції, які є власністю ПФ НВП «Комтех-плюс», на об'єктах залізничного транспорту за наступними адресами: м.Львів, вул.Городоцька (пар.стр.) - проти буд.№165 (місце 3) просто неба: 6x3 м (M-1); м.Львів, вул.Городоцька (пар.стр.) - проти буд.№173 (місце 1) просто неба: 6x3 м (М-1); м.Львів, вул.Городоцька - Приміській вокзал (місце 1) просто неба: 6x3 м (М-1); м.Львів, вул.Городоцька - Приміській вокзал (місце 2) просто неба: 6x3 м (М-1); м.Львів, вул.Городоцька (пар.стр.) - проти вул.Горської просто неба: 6x3 м (М-1); м.Львів, вул.Городоцька (пар.стр.) - проти буд.№153 просто неба: 6x3 м (М-1); м.Львів, вул.Замарстинівська (залізн.міст. м.5): 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Замарстинівська (залізн.міст. м.7): 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Замарстинівська (залізн.міст. м.1): 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Замарстинівська (залізн.міст. м.З): 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Богданівська за АЗС: 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Богданівська (Золочівська) просто неба: 6x3 м (М-1); м.Львів, вул.Вашингтона перед переїздом: 6x3 м, місце (1),6хЗ м, місце (2); м.Львів, вул.Вашингтона перед переїздом: 6x3 м, місце (1),6хЗ м, місце (2); м.Львів, вул.Зелена за переїздом: 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Зелена за переїздом: 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Зелена перед переїздом: 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Луганська, 6 (біля залізничного переїзду): 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Луганська, 6 (непар. стр., біля залізничного переїзду, м.2): 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул. Чернівецька (неп.стр.)/Городоцька, м.1): 6x3 м, місце (1); вул. Чернівецька (неп.стр.)/Городоцька, місце (6) 6x3 м; м.Львів, вул.Шевченка (неп.стр.)ОСОБА_6, м.1): 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Шевченка (неп.стр.)ОСОБА_6, м.2): 6x3 м, місце (1); м.Львів, Двірцева пл./кінцева зупинка пасажирського транспорту, м.1): 1,2x1,8м, місце (1); м.Львів, Двірцева пл./кінцева зупинка пасажирського трнспорту м.2): 1,2x1,8м, місце (1); м.Львів, Двірцева пл./кінцева зупинка пасажирського транспорту, м.З): 1,2x1,8м, місце (1); м.Львів, Двірцева пл./кінцева зупинка пасажирського транспорту м.4) просто неба: 1,2x1,8м, місце (1); м.Львів, вул. Єрошенка/вул.Варшавська, м.1: 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Варшавська/вул.Єрошенка, м.8: 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Джерельна/вул.Хімічна, м.2: 6x3 м, місце (1); м.Львів, вул.Джерельна/вул.Хімічна, м.З: 6x3 м, місце (1); м.Львів, Городоикая(Заправка Інтертранс); м.Львів, Городоцька,128; м.Львів, вул.Луганська (непарна стор., місце № 1) просто неба.

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказані рекламні конструкції належать ПФ НВП «Комтех-плюс» на праві приватної власності та розміщені на землях залізничного транспорту, в смузі відведення залізниць.

Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» направило Регіональній філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» попередження, що зазначені рекламні конструкції підлягають демонтажу з посиланням на оскаржувані накази Департаменту економічної політики ЛМР «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» та запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлені конструкції.

Задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив з того, що реклама розміщена на землях смуг відведення залізниці є рекламою розміщеною на території підприємства залізничного транспорту, і є рекламою на транспорті, а тому для розміщення реклами на транспорті не потрібно отримувати дозволи органів місцевого самоврядування, як це потрібно при розміщенні зовнішньої реклами. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.

Основні засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 року № 270/96-ВР, який також регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до ст.1 Закон України «Про рекламу» реклама буває наступних видів:

- внутрішня реклама – реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

- зовнішня реклама – реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

- реклама на транспорті – реклама, що розміщується на території транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Отже, реклама на транспорті є окремим видом реклами, яка має ряд спільних ознак із зовнішньою та внутрішньою рекламою, та водночас має певні особливості, а також окремий порядок регулювання розповсюдження реклами.

Зокрема, порядок розповсюдження реклами на транспорті регулюється ст.18 Закон України «Про рекламу», яка передбачає, що розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об’єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється. За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що для розміщення реклами на транспорті не потрібно отримувати дозволи органів місцевого самоврядування, як це передбачено для реклами зовнішньої. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об’єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

ст. 1 Закону України «Про рекламу» передбачено, що рекламою на транспорті є реклама, яка розміщується на території підприємств транспорту загального користування.

ПАТ «Українська залізниця» відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» є публічним акціонерним товариством залізничного транспорту загального користування, утвореним згідно цього ж Закону.

Аналізуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 67, ст. 68 Земельного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про транспорт», ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» колегія суддів дійшла висновку, що реклама, розміщена на землях смуг відведення залізниці, є рекламою, розміщеною на території підприємства залізничного транспорту, тобто рекламою на транспорті.

Доводи апелянта про застосування до даних правовідносин Типових правил розміщення зовнішньої реклами яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 є помилковими оскільки, вони регулюють відносини, що виникають з розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Крім того, колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що відсутні докази які свідчать про те, що земельні ділянки, на яких встановлені спірні рекламні конструкції перебувають у користуванні ПАТ «Укрзалізниця» виходячи з наступного.

До спірних правовідносинах колегія суддів вважає за необхідне застосувати правову позицію яка викладена в судовому рішенні Верховного Суду України від 07.10.2015 р. в справах № № 30590гс15, 3-641гс15, 3-900 гс.

Згідно ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисним та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Із змісту ч.1 ст. 11 Закону України «Про транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об’єктів транспорту.

ч. 1 ст.23 Закону України «Про транспорт», ст. 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Отже, наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу оскільки, його вже визначено законом.

Аналізуючи положення ч.1 ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту які не можуть передаватись у приватну власність. Наявність чи відсутність у ПАТ «Львівська залізниця» документів, які посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що вимога про демонтаж рекламних конструкцій, які належать позивачу, є втручанням суб’єкта владних повноважень у двосторонні договірні відносини між позивачем та ПАТ «Українська залізниця» щодо надання рекламних послуг.

Таке втручання не ґрунтується на законі, а тому порушує права позивача, так як згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що розміщення реклами на транспорті в розумінні ст.18 Закону України «Про рекламу» не потребує погодження та отримання дозволу від виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, а тому наявні підстави для задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,–

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року у справі № 461/2873/17 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала складена в повному обсязі 24.11.2017 року.