Постанова № 70490691, 24.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2017 року № 826/6382/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського міського центру зайнятості, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Дніпровського районного центру зайнятості №НТ160819 від 19.08.2016 року про припинення виплати допомоги по безробіттю, припинення реєстрації безробітних та повернення виплат;

- зобов'язати Київський міський центр зайнятості поновити ОСОБА_1 на обліку безробітних з виплатою відповідної матеріальної компенсації, починаючи з дати зняття останнього з обліку безробітних з 17.08.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 06.11.2015 року перебував на обліку Дніпровського районного центру зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю. За результатами обміну інформацією Державної служби зайнятості з Пенсійним фондом України начебто встановлено факт надання позивачем ТОВ «Фреш Продакшн Ю ЕЙ» послуг за угодою цивільно-правового характеру, внаслідок чого ним отримано дохід. Спірним Наказом відповідача з 17.08.2016 року припинено виплату допомоги по безробіттю, припинено реєстрацію позивача та зобов'язано позивача повернути 28532,24 грн. виплаченої суми допомоги по безробіттю. Проте, позивач жодних цивільно - правових відносин з ТОВ «Фреш Продакшн Ю ЕЙ» не мав, Договору про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01 березня 2016 р. не підписував та, як наслідок, доходу за березень 2016 року не отримував. З огляду на зазначене, позивач вважає Наказ Дніпровського районного центру зайнятості від 19 серпня 2016 року №НТ160819 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Під час судового розгляду справи позивачем та його представником заявлені позовні вимоги підтримано у повному обсязі, які останні просили суд задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що за результатами обміну інформацією Державної служби зайнятості з Пенсійним фондом України ним встановлено, що ОСОБА_1 надавав послуги освітлювача під час підготовчо - знімального періоду зйомок фільму ТОВ «Фреш Продакшн Ю ЕЙ» згідно Договору про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01.03.2016 року і йому був нарахований дохід у березні 2016 року у сумі 1400,00 грн. на підставі Акту №1 від 31.03.2016 року прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01.03.2016 року, але ОСОБА_1 відмовився підписувати дані документи без зазначення причин відмови. Інформацію щодо отримання позивачем доходу зазначено в програмі ЕІАС Державного реєстру персональних карток наданої звітності до УПФУ за вищевказаний період даним товариством. Зазначені вище обставини не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, у зв'язку з чим, відповідачем прийнято рішення про припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю, припинення його реєстрації та зобов'язання повернути 28532,24 грн. виплаченої суми допомоги по безробіттю, оформлене Наказом. На думку відповідача, оскаржуваний позивачем Наказ є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, останній просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену в запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Судом, на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 листопада 2015 року позивач звернувся до Дніпровського районного центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 9), в якій просив до вирішення питання його працевлаштування надати статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №198,

Також, 06 листопада 2015 року позивач звернувся до Дніпровського районного центру зайнятості із заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с. 10), в якій просив відповідача призначити йому виплату допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 12 листопада 2015 року №НТ151112 позивачу з 06 листопада 2015 року надано статус безробітного. А Наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 13 листопада 2015 року №НТ151113 з 13 листопада 2015 року по 06 листопада 2016 року призначено допомогу по безробіттю. Зазначене підтверджується Витягом із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 від 19 серпня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.20).

За результатами обміну інформацією Державної служби зайнятості з Пенсійним фондом України, отриманої в Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України від 13 лютого 2009 р. № 60/62 та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», встановлено факт надання позивачем ТОВ «Фреш Продакшн Ю ЕЙ» послуг за угодою цивільно-правового характеру, внаслідок чого ОСОБА_1 отримано дохід.

За наслідком зазначеної вище звірки інформації Дніпровським районним центром зайнятості складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №374 від 17 серпня 2016 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.14) (надалі - Акт).

