Ухвала суду № 70490884, 21.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року справа №805/2798/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шишова О.О.,суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 р. у справі № 805/2798/17-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравниця Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.04.2017 року на суму 130164,00 грн. ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Здравниця Плюс" (далі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі відповідач, апелянт) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.04.2017 року на суму 130164,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Здравниця плюс» до Головного управління ДФС у Донецькі області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Донецькі області №0000501406 від 27.04.2017 року про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість у сумі 130 164,00 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Укрстрой». Зобов'язання ТОВ «Укрстрой» перед третіми контрагентами по ланцюгу господарських взаємовідносин не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що перевіркою встановлено завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Позивачем не були надані первинні документи, а саме: регістри бухгалтерського обліку по рахунках, товарно-транспортні накладні, документи, що засвідчують відповідність використаних матеріалів та інші. Крім того, зазначає, що існує кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах службовими особами ТОВ Укрстрой. Також акти виконаних робіт, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт не містять інформації про субпідрядників, що свідчить про відсутність залучення до виконання даних робіт субпідрядних організацій. Отже податкове повідомлення-рішення про завищення суми відємного значення суми податку на додану вартість на суму 130 164,00 грн. прийняте правомірно.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача, пояснив, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, документами бухгалтерського обліку. Щодо ненадання бухгалтерських регістрів, представник позивача зазначила, що в запитуваних регістрах не передбачено відображення саме цих господарських операцій. Наявність кримінального провадження за несплату податків є індивідуальною відповідальністю особи за вчинення правопорушення. Також зазначило що ТОВ «Укрстрой» знаходиться в реєстрі юридичних осіб веде господарську діяльність, тому сумнівів в доброчесності підприємства при укладенні договорів не виникало. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Здравниця плюс» (код ЄДРПОУ 35127625, вул.Новотрубна, будинок 19, місто Маріуполь, Донецької області, 87535) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації 07.05.2007 року №1 266 102 0000 025629, здійснює господарську діяльність та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укрстой».

При дослідженні матеріалів справи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Укрстой» вбачається, що 02.03.2015 року між позивачем та ТОВ «Укрстой» укладено договір підряду №1/3/1879.

Згідно умов договору ТОВ «Укрстой» зобовязується виконати ремонтно-будівельні роботи на обєктах ТОВ «Здравница плюс», у т.ч. пансіонат «Сонячний беріг» в обємі, передбаченому підтвердженими заказником кошторисом та проектами.

На підтвердження виконання договору, позивачем надано Рахунок- фактура № 21 від 02.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік.

Також, 02.04.2015 року між позивачем та ТОВ «Укрстой» укладено додаткову угоду к договору підряду №1/3/1879 від 02.03.2015 року.

Згідно умов додаткової угоди ТОВ «Укрстой» зобовязується здійснити додаткові роботи по технічному обслугованою фекальної каналізації пансіонату «Сонячний берег».

На підтвердження виконання додаткової угоди, позивачем надано Рахунок-фактура №28 від 16.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік.

Також, 04.04.2015 року між позивачем та ТОВ «Укрстой» укладено додаткову угоду к договору підряду №1/3/1879 від 02.03.2015 року.

Згідно умов додаткової угоди ТОВ «Укрстой» зобовязується здійснити додаткові роботи по ремонту кришок пісколовок пансіонату «Сонячний берег».

На підтвердження виконання додаткової угоди, позивачем надано Рахунок- фактура №33 від 16.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік.

Також, 07.04.2015 року між позивачем та ТОВ «Укрстой» укладено додаткову угоду к договору підряду №1/3/1879 від 02.03.2015 року.

Згідно умов додаткової угоди ТОВ «Укрстой» зобовязується здійснити додаткові роботи по технічному обслугованою фекальної каналізації пансіонату «Металург», поточному ремонту покрівлі пансіонату «Металург», по поточному ремонту покрівлі їдальні, гуртожитку, котельної ДЗВтаВ «Сонячний».

На підтвердження виконання додаткової угоди, позивачем надано Рахунок-фактура №35 від 17.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік, розрахунок загальновиробничих витрат к Акту КБ-2в, підсумкову відомість ресурсів, Рахунок-фактура №37 від 17.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік, Рахунок-фактура №36 від 17.04.2015 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2015 рік.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями контрагентом виписано позивачу податкові накладні №1 від 02.04.2015 року за поточний ремонт пансіонату «Сонячний берег» на суму 276 842,15 грн, №6 від 16.04.2015 року за технічне обслуговування фекальної каналізації пансіонату «Сонячний берег» на суму 228 167,45 грн, №7 від 16.04.2015 року за ремонт кришки пісколовки пансіонату «Сонячний берег» на суму 15 995,70 грн, №8 від 17.04.2015 року за технічне обслуговування фекальної каналізації пансіонату «Металург» на суму 124 980,62 грн, №9 від 17.04.2015 року за поточний ремонт пансіонату «Металург» на суму 134 997,44 грн, №10 від 17.04.2015 року за поточний ремонт покрівлі їдальні гуртожитку, котельної ДЗВтаВ «Сонячний» на суму 189 950,24 грн,

Оплата за виконанні послуги підтверджується платіжним дорученням №431 на суму 50 000,00, платіжним дорученням №433 на суму 55 000,00, платіжним дорученням №521 на суму 250 000,00, платіжним дорученням №551 на суму 70 000,00, платіжним дорученням №627 на суму 150 000,00, платіжним дорученням №676 на суму 271 005,30, платіжним дорученням №697 на суму 156 141,97 грн та карткою рахунку 631 за квітень 2015 на загальну суму 970 933,60 грн. Зарахування коштів підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за 2015 рік.

Вищезазначені документи на підтвердження господарських операцій надані позивачем та міститься в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що спірним питанням даного позову є правомірність складання відповідачем податкового повідомлення-рішення про підставі висновків акту перевірки №81/05-99-14-06/35127625 від 06.04.2017 року про завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що "…підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.…".

Відповідно до ст.8 розділу ІІІ Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Вимога щодо реальних змiн майнового стану платника податкiв як обов'язкова ознака господарської операцiї кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, фактично здійснений і підтверджений складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 9 січня 2007 у справі «Інтерсплав проти України», заява № 803/02, в п.38 Суд зазначив, що ?…? коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Тобто, в даному випадку платник ПДВ ТОВ «Здравиця плюс» не повинна нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом в акті перевірки було зазначено про неможливість здійснення поставок за відсутності виробничих потужностей, складів, транспорту, трудових ресурсів.

Щодо таких висновків акту перевірки, суд вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до висновку, що відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом - постачальником за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 24 листопада 2017 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 р. у справі № 805/2798/17-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 р. у справі № 805/2798/17-а залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк до 5 днів.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Головуючий суддяО.О.Шишов

СуддіІ.В.Сіваченко

ОСОБА_4