Постанова № 70490540, 16.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2017 року 17:32 № 826/9754/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Логістик"

про застосування арешту коштів платника

за участю:

від позивача - Безсмертна М.В.;

від відповідачів - Островська В.В.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому, з урахуванням уточнень від 16 листопада 2017 року, просить суд застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Логістик". В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 02.06.2016 № 3482 призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Українські ферми". 22.06.2016 посадові особи контролюючого органу здійснили вихід за адресою відповідача, проте посадові особи останнього відмовили в допуску до проведення перевірки, що зафіксовано відповідним актом. Оскільки платник податків відмовився допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, позивач, посилаючись на частину другу підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, просить застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках відповідача.

У судовому засіданні 9 листопада 2017 року ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у порядку, встановленому статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну первинного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Логістик".

У судовому засіданні 16 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 16 листопада 2017 року просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

У судовому засіданні 16 листопада 2017 року на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

На підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2016 року та відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено наказ від 02.06.2016 № 3482, яким призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Українські фермери" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013-31.12.2016, тривалістю 10 робочих днів з 22.06.2016 по дату завершення перевірки.

06.06.2016 позивач направив відповідачу повідомлення та копію наказу від 02.06.2016 № 3482 про проведення документальної планової виїзної перевірки.

22.06.2016 наказом Головного управління ДФС у м. Києві № 3905 внесено зміни до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 02.06.2016 № 3482 "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Українські фермери", а саме: назву підприємства ТОВ "Українські фермери" у всіх відмінках замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" у відповідних відмінках.

23.06.2016 посадові особи контролюючого органу вручили директору ТОВ "Українські ферми" наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 22.06.2016 № 3905, однак останній відмовив у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що ревізорами-інспекторами складено акт недопуску посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення документальної планової виїзної перевірки від 23.06.2016 №260/26-15-14-02-04.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 24.06.2016 № 14196 застосовано умовний арешт майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми", що перебуває за адресами: м. Київ, вул. Жилянська, 31; м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, 31-А; м. Київ, бульвар Лесі Українки, 29, кв. 42/Лесі Українки, 11, кв. 38; м. Київ, Печерський район, вул. Червоноармійська, 131, кв. (офіс) 63; м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, 11, кв. 38; м. Київ, проспект Перемоги, 62-Б.

Також позивач вважає, що відмова у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є підставою для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Концепт Логістик", з огляду на що останній і звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 77.6 статті 76 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Таким чином, арешт майна платника є наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Разом з цим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Підпунктом 94.19.1 пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуючи вимоги статті 94 Податкового кодексу України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

При цьому, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.04.2017 у справі № К/800/19214/16.

У даному випадку, арешт майна відповідача, застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДФС у м. Києві від 24.06.2016 № 14196 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Українські ферми", не підтвердженого судом. Так, з програми "Діловодство Окружного адміністративного суду (ДСС)" Окружного адміністративного суду міста Києва вбачається, що ухвалою суду від 30.06.2016 закрито провадження у справі № 826/9743/16 за поданням Головного управдіння ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016. А, отже, відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

Крім того, суд звертає увагу, що наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 22.06.2016 № 3905, яким внесено зміни до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 02.06.2016 № 3482 "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Українські фермери", а саме: назву підприємства ТОВ "Українські фермери" у всіх відмінках замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" у відповідних відмінках, було надано відповідачу 23.06.2016, тобто з порушенням процедури проведення перевірки, позаяк остання розпочалася 22.06.2016.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявність підстав для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Концепт Логістик".

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Логістик", що є правовою підставою для відмови позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко