Постанова № 70491288, 23.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/7974/17 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю представників сторін:

від відповідача Торбинська О.М.,

від третьої особи Кравець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, за участю третьої особи публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

21.06.2017 товариство з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просило суд визнати незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження №53497389 про стягнення виконавчого збору з ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №53497389 від 01.03.2017, що прийнята старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Київській області Власюк Світланою Віталіївною.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

11 лютого 2016 року відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору (далі - виконавчий документ).

Зі змісту вказаної постанови встановлено, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 10.01.2014 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 8/069-12, виданого 07.10.2013 Господарським судом Київської області. У зв'язку з тим, що рішення суду у наданий держаним виконавцем строк боржником не виконано було вирішено стягнути з боржника - ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» виконавчий збір у розмірі 787 331,12 грн. У постанові зазначено, що вона набирає законної сили з моменту її винесення. Строк пред'явлення до виконання - 1 рік з моменту набрання законної сили.

Після пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання постановою державного виконавця від 29.11.2016 по виконавчому провадженні № 50193552 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника (позивача) майна, на яке може бути звернено стягнення.

27.02.2017 вказаний виконавчий документ було пред'явлено до виконання повторно.

01 березня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП53497289 щодо примусового виконання постанови № 41405397 від 11.02.2016 про стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» виконавчого збору.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 53497289 від 01.03.2017, боржником у виконавчому провадженні є позивач - ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр», а стягувачем - держава.

Вважаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.03.2017 ВП 53497289 (далі - оскаржувана постанова) протиправною, позивач, який є боржником у вказаному виконавчому провадженні, звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною.

Приймаючи рішення задоволення позову, суд першої інстанції в порядку ст. 11 КАС України вийшов за межі позовних вимог та скасував спірну постанову. Такий висновок суду обґрунтований тим, що виконавчий документ було пред'явлено до виконання з пропуском встановленого строку.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (далі - Закон N 1404-VIII), чинного на час звернення позивача з даним позовом до суду, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач, зокрема, вказує, що позивачем пропущено 10-денний строк на звернення до суду.

Перевіряючи такі доводи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Статтею 107 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем 01.03.2017.

У позовній заяві позивачем вказано, що про її існування стало відомо від установи банку, в якому здійснюється обслуговування ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр», після повідомлення про те, що у підприємства заблоковано розрахункові рахунки.

Проте, при зверненні з даним позовом до суду, позивачем було додано супровідний лист відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про направлення на адресу ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» копії оскаржуваної постанови від 01.03.2017.

На підтвердження направлення копії оскаржуваної постанови на адресу позивача відповідачем надано реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області та роздруківку із сайту Укрпошти за запитом про відстеження поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором 0214705172188, з яких вбачається, що поштове відправлення вручено представнику ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» за довіреністю 03.03.2017.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що на адресу позивача було направлено саме копію оскаржуваної постанови від 01.03.2017 року про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок надсилання документів виконавчого провадження.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідачем не надано доказів надсилання позивачу постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як передбачено ст. 28 Закону N 1404-VIII.

В матеріалах справи (а.с. 12, том 2) міститься розписка, датована 10.03.2017, про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження представника ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» Бурцевої А.Є.

Проте, у даному документі не вказано номер виконавчого провадження, та, зважаючи на те, що, як вбачається з матеріалів справи, у провадженні відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області перебувало декілька виконавчих проваджень, боржником по яких є ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр», вказана розписка не є належним доказом ознайомлення саме з оскаржуваної постановою.

Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача про те, що даний позов було подано до суду з пропуском встановленого ч. 2 ст. 181 КАС України 10-денного строку на звернення до суду.

Перевіряючи висновок суду першої інстанції про те, що виконавчий документ було пред'явлено до виконання з пропуском встановлено строку, колегія суддів виходить з наступного.

Станом на час винесення постанови від 11.02.2016 про стягнення з позивача виконавчого збору чинним був Закон України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі - Закон N 606-XIV).

Статтею 22 цього Закону було передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року.

У постанові від 11.02.2016 зазначено, що вона набирає законної сили з моменту її винесення. Строк пред'явлення до виконання - 1 рік з моменту набрання законної сили.

05.10.2016 набрав чинності Закон N 1404-VIII.

Колегією суддів встановлено, що після пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання постановою державного виконавця від 29.11.2016 по виконавчому провадженню № 50193552 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону N 1404-VIII, яким передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними

Частиною 5 ст. 37 Закону N 1404-VIII встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 12 цього Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» 2 червня 2016 року N 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, з моменту набрання чинності Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати дії щодо виконання відкритого виконавчого провадження в межах наданих йому вказаними Законом повноважень.

Частиною 5 ст. 12 Закону N 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Судом встановлено, що після повернення виконавчого документа без виконання (29.11.2016) до виконання постанову від 11.02.2016 було пред'явлено 27.02.2017, що підтверджується журналом реєстрації документів про відкриття виконавчого провадження, наданим відповідачем.

Враховуючи положення п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» 2 червня 2016 року N 1404-VIII, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що перебіг тримісячного строку на пред'явлення виконавчого документа розпочався 29.11.2016 та закінчується 01.03.2017.

З огляду на те, що виконавчий документ було подано 27.02.2017, колегія суддів приходить до висновку, що строк на пред'явлення до виконання не пропущений.

Висновок суду першої інстанції про те, що п. 5 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» 2 червня 2016 року N 1404-VIII не підлягає застосуванню до спірних правовідносин колегія суддів вважає є помилковим, оскільки цим Законом врегульовано правовідносини, що виникли у перехідний період після втрати чинності Законом N 606-XIV, неконституційними не визнавались та підлягають застосуванню.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).

Згідно з п. 1 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і інших органів», крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень п. 1 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 цей Закон набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Абзацом 2 пункту 2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 передбачено, що Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999р. за №606-XIV визнаний таким, що втратив чинність з дня набрання чинності Законом № 1404, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Суд відзначає, що законодавець врегулював питання переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої, навівши відповідні правила у розділі ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404.

Так, згідно з п. 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята державним виконавцем 24.11.2016 р.

Таким чином, застосуванню підлягає Закон України «Про виконавче провадження» №1404.

Щодо посилань третьої особи на ту обставину, що постанову про стягнення з виконавчого збору, що є виконавчим документом, винесена незаконно, колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду справи вона не скасована та є чинною, а тому підлягає виконанню. При цьому, учасники спірних правовідносин не позбавлені права на оскарження цього рішення в судовому порядку.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції невірно вирішив справу в частині, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, за участю третьої особи публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову в повному обсязі виготовлено 23.11.2017