Постанова № 70490509, 15.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2017 року № 826/8204/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючої судді Вєкуа Н.Г., суддів Шрамко Ю.Т., Костенка Д.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про скасування постанови ДВС про закриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), про скасування постанови ДВС про закриття виконавчого провадження (ВП № 41063364) щодо рішення Європейского суду з прав людини.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що відповідачем безпідставно винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 2775/07 «Рудніченко проти України» від 11.07.2013, оскільки рішення Європейського суду не виконано у повному обсязі, а саме виплачена позивачу сума на дату фактичної сплати не еквівалентна 10300 Євро по курсу Національного Банку України, тому просить суд, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок суми на виконання вищезазначеного рішення з урахуванням коливань курсу євро по відношенню до гривні та сплатити решту коштів на його виконання.

Відповідач в письмових запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що рішення Європейського суду з прав людини у справі № 2775/07 «Рудніченко проти України» від 11.07.2013, виконано фактично в повному обсязі, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста від 11.04.2017 року Києва справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 07.06.2017 року з урахуванням положень ч.6.ст 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На виконанні відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження по виконанню рішення Європейського суду з прав людини у справі №2775/07 «Рудніченко проти України» від 11.07.2013 року.

Відповідно до пункту 5 рішення Європейського суду з прав людини від у справі № 2775/07 «Рудніченко проти України» від 11.07.2013 року постановлено, що:

(a) протягом трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявнику наступні суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:

(і) 10000 (десять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь -якими податками,що можуть нараховуватись;

(іі) 300 (триста) євро компенсації судових витрат разом з будь -якими податками, що можуть

нараховуватись.

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму

нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки

Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєвим О.В. від 03.12.2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 41063364 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 2775/07 «Рудніченко проти України» від 11.07.2013 року та зобов'язано боржника добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Листом від 25.07.2014 року № 806-2./16 відділ примусового виконання рішень ДВС України направив для виконання та відома Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності МЮУ уточнені банківські реквізити представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, для перерахування коштів по рішенню Європейського суду з прав людини від 11.07.2013 року.

Вимогою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Медведєвим О.В. від 12.09.2014 року №14-806/16 до Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності МЮУ встановлена сплата на користь позивача заборгованість (пеня) у сумі 3046,69 грн. за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Судом встановлено, що 29.07.2014 року (відбиток штампу на платіжному дорученні) на спеціальний реєстраційний рахунок Державної виконавчої служби України перераховані кошти за вищезазначеним рішенням в сумі 164303,65 грн. (еквівалент 10300 євро) (платіжне доручення № 401 від 17.07.2014р. Платник - Міністерство юстиції України, Отримувач - Державна виконавча служба України призначення платежу # 3601170#? #2800#,#Грн.екв.10300євро на 17.07.2014.Ріш.Єврос.С2775/07 від 11.07.13. «Рудніченко проти Укр» П ВП №41063364 ОСОБА_1) та 03.10.2014 року перераховано 3046,69 грн. пеню за несвоєчасне виконання рішення (платіжне дорученя № 6732 від 30.09.2014р. Платник - Міністерство юстиції України, Отримувач - Державна виконавча служба України призначення платежу # 3601170#? #2800#,#Пеня зг.Ріш.Єврос.С2775/07 від 11.07.13. «Рудніченко та ін.пр.Укр.» Вимога ДВ №14-806/16 від 12.09.14. ОСОБА_1).

Судом встановлено, що з початку відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним рішенням представник стягувача ОСОБА_4 неодноразово надавав банківські реквізити для сплати компенсації на виконання рішення Європейського суду, проте наявними в матеріалах справи листами відповідача підтверджено, що відповідач не здійснював перерахування вищезазначених коштів Стягувачеві з підстав неможливістю їх перерахування на користь представника стягувача, обґрунтовуючи, що кошти на виконання рішення Європейського суду з прав людини мають бути отримані стягувачем особисто.

Проте, відповідачем винесено розпорядження від 16.02.2015 року № 41063364/16 , яке затверджено В.О начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С., яким встановлено необхідність перерахування коштів представнику позивача ОСОБА_4. Так, згідно платіжного доручення Державної виконавчої служби України від 18.02.2015 року № 649 були перераховані кошти на користь представника стягувача у розмірі 167 350, 34 грн. ( еквівалент 10300 євро та пеня у розмірі 3046, 69 грн.). Дата проведення платежу згідно відбитку на штампі ОПЛАЧЕНО державною казначейською службою 27.02.2015 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. від 03.03.2015 закінчено виконавче провадження №41063364 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Позивач, вважаючи, що рішення Європейського суду з прав людини від у справі № 2775/07 «Рудніченко проти України» від 11.07.2013 року відповідачем не виконано в повному обсязі, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулює Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №№ 606-XIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В розумінні частини першої статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених законом, про що зазначено в частині першій статті 17 Закону № 606-XIV.

Рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно пункту 9 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV, підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, врегульовано Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV (далі - Закон № 3477-IV).

Відповідно до статті 1 цього Закону виконання Рішення включає: (а) виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; (б) вжиття заходів загального характеру.

Відшкодування - сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.

Статтею 2 Закону № 3477-IV визначено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно зі статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР (далі - Конвенція), високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людині в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно зі статтею 3 Закону №3477-IV виконання Рішень здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №3477-IV протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва (орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень):

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;

б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону №3477-IV державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Стаття 8 вказаного Закону передбачає, що виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України.

Розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини, згідно з Порядком, є Міністерство юстиції України.

Конвертація коштів, присуджених Європейським судом з прав людини, оформлення платіжних документів (платіжного доручення) проводиться Міністерством юстиції України, як органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень, з урахуванням особливостей, вищезазначених нормативно-правових актів та законодавства України, відповідно до Порядку.

Як встановлено під час судового розгляду, на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 2775/07 «Рудніченко проти України» від 11.07.2013 року представнику позивача на банківський рахунок 27.02.2015 року були перераховані кошти у розмірі 167 350, 34 грн. та пеня у розмірі 3046, 69 грн., проте станом на дату фактичної виплати коштів, з урахуванням зміни офіційного курсу НБУ, виплачена сума не еквівалентна 10300 Євро.

Національний банк України встановлює офіційний курс валют у кінці поточного робочого дня на наступний робочий день за результатами торгів на міжбанківській валютній біржі.

Відповідно до інформації щодо офіційного курсу гривні до іноземних валют, розміщеної на офіційному веб-сайті Національного банку України, у кінці робочого дня 27.02.2015 року Національний банк України встановив офіційні курс у розмірі 3141.9523 грн. за 100 євро.

Станом на день підготовки платіжного доручення 18.02.2015 року офіційний курс становив становив 3059.1828 за 100 євро.

Таким чином частина суми присудженої до стягнення за рішенням Європейського суду від 11.07.2013 року позивачу виплачена. Однак, спірним питанням по справі є дата фактичного здійснення платежу та відповідно в залежності від якої і різниться курс національної валюти за яким підлягає конвертації присудженої суми 10300 євро.

Вирішуючи дане питання суд враховує практику Комітету Міністрів Ради Європи, виплата вважається здійсненою належним чином, як тільки справедливу сатисфакцію було надано в розпорядження отримувача, тобто під його контроль.

Враховуючи те, що між датою зазначеною в платіжному дорученні та датою зарахування коштів на рахунок позивача пройшов час і за цей час відбулося знецінення коштів, що стало наслідком втрат для заявника, колегія суддів прийшла до висновку про неналежне виконання ДВС України своїх обов'язків щодо здійснення заходів по своєчасному та в повному обсязі виконанні Рішення від 11.07.2013 року.

Відтак, враховуючи вище зазначені правові норми та фактичні обставини, колегія суддів зазначає, що Рішення Європейського суду з прав людини від 11.07.2013 р., щодо сплати 10300 євро ОСОБА_1 не було виконано своєчасно в повній мірі, оскільки дана сума не була конвертована в національну валюту за курсом на день зарахування коштів на банківський рахунок позивача.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання здійснення повного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 2775/07 «Рудніченко проти України» від 11.07.2013 року, а саме, перерахування позивачу різниці, яка виникла при конвертації 10 300 євро в національну валюту, на підставі не перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу.

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність вчинення дій, рішень зі свого боку щодо вжиття заходів виконання рішення Європейського суду з прав людини стосовно позивача.

Системно проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 03.03.2015 року ВП № 41063364 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 2775/07 «Рудніченко проти України» від 11.07.2013 року про закінчення виконавчого провадження.

Зобов'язати Міністерство юстиції України продовжити виконавче провадження та вчинити дії спрямовані на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 2775/07 «Рудніченко проти України» від 11.07.2013 року.

Зобов'язати Міністерство юстиції України оформити платіжні доручення про перерахування на користь ОСОБА_1 з доплати різниці конвертації в національну валюту присудженої суми виходячи з курсу гривні на 27.02.2015 року.

Присудити з Державного бюджету України на ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 102,42 грн.., за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа

Судді Д.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко