Постанова № 70490145, 24.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2017 року

м. Полтава

Справа № 816/1898/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді –Слободянюк Н.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Полтавські лани, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у м. Полтава Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області /далі по тексту - позивач/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Полтавські лани» /далі по тексту - відповідач/ , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору – Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, у загальній сумі 94 910,50 грн.

Як зазначає у позовній заяві позивач, на час звернення до суду з позовом за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 94 910,50 грн. Ця сума податкового боргу виникла у зв‘язку з несплатою у встановлений строк податкових зобов‘язань за платежем : податок на додану вартість, самостійно визначених платником податків у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень та липень 2017 року. У силу положення пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України ці податкові зобов‘язання вважалися узгодженими. Податкова вимога форми «Ю» від 31.07.2017 № 4047-17 про сплату податкового боргу у сумі 121217,50 грн отримана відповідачем 03.08.2017, однак, на дату звернення до суду зазначена сума податкового боргу у повному обсязі не сплачена (непогашеним залишився податковий борг у сумі 94 910,50 грн).

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, заявивши клопотання про розгляд справи без його участі /а.с.38/.

Судова повістка, що направлялася відповідачу за адресою його місцезнаходження: провулок Перспективний, 10, м. Полтава, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою службової особи відділення поштового зв'язку: "адресат вибув" /а.с. 9-12, 37/ . З огляду на положення частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України судова повістка вважається врученою відповідачу.

За змістом частини 4 статті 128 названого Кодексу неявка відповідача до суду не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Третя особа свого уповноваженого представника у судове засідання не направила, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином /а.с. 34/.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене та на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд визнав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі припису частини 1 статті 41 КАС України.

Вивчивши доводи позову, встановивши обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши наявні у справі докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Полтавські лани» пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи і перебуває на обліку як платник податків і зборів у Державній податковій інспекції у м. Полтаві з 22.05.2008 /а.с. 9-12/.

20.06.2017 відповідачем подано до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року, в якій визначено до сплати податок у сумі – 121 302,00 грн /а.с. 14/.

На момент подання позову до суду податковий обов‘язок зі сплати вказаної суми податку виконаний відповідачем частково: сплачено 32 102,50 грн і не сплачено 89 199,50 грн.

19.08.2017 відповідачем подано до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року, в якій визначено до сплати податок у сумі – 5711,00 грн /а.с. 13/.

На момент подання позову до суду податковий обов‘язок зі сплати вказаної суми податку відповідачем не виконаний.

Оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, що виник у відповідача внаслідок несплати ним податкових зобов‘язань з податку на додану вартість за травень та липень 2017 року, то предметом доказування у цій справі, з урахуванням положень частини 1 статті 138 КАС України, є обставини, з якими закон пов‘язує виконання податкового обов‘язку платником податків, зокрема, виникнення у платника податків податкового обов‘язку по сплаті платежу; виконання податкового обов‘язку у добровільному порядку; дотримання контролюючим органом визначеної законом процедури виконання податкового обов‘язку у примусовому порядку; існування податкового боргу з виконання податкового обов‘язку; заявлення контролюючим органом вимоги про стягнення у межах встановленого законом строку.

Суд відмічає, що відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов‘язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок сплати податків і зборів (виходячи із суті спірних правовідносин та предмету доказування у цій справі) унормований Податковим кодексом України /далі по тексту – ПК України/.

Так, пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов‘язаний самостійно сплатити суму податкового зобов‘язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 56.11 статті 56 названого Кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов‘язання, самостійно визначене платником податків, а згідно із пунктом 54.1 статті 54 цього Кодексу таке грошове зобов‘язання вважається узгодженим.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статті 86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах закінчився перебіг визначеного кодексом строку виконання податкового обов‘язку по сплаті грошового зобов‘язання, але фактичних даних, які б засвідчували припинення податкового обов‘язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету у спірній сумі, а також з інших підстав відповідно до положень статей 37, 38, 101, 102 ПК України матеріали справи не містять.

Суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу в 94 910,50 грн (89 199,50 грн + 5 711,00 грн) відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України /в редакції Закону України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ/: «податковий борг» - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків /пункт 59.1/.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання /пункт 59.3/.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) /пункт 59.5/.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 31.07.2017 № 4047-17 на суму податкового боргу у розмірі 121 217,50 грн /основний платіж/, яку вручено відповідачу 03.08.2017 /а.с. 7/.

Відповідно до письмової інформації позивача податкову вимогу від 31.07.2017 № 4047-17 ані в судовому, ані в адміністративному порядку відповідачем не оскаржено /а.с. 23/.

Існування спірної суми податкового боргу на дату розгляду справи судом підтверджено приєднаною до справи роздруківкою інтегрованої картки платника податків, яка за правилами статті 70 КАС України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881, є належним та допустимим доказом невиконання податкового обов‘язку з боку відповідача /а.с. 40-42/.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За визначенням пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, є органами стягнення.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 цього ж Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Отже, за приписом пункту 95.2 статті 95 ПК України орган стягнення набуває повноваження на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом після збігу строку в 60 календарних днів від дати направлення чи вручення податкової вимоги платнику податків.

Оскільки у спірних правовідносинах визначений кодексом строк збіг, то вимога про стягнення податкового боргу у спірній сумі заявлена позивачем своєчасно.

З огляду на викладене, контролюючим органом дотримана визначена законом процедура примусового виконання податкового обов‘язку платника податків. Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Полтавські лани", третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, про стягнення податкового боргу у сумі 94 910,50 грн задовольнити.

Стягнути з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Полтавські лани" (ідентифікаційний код 35926584) податковий борг з податку на додану вартість у сумі 94 910 (дев`яносто чотири тисячі дев'ятсот десять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок на розрахунковий рахунок 31117029700002, код бюджетної класифікації платежу 14010100, одержувач УДКС у місті Полтаві, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області МФО 831019.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.І. Слободянюк