Постанова № 70491547, 23.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1835/17

Категорія: 6 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1,судді ОСОБА_2,судді ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Украгросоюз» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеської області, Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - селянське фермерське господарство «Задум» (на стороні позивача) та дочірнє підприємство «Украгросоюз» (на стороні відповідача), про визнання протиправними дій та скасування записів, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року ОСОБА_5 (надалі-позивач) звернулась з позовом до відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області та Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеської області в особі Відділу Держкомзему у Ананьївському районі Одеської області щодо державної реєстрації 20.06.2012 року договору оренди землі від 30.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та Дочірнім підприємством «Украгросоюз» та внесення запису №512020004001405 та скасувати запис №512020004001405 про реєстрацію договору оренди землі від 30.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та Дочірнім підприємством «Украгросоюз»;

- визнати протиправними дії Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації 20.06.2012 року додаткової угоди до договору оренди землі від 10.07.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та Дочірнім підприємством «Украгросоюз» та скасувати запис №512020004001405 про реєстрацію додаткової угоди по договору оренди землі від 30.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та Дочірнім підприємством «Украгросоюз».

В обґрунтування цих позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідачів по проведенню державної реєстрації договору оренди землі від 30.09.2008 року та додаткової угоди до цього договору від 10.07.2008 року здійснені неправомірно, оскільки, по-перше - на дату укладання договору і а дату його реєстрації був відсутній закон, який би регулював проведення реєстрації договорів оренди землі, а тому з цих підстав державна реєстрація договору має бути скасована як протиправна; по-друге зміст договору оренди землі від 30.09.2008 року та додаткової угоди від 10.07.2008 року не відповідають вимогам законодавства, а тому вони не могли бути зареєстровані; по-третє договір та додаткова угода нього зареєстровані під одним номером - №512020004001405, що є неправомірним.

19.06.2017 року судом першої інстанції залучено в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

В ході судового розгляду даної справи позивач 16.08.2017 року подав уточнений адміністративний позов, в якому була добавлена нова позовна вимога до вже заявлених позовних вимог, а саме:

- визнати протиправними дії Відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеської області в особі Відділу Держгеокадастру у Ананьївському районі Одеської області з внесення 16.05.2015 року до розділу 4 Земельна ділянка. Оренда, суборенда Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020364 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за Дочірнім підприємством «Украгросоюз» та скасувати запис про виникнення права №004 від 16.05.2015 року розділу 4 Земельна ділянка. Оренда, суборенда Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020364 про реєстрацію речового права оренди землі за Дочірнім підприємством «Украгросоюз».

Суд першої розглянув по суті всі заявлені позивачем вимоги та постановою від 22 вересня 2017 року задовольнив їх частково наступним чином:

- визнати протиправними дії Відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеської області в особі Відділу Держгеокадастру у Ананьївському районі Одеської області з внесення 16.05.2015 року до розділу 4. «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020364 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за Дочірнім підприємством «Украгросоюз»;

- скасувати запис про виникнення права №004 від 16.05.2015 року розділу 4. «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020364 про реєстрацію речового права оренди землі за Дочірнім підприємством «Украгросоюз»;

- в іншій частині в задоволенні позову відмовити.

З апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції звернулось Дочірнє підприємство «Украгросоюз», яке, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ДП «Украгросоюз» (Орендар) був укладений договір оренди землі віл 30.09.2008 року, за яким в оренду на 5 років була передана земельна ділянка площею 3,06 га., розташована на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області №4. За актом прийому-передачі ОСОБА_5 передала, а ДП «Украгросоюз» в особі директора ОСОБА_6 прийняв вказану земельну ділянку.

Також матеріали справи містять додаткову угоду від 10.07.2008 року до договору оренди землі від 30.09.2008 року, за яким ОСОБА_5 та ДП «Украгросоюз» визначили строк дії договору оренди до 31.12.2018 року, а також розмір щорічної орендної плати.

Стосовно того факту, що дата укладання додаткової угоди до договору оренди землі передує даті укладання самого договору оренди, представник ДП «Украгросоюз» пояснила, що це помилка в році укладання цієї додаткової угоди, оскільки фактично вона була укладена 10.07.2009 року, тобто наступного року після укладання основного договору.

