Постанова № 70491075, 23.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 823/1073/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати діючому судді Катеринопільського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 сум суддівської винагороди за березень 2017 року, виходячи з розміру 10 мінімальних заробітних плат, стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на користь позивача (ІПН НОМЕР_1) суми суддівської винагороди за березень 2017 року відповідно до ч.3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у загальному розмірі 20800 гривень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Територіальним управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року, відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, допущено порушення норм матеріального права.

У судове засідання не з'явилися особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. Відповідно до ст.. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року скасувати прийнявши нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 Указом Президента України від 23.10.2009 року № 856/2009 призначений строком на п'ять років на посаду судді Катеринопільського районного суду Черкаської області. На підставі вказаного Указу Президента України наказом голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 09.11.2009 року № 59 позивач приступив до виконання обов'язків судді відповідного суду з 09.11.2009 року.

Також, постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 р. № 479-VIII, ОСОБА_2 обрано безстроково суддею Катеринопільського районного суду Черкаської області. Згідно даної постанови та наказу голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26.05.2015 р. № 68 позивач приступив до виконання обов'язків судді відповідного суду з 22.05.2015 року безстроково.

Листом територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 14.06.2017 року № 843-02/17, на заяву ОСОБА_2, повідомлено останнього, що у березні 2017 року позивачу було виплачено суддівську винагороду з посадовим окладом в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з розрахунковою величиною 1600 грн.

Відповідно до довідки від 14.06.2017 року № 842-04/17 про нараховану, утриману ОСОБА_2 заробітну плату за березень 2017 року, остання становить 21556,36 грн.:

оклад - 10181,82 грн.;

вислуга років - 2036,36 грн.;

доплата за перебування на адмінпосаді - 1018,18 грн.;

відрядження (навчання) - 8320 грн.

Утримано із заробітної плати:

ПДФО - 3880,14грн.;

військовий збір - 323,35 грн.

нараховано на заробітну плату ЄСВ - 4742,40 грн.

Окрім того, в період з 20.03.2017 р. по 24.03.2017 р. та з 27.03.2017 р. по 29.03.2017 р. у відповідності до наказів Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15.03.2017 року № 14 і відповідно від 15.03.2017 року № 15, ОСОБА_2 перебував у відрядженні, що також узгоджується з табелем обліку використання робочого часу в Катеринопільському районному суді Черкаської області за березень 2017 року.

Тобто, позивач, отримав у березні 2017 року суддівську винагороду, розраховану з розміру посадового окладу - 16000 грн.

Окрім того, з матеріалів справи судом з'ясовано, що позивач кваліфікаційне оцінювання судді не проходив.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.16р. № 1774-VІІІ не було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10р. № 2453-VI щодо розміру суддівської винагороди, а тому суддівська винагорода регулюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким прив'язано розмір посадового окладу судді до мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Закон України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (надалі Закон № 1402-VIII).

Відповідно до п. 22 Розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач кваліфікаційне оцінювання не проходив, на посаду був призначений до набрання чинності Законом № 1402-VIII.

Пунктом 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Так, частиною 3 статті 133 Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Разом з тим, 01.01.2017 р. набрав чинності Закон України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Як вбачається з частини 3 статті 133 Закону 2453 вказана норма містить сталу складову: " 10" та динамічну: "мінімальних заробітних плат".

У рішенні від 19.04.2000 р. № 6-рп/2000 Конституційний Суд України охарактеризував сутність бланкетної норми, зазначивши, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає у тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст, а зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону.

Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, колегія суддів приходить до висновку, що положення Закону № 1774 не регулюють відносини судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави (пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).

При цьому, колегія суддів наголошує, що, у даному випадку, не відбулось звуження прав Позивача, оскільки розмір суддівської винагороди порівняно з минулими періодами не змінився.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 р. №1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000 грн. не передбачені, а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди Позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 р. у справі № 820/4653/15.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест