Ухвала суду № 70491520, 21.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Гулида Р.М.,

суддів – Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

за участю:

секретаря судового засідання – Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 червня 2017 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до РПОП (роти поліції особливого призначення) ГУ НП в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до РПОП (роти поліції особливого призначення) ГУ НП в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 до РПОП (роти поліції особливого призначення) ГУ НП в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без розгляду.

Не погодившись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції неповністю та поверхнево з’ясовано обставини, які мали значення для справи, упереджено та однобоко витлумачено норми процесуального права, що в наслідку і призвело до не вирішення по суті заявлених нею вимог.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла неспростовного висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не в повній мірі усунено недоліки позовної заяви про які зазначені в ухвалі від 24 травня 2017 року про залишення позовної заяви без руху, а саме не було сплачено судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст.106 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI (далі Закон №3674-VI), стаття 5 якого встановлює пільги щодо сплати судового збору.

Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Однак, відповідно до змісту ч.5 ст.288 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко обумовлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Така вимога ст.288 Кодексу України про адміністративні правопорушення не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону №3674-VI, оскільки коло осіб і коло вимог, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної ОСОБА_2 України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону (пункт 1 частини 3 статті 10 Закону №3674-VI).

Таким чином, відносини щодо звільнення від сплати судового збору врегульовуються не тільки ст.5 Закону України «Про судовий збір», яка не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, а й іншими законами України.

Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми ч. 5 ст. 288 КУпАП є спеціальними нормами у порівнянні з нормами Закону України «Про судовий збір».

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом у справах від 27.11.2015р. (К/800/49908/15), від 29.10.2015р. (К/800/25608/15), 15.12.2015р. (К/800/9155/14).

Варто також врахувати, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015р. № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» постановлено взяти до уваги та довести до відома суддів апеляційних, окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів Довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір» згідно з якою, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».

Сумуючи викладене, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що висновок суду першої інстанції про недодержання позивачем вимог ст. 106 КАС України, не відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення та Конституції України.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті вимог, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, як передбачено п.3 ч.1 ст.199 КАС України.

Керуючись ч.1 ст. 41, ст.160, ст.195, ст. 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 червня 2017 року про залишення позову без розгляду в адміністративній справі № 302/429/17 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 23.11.2017 року