Як договір оренди землі від 30.09.2008 року, так і додаткова угода до нього містять відомості про їх реєстрацію в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.06.2012 року за №512020004001405 та підпис посадової особи, яка провела державну реєстрацію.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація договору оренди землі 20.06.2012 року фактично не відбулась, оскільки:

- ані до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (Книги), ані до Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, відомості не вносились;

- в 2012 році на території Ананьївського району Одеської області орган державної влади уповноважений на здійснення реєстрації договорів оренди землі був відділ Держкомзему у Ананьївському районі Одеської області, однак у договору оренди від 30.09.2008 року наявна печатка іншого органу - відділу Держземагенства в Ананьївському районі Одеської області Головного управління Держземагенства в Одеській області, що вказує на нездійснення реєстрації цього договору уповноваженим на то органом;

- зазначений в договорі оренди землі від 30.09.2008 року реєстраційний номер не відповідає положенням законодавства щодо реєстрації зазначеного договору в 2012 році.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки договорі оренди землі від 30.09.2008 року не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, то у державного реєстратора були відсутні підстави для відкриття Поземельної книги та формування вказаних даних у розділах 3 та 4 станом на 16.05.2015 року, у звязку з чим такі дії відповідача є протиправними та записи, вчинені за наслідком таких дій, підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак постанова суду першої інстанції таким вимогам не відповідає, оскільки вона ухвалена з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Що стосується посилань позивача та суду першої інстанції на те, що договір оренди не зареєстрований уповноваженим в 2012 році на здійснення реєстрації договорів оренди, оскілки в ньому наявна печатка відділу Держземагенства у Ананьївському районі Одеської області, а не відділу Держкомзему у Ананьївському районі Одеської області, який мав право на проведення такої реєстрації, колегія суддів зазначає наступне.

До матеріалів справи позивачем надана копія договору оренди землі від 30.09.2008 року та додаткової угоди, на яких стоїть печатка відділу Держземагенства у Ананьївському районі. Така ж копія була долучена і до заперечень Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Разом з тим в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником ДП «Украгросоюз» надана нотаріально посвідчена копія договору оренди землі від 30.09.2008 року та додаткової угоди, які завірені печаткою відділу Держкомзему у Ананьївському районі Одеської області.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про здійснення дій по державній реєстрації договору оренди землі від 30.09.2008 року та додаткової угоди до нього не уповноваженим на те державним органом колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

В ч.3 ст.2 КАС України викладені критерії для оцінювання адміністративним судом рішень, дій та бездіяльності субєктів владних повноважень.

Водночас, виявлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у п.3 ст.2 КАС України критеріїв може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача. Якщо ж факту порушення прав свобод чи інтересів судом не встановлено, то підстави для задоволення позову відсутні незалежно від того, чи є дії або рішення суб'єкта владних повноважень протиправними.

Обовязковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення субєктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною 1 ст.6 КАС України чітко визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, в рамках даної адміністративної справи суду необхідно зясувати, чи відповідають оскаржені дії та рішення відповідача наведеним у п.3 ст.2 КАС України критеріям та чи порушують ці дії та рішення права та інтереси позивача.

Як вже зазначено вище, предметом оскарження по даній справі є дії та рішення відповідачів по проведенню реєстрації укладених позивачем із ДП «Украгросоюз» договору оренди землі від 30.09.2008 року та додаткової угоди до цього договору.

Отже, порушення прав позивача повинно бути повязане саме з цими діями та рішеннями.

До 01.01.2013 року законодавство України містило вимогу про проведення уповноваженими на то державними органами державної реєстрації договору оренди землі, а після 01.01.2013 року вимагає вже проведення державної реєстрації права оренди.

Частиною 2 ст.125 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на час укладання договору оренди, було передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на час укладання договору оренди, було передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

З 01.01.2013 року даний закон діє в редакції, яка вже не передбачає вимог проведення державної реєстрації договору оренди землі, проте у ч.5 ст.6 цього закону зявилась вимога про проведення державної реєстрації право оренди земельної ділянки.

За своєю правовою суттю така дія, як державна реєстрація договору оренди це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Таке визначення цієї дії було наведено у п.2 постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до пп.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, як державна реєстрація договору оренди, так і державна реєстрація права оренди землі це офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення такого права . Тому сама по собі державна реєстрація договору оренди або права оренди землі за таким договором не створює, не зміняє та не припиняє прав та обовязків сторін цього договору, а лише офіційно їх визнає та підтверджує.

Оскільки позивач не заперечує проти самого факту укладання та підписання нею 30.09.2008 року договору оренди землі із ДП «Украгросоюз», який є підставою для виникнення цивільних прав та обовязків у сторін цього договору, то встановлена законодавством України процедура державної реєстрації цього договору не може порушувати права та інтереси позивача, як Орендодавця за цим договором.

Більш того, сам текст договір оренди землі від 30.09.2008 року та додаткової угоди до нього передбачають необхідність проведення їх державної реєстрації.

В цьому контексті виникає також обґрунтоване питання і щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з вимогами про оскарження державної реєстрації цього договору оренди, адже проведення такої обовязкової реєстрації було передбачено як законодавством, так і самим договором, про що позивач не могла не знати.

При цьому ч.2 ст.99 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, позивач в будь-якому разі повинна була знати про необхідність проведення державної реєстрації договору оренди землі від 30.09.2008 року та додаткової угоди до нього.

Тим більше, що в наданих відповідачем документах наявна копія заяви ОСОБА_5 (т.1 а.с.123) про проведення державної реєстрації договору оренди землі. Докази того факту, що дана заява не була подана позивачем суду не надано.

Викладене позивачем в позовній заяві твердження про те, що на дату укладання договору і на дату його реєстрації був відсутній закон, який би регулював проведення реєстрації договорів оренди землі, а тому з цих підстав державна реєстрація договору має бути скасована як протиправна, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обовязок по проведенню такої реєстрації був законодавчо визначений, а порядок її проведення був врегульованих підзаконними актами.

Враховуючи, що позивач визнає факт укладання нею із ДП «Украгросоюз» договору оренди землі від 30.09.2008 року та додаткової угоди до нього, колегія суддів вважає, що позовні вимоги, які стосуються оскарження дій по проведенню державної реєстрації цього договору та додаткової угоди до нього, а також вимоги про скасування записів про проведення їх реєстрації за №512020004001405 не підлягають задоволенню, оскільки самі по собі не порушують прав та інтересів позивача.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що належна позивачу земельна ділянка перебувала у користуванні ДП «Украгросоюз», а позивач отримувала від ДП «Украгросоюз» плату за використання її землі до червня 2016 року.

Представник ДП «Украгросоюз» надала суду апеляційної інстанції відомість від 10.06.2016 року про виплату останньої орендної плати, у тому числі і позивачу, з посиланням на договір оренди від 30.09.2008 року.

Представник позивача ці обставини не заперечувала.

Наведені обставини підтверджують фактичне виконання умов договору оренди землі від 30.09.2008 року та додаткової угоди до нього до червня 2016 року, тобто навіть після вчинення відповідачами дій по реєстрації цього договору та перенесення інформації про цей договір до Державного земельного кадастру, які позивач вважає неправомірними.

Посилання суду першої інстанції на певні недоліки відображення інформації про здійснення такої реєстрації в певних документах, ведення яких передбачалось діючим законодавством України в певний період, а також зауваження щодо наявної на договорі оренди землі печатки державного органу та складових частин реєстраційного номеру, на думку колегії суддів не спростовують самого факту, що вищевказаний договір оренди був зареєстрований.

Цей факт визнає Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, зазначаючи в своїх запереченнях про те, що вищевказаний договір оренди землі від 30.09.2008 року був зареєстрований за №512020004001405, інформація про цю реєстрацію була внесена до державного реєстру земель, а згодом була перенесена до Державного земельного кадастру.

Якщо ж позивач вважає, що існування цього договору та додаткової угоди до нього обмежують її права на розпорядження належної їй земельної ділянки, то в цьому випадку можливе порушення її прав саме внаслідок підписання цього договору та додаткової угоди до нього, а не внаслідок їх державної реєстрації, а тому захист таких прав повинен здійснюватися за правилами цивільного судочинства шляхом оскарження зазначеного договору та/або додаткової угод до нього.

Пунктом 13-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (що діяла на час реєстрації договору оренди) (надалі Порядок №1021) передбачено виключний перелік підстав для відмови у реєстрації договорів оренди, за якими територіальний орган Держземагентства відмовляє у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди земельної ділянки (її частини), якщо: 1) заяву подала особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку; 2) земельна ділянка розташована на території іншої адміністративно-територіальної одиниці; 3) документи подані не в повному обсязі або не відповідають вимогам, установленим цим Порядком; 4) на титульному аркуші документації із землеустрою, у матеріалах документації із землеустрою, що містять графічне зображення земельної ділянки, та/або документах, що містять відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, їх частин, обмежень, угідь, відсутня позначка територіального органу Держземагентства про кадастровий номер земельної ділянки (дати його визначення та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи).

Докази, які б свідчили про наявність підстав для відмови у державній реєстрації договору оренди землі від 30.09.2008 року відсутні, а посилання позивача на те, що даний договорів не містить в собі певних обовязкових умов, відсутність яких на думку позивача виключали можливість його реєстрації, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до Порядку №1021 територіальний орган Держземагентства здійснює оцінку наданого для реєстрації пакету документів на відповідність вимогам, установленим саме цим Порядком, тобто лише оцінку їх повноти та комплектності.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідачів з внесення 16.05.2015 року до розділу 4 Земельна ділянка. Оренда, суборенда Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020364 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за Дочірнім підприємством «Украгросоюз» та про скасування запису про виникнення права №004 від 16.05.2015 року розділу 4 Земельна ділянка. Оренда, суборенда Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020364 про реєстрацію речового права оренди землі за Дочірнім підприємством «Украгросоюз».

По-перше, ці позовні вимоги були заявлені та прийняті судом першої інстанції для розгляду в порушення приписів ч.1 ст.137 КАС України, яка визначає, що до початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

З цього слідує, що зміна позивачем підстав або предмету позову після початку розгляду справи по суті є неможливим.

В той же час, вже після початку розгляду справи по суті позивач, шляхом подання 16.08.2017 року уточненого адміністративного позову, добавив нову позовну вимогу з новим предметом позову, що вже не було можливим на цій стадії судового розгляду. Відтак, суд першої інстанції повинен був відмовити у прийняття до розгляду нової позовної вимоги.

По-друге, сам факт перенесення з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру інформації про земельну ділянку позивача, включаючи інформацію про факти зареєстрованих прав на цю ділянку, у тому числі і прав користування (оренди), внаслідок законодавчих змін, які стались з 01.01.2013 року, і які вимагали перенесення такої інформації, на думку колегії суддів також не свідчить про порушення прав позивача внаслідок такого перенесення.

Так, відповідно до пункту 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01.01.2013 року у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Згідно п.31 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051., який набрав чинності з 01.01.2013 року надалі Порядок №1051), документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є:

1) індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл;

2) індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони і кварталу;

3) кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється цим Порядком;

4) поземельні книги.

Згідно п.134 цього Порядку внесення відомостей до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про таку земельну ділянку до Поземельної книги (в тому числі у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», під час перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки з державного реєстру земель) здійснюється Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 124 цього Порядку.

Відповідно до п.124 вказаного Порядку державний кадастровий реєстратор за результатами розгляду документів, поданих для внесення до Поземельної книги змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 119 цього Порядку, вносить зміни до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі, яка містить відомості про відповідну земельну ділянку.

Отже, перенесення з державного реєстру земель до Поземельної книги, яка є одним з документів Державного земельного кадастру, інформації про земельну ділянку позивача є законодавчо визначеною вимогою, яка здійснюється в автоматизованому порядку, а тому сама по собі така дія не може порушувати права позивача.

На підставі всього вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Украгросоюз» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 листопада 2017 року.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3