Ухвала суду № 70491174, 22.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року справа №812/1215/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

при секретарі судового засідання Терзі Д.

за участю: представника позивача – ОСОБА_2, довіреність № 5 від 01.01.2017 року,

представника відповідача – ОСОБА_3, довіреність № 301/9/28-10-10-18 від 18.01.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 812/1215/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки,-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2017 року Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі – позивач, товариство, підприємство) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – відповідач, податкова служба) про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки (а.с.7-17 у справозаміннику).

Одночасно із позовною заявою, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу виконуючого обов’язки начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 07 серпня 2017 року № 1692 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з питань достовірності декларування сум від’ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100000 гривень податкових періодів червня-грудня 2016 року, січня-грудня 2016 рок та лютого 2017 року (одночасно 20 податкових періодів) та заборонити вчиняти дії, в тому числі щодо винесення податкових повідомлень-рішень до вирішення цієї справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія про забезпечення позову у справі № 812/1215/17 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки відмовлено (а.с.2-3 у справозаміннику).

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення заяви позивача про забезпечення позову (том 2 а.с.1-6 справозамінника).

Вважає, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не враховано очевидності існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (до ухвалення судового рішення) як за самим змістом акту перевірки, так і за наслідками упереджених, з грубим порушенням дій посадових осіб контролюючого органу. Посилається на те, що наслідками перевірки будуть податкові повідомлення-рішення, які будуть у подальшому предметом спору в інших судових справах і потребують сплати значної суми судового збору, що також шкодить інтересам підприємства. Зазначає, що сам по собі факт розпочатої перевірки не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову (том 2 а.с.1-6 справозамінника).

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідним вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім зазначеного способу, згідно із частиною четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу.

Виходячи з положень статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами вжиття заходів забезпечення позову є, зокрема, очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів; якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За матеріалами даної справи позивач в клопотанні просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 07 серпня 2017 року №1692 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПРАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» та заборони Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби вчиняти дії, в тому числі щодо винесення податкових повідомлень-рішень.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду в даній адміністративній справі є саме правомірність винесеного Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України наказу від 07 серпня 2017 року № 1692 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПРАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія».

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу від 07 серпня 2017 року №1692 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПРАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Також, колегія суддів зауважує, що позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вбачається очевидних ознак протиправності рішення та дій відповідача.

У матеріалах справи відсутні й докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видання керівником контролюючого органу наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки не створює небезпеки інтересам Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов’язкових платежів. У свою чергу, нарахування і стягнення податкових зобов’язань регулюються нормами Податкового кодексу України, якими передбачено окрему процедуру узгодження податкових зобов’язань.

Також колегія суддів зазначає, що вимога про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, в тому числі щодо винесення податкових повідомлень-рішень, направлена на вирішення можливого спору у майбутньому, що є неприпустимим.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції

про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права, та наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 117, 118, 158, 160, 165, 195, 196, пунктом першим частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 812/1215/17 – залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 812/1215/17 про відмову в забезпеченні позову Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 листопада 2017 року.

Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 23 листопада 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4