Як зазначено в Акті, ОСОБА_1 надавав послуги освітлювача під час підготовчо - знімального періоду зйомок фільму ТОВ «Фреш Продакшн Ю ЕЙ» згідно Договору про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01.03.2016 року йому був нарахований дохід у березні 2016 року у сумі 1400,00 грн. на підставі Акту №1 від 31.03.2016 року прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01.03.2016 року, але ОСОБА_1 відмовився підписувати дані документи без зазначення причин відмови. Інформацію щодо отримання позивачем доходу зазначено в програмі ЕІАС Державного реєстру персональних карток наданої звітності до УПФУ за вищевказаний період даним товариством.

Наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 19 серпня 2016 року №НТ160819 з 17.08.2016 року припинено виплату допомоги по безробіттю; з 17.08.2016 року припинено реєстрацію позивача у зв'язку зі встановленням факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно зі ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» відповідно до абз. 20 пп. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №198; зобов'язано позивача повернути 28532,24 грн. виплаченої суми допомоги по безробіттю (з 01.03.2016 року).

Дніпровським районним центром зайнятості на адресу позивача спрямовано вимогу від 23 серпня 2016 року №2788-07, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 12-13), в якій запропоновано йому в добровільному порядку перерахувати на рахунок Київського міського центру зайнятості суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 28532,24 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2016 року позивач звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві, в якій зазначив, що ніколи не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Фреш Продакшн Ю ЕЙ», а тим паче, не укладав договір про надання послуг №26-Г від 01.03.2016 року та не отримував грошові кошти, проте Дніпровським районним центром зайнятості проведено звірку даних з ПФУ та надіслано йому вимогу про повернення грошових коштів, у зв'язку з чим, в діях посадових осіб Дніпровського районного центру зайнятості вбачаються ознаки злочину. Так, ОСОБА_1 в своїй заяві просив Дніпровський УП ГУНП України в м. Києві розпочати досудове розслідування у формі досудового слідства за вчинення дій, які мають ознаки складу злочину, передбаченого ст.ст. 222, 358 Кримінального кодексу України.

Як зазначено в висновку від 17 листопада 2016 року, затвердженому Начальником Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві 17.11.2016 року (а.с. 16), в ситуації, що склалася, вбачаються цивільно - правові відносини, вирішення яких входить до компетенції суду, у зв'язку з чим, перевірку по заяві ОСОБА_1 враховано проведеною; матеріал, зареєстрований в ЄО №90045 від 28.10.2016 року, знято з контролю та списано до справи.

Як зазначено в адміністративному позові, 06 квітня 2017 року позивачем оскаржено Наказ Дніпровського районного центру зайнятості до Київського міського центру зайнятості з вимогою проведення додаткової перевірки; визнання незаконним та скасування Наказу про припинення виплат і повернення коштів.

Листом відповідача від 20 квітня 2017 року №20-3976, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с. 17), повідомлено позивача, що оскаржений ним Наказ є правомірним та відповідає чинному законодавству.

Вважаючи зазначений вище Наказ відповідача протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ (надалі - Закон №1533) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI (надалі - Закон №5067-VI) безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ст. 4 Закону №5067-VI, зокрема до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно з частинами другою та третьою ст. 36 Закону №1533-ІІІ, зокрема застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 31 Закону №1533-ІІІ, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Згідно з абз. 20 пп. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198 центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 №-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за №232/16248 (надалі - Порядок), зокрема для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.

Згідно з п. 6 Порядку у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

А відповідно до п. 7 цього ж Порядку, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

З наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що право на допомогу по безробіттю мають виключно громадяни, які визнані в установленому порядку безробітними. При цьому, безробітними вважаються ті громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку. Тобто для визнання особи безробітною обов'язковим є наявність двох умов - відсутність роботи та заробітку.

Разом з цим, особа, яка виконує роботи (надає послуги) або займається іншим видом діяльності згідно зі ст. 4 Закону №5067-VI відповідно до укладеного цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на отримання доходу за рахунок виконання власними силами робіт, в розумінні ст. 1 цього ж Закону є зайнятою особою.

