Ухвала суду № 70491496, 23.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8472/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Гуляка В.В., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу за апеляційною скаргою субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2017 року Головне управління ДФС у Тернопільській області (далі ГУ ДФС у Тернопільській області) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі СПД-ФО ОСОБА_1Я.) про стягнення податкового боргу в сумі 279096,30 грн, з них: податок на додану вартість - 159151 грн. 20 коп. (основний платіж - 82429 грн 00 коп., штрафна санкція 41214 грн 50 коп., пеня 35507 грн 70 коп.) на р/р 31110029700002, код одержувача 37977726, МФО 838012, код бюджетної класифікації 14010100); податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування - 119945 грн 10 коп. (основний платіж - 79963 грн 40 коп., штрафна санкція 39981 грн 70 коп.) на р/р 33119341700002, код одержувача 37977726, МФО 838012 код бюджетної класифікації 11010500.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м.Тернопіль, вул.С.Будного 20А/40, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Головного управління ДФС у Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535) податковий борг у розмірі 279096 (двісті сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто шість) грн 30 коп., з них: податок на додану вартість у розмірі 159151 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят одна) грн 20 коп. (основний платіж - 82429 (вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн 00 коп.), шляхом перерахування на р/р 31110029700002, код одержувача 37977726, МФО 838012, код бюджетної класифікації 14010100; податок на доходи фізичних осіб у розмірі 119945 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн 10 коп. (основний платіж 79963 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн 40 коп., штрафна санкція 39981 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн 70 коп., шляхом перерахування на 33119341700002, код одержувача 37977726, МФО 838012, код бюджетної класифікації 11010500.

Із таким судовим рішенням не погодився СПД-ФО ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати її та винести нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що строк податкової вимоги №345-25 від 14.02.2014 минув по закінченню строку давності, позивач зобовязаний був надіслати іншу податкову вимогу.

Представник апелянта ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав, що у ній наведені.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) перебуває на податковому обліку у Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно довідки про наявність податкового боргу по СПД ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) станом на 28.03.2017 по платежах, що контролюються Тернопільською ОДПІ, за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами у сумі 279096 грн 30 коп., з них: податок на додану вартість - 159151 грн 20 коп. (основний платіж - 82429 грн 00 коп., штрафна санкція 41214 грн 50 коп., пеня 35507 грн 70 коп.), та податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування - 119945 грн 10 коп. (основний платіж - 79963 грн 40 коп., штрафна санкція 39981 грн 70 коп.).

Відповідно до матеріалів справи, заборгованість по податку на додану вартість виникла в результаті несплати податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27.01.2017, винесеного на підставі акту перевірки № 603/19-18-17-226/НОМЕР_1 від 19.08.2013, а з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в результаті несплати податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 05.09.2013 та № НОМЕР_4 від 04.12.2013 року, що винесене на підставі акту перевірки № 7008/6/19-00-10-02-06/337 від 19.11.2013 року.

07.03.2014 року ФОП ОСОБА_1 звертався до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_3, № НОМЕР_5 від 05.09.2013 та № НОМЕР_4 від 04.12.2013. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 у справі № 819/507/14-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 05.09.2013, а у решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №876/380/16 апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 року у справі № 819/507/14-а залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не погашено податковий борг.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, передбачено, що платники податків зобовязані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Сума узгодженого грошового зобовязання, згідно підпункту 14.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вірно враховано судом першої інстанції, 14.02.2014 року позивачу виставлялась податкова вимога № 345-25, з часу виставлення якої податковий борг не переривався. Згідно з матеріалами справи, з дати отримання податкової вимоги, відповідачем податковий борг не погашався в повному обсязі, а отже, відповідно до ст.60 ПК України вищевказана податкова вимога не відкликалася.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частин.

Згідно із пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що оскільки відповідачем самостійно не сплачено податкове зобовязання, є підстави для задоволення позову і стягнення податкового боргу у судовому порядку.

Доводи апелянта про те, що строк податкової вимоги минув по закінченню строку давності апеляційний суд відхиляє, адже податковий борг не погашався, податкова вимога не відкликалася, а невиконання відповідачем податкових зобовязань носить триваючий характер.

Враховуючи викладене, немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі № 819/816/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.О. Большакова

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 23 листопада 2017 року.