Ухвала суду № 70490823, 13.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 760/11666/17 Головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі меншому ніж 5 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації вжити дій щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_2 виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.

Відповідачі не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії з 01 січня 2013 року.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 жовтня 2016 року позивачу була призначена допомога на оздоровлення за 2016 рік у розмірі 100 гривень в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2007 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач не погоджується з розміром призначеної йому допомоги на оздоровлення за 2016 рік та зазначає про наявність у нього права на отримання вказаної допомоги за 2016 у розмірі, визначеному статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

За приписами абзацу сьомого частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року №230/96-ВР, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Така редакція існує після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI.

Водночас, положенням статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що виплати, передбачені статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

А пунктом 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян, визначено, що метою і особливістю Закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій.

Отже, виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, що кореспондується з положеннями статті 95 Конституції України.

Відмовляючи у нарахуванні позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, вказав на те, що з 01 січня 2015 року стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, оскільки розміри вказаної допомоги визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: а інвалідам І-ІІ групи - 120 грн., учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 грн., інвалідам ІІІ групи та дітям-інвалідам - 90 грн., учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 грн.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 внесені зміни, зокрема, до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та вказану статтю викладено у такій редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

А згідно Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону (щодо Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру»), який набирає чинності з 25.04.2015.

Разом з тим, приписами статті статті 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У зв'язку з цим, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік застосуванню підлягає не постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а норми статі 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності дій відповідачів в частині відмови у призначенні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено - 22.11.2017р.