Відповідно до частини першої ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В Постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року №21-20-15 у справі за позовом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості про стягнення допомоги по безробіттю зазначено, що наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують із укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Як зазначено в Листі директора ТОВ «Фреш Продакшн Ю ЕЙ» Щербини О.М. за вих. №09-08/16 від 09 серпня 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 37), ТОВ «Фреш Продакшн Ю ЕЙ» здійснювалось виробництво національного художнього фільму під робочою назвою «ІЗІ», з метою створення якого товариством залучалось відповідних спеціалістів в сфері виробництва кіно, з якими укладались договори цивільно - правового характеру. Так, у березні 2016 року для участі в знімальному процесі підготовчо - знімального періоду виробництва зазначеного вище фільму на території Львівської області був залучений ОСОБА_1 в якості освітлювача, який самостійно надав свої паспортні дані. На підставі наданих ним даних товариством складено Договір про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01 березня 2016 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.21), та передано ОСОБА_1 для ознайомлення та підпису. ОСОБА_1 фактично надано передбачені Договором про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01 березня 2016 року послуги освітлювача, проте від підпису зазначеного вище Договору та Акта №1 прийому - передачі наданих послуг до Договору про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01 березня 2016 р., складеного 31 березня 2016 року (а.с. 24), відмовився. Внаслідок зазначеного, директором картини Недбаєвим О.М. складено Акт - відмови від 31.03.2016 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с. 35). Аналогічні обставини викладено в Пояснювальній записці директора картини Недбаєва О.М. від 31.03.2016 року, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с. 36).

Втім, як вбачається з адміністративного позову, позивач стверджує, що жодних цивільно - правових відносин з ТОВ «Фреш Продакшн Ю ЕЙ» не мав, Договору про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01 березня 2016 р. не підписував та, як наслідок, доходу за березень 2016 року не отримував.

Судом встановлено, що, дійсно, Договір про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01 березня 2016 р. (а.с. 21-23) та Акт №1 прийому - передачі наданих послуг до Договору про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01 березня 2016 р., складений 31 березня 2016 року (а.с. 24), не містить підпису позивача, у той час, як згідно з частиною другою ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Проте, з Відомостей про отримання готівкових грошових коштів за Договорами цивільно-правових угод на проекті національного х/ф «ІЗІ», копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с. 25), ОСОБА_1 отримав дохід у сумі 1400,00 грн., у тому числі: ПДФО - 252,00 грн.; ВЗ - 21,00 грн.; збори - 273,00 грн.; ЄСВ - 308,00 грн.

Так, аналізуючи всі обставини справи, суд дійшов висновку, що не підписання позивачем Договору про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01 березня 2016 р. та Акта №1 прийому - передачі наданих послуг до Договору про надання послуг №26-Г (ІЗІ) від 01 березня 2016 р., складеного 31 березня 2016 року, не може свідчити про фактичне невиконання ним обов'язків за цим Договором, адже позивач усвідомлював негативні наслідки їх підписання. А отримання позивачем доходу за березень 2016 року за наслідком виконання оплачуваної роботи (надання послуг) в ТОВ «Фреш Продакшн Ю ЕЙ» підтверджується даними з Пенсійного фонду України, отриманими відповідачем під час здійснення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Тобто, позивач у період перебування на обліку в Дніпровському районному центрі зайнятості підрозділу Київського міського центру зайнятості та отримання допомоги по безробіттю належав до категорії зайнятого населення. Про свою належність до зайнятого населення позивач не повідомив відповідача, що є порушенням частини другої ст. 36 Закону №1533-ІІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з положень ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, приписами яких встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги викладене, враховуючи спростування наявними у матеріалах справи доказами, оціненими судом у сукупності, покладених в обґрунтування позовних вимог фактів порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача в частині прийняття відповідачем оскаржуваного позивачем Наказу, яким позбавлено останнього статусу безробітного та не здійснено у зв'язку з цим відповідних виплат, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову у задоволенні останніх.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур