Постанова № 70490115, 14.11.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 р. Справа № 818/1532/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1532/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління національної поліції в Сумській області

про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3В) з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Сумській області про:

- визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління національної поліції в Сумській області від 27.10.2016 №314 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_3;

- поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 на посаді інспектора Білопільського відділення поліції м. Білопілля Головного управління національної поліції в Сумській області з 27.10.2016;

- стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.10.2016 по день ухвалення судового рішення. В судовому засіданні представник позивача зазначила, що станом на 14.11.2017р. термін вимушеного прогулу з наступного дня після звільнення (28.10.2016р. по 14.11.2017р.) становить 383 дні. З урахуванням розміру середньоденної заробітної плати 157,38 грн. (довідка у справі) сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку просить стягнути позивач з відповідача становить (383 х 157,38) 60276,54 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до свідоцтво про хворобу №175 від 09.09.2016 його визнано непридатним до військової служби в мирний час і обмежено приданим у воєнний час. При цьому, позивач звертає увагу суду, що він інвалідом не визнаний, так як 10.11.2015 згідно з довідкою серії 10 ААА № 121264 встановлено лише 25% втрати професійної працездатності. В подальшому, з урахуванням свідоцтво про хворобу №175 від 09.09.2016 згідно Наказу головного управління Нацполіції в Сумській області від 27.10.2016 №314о/с “По особовому складу” позивача - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 було звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” на підставі пункту 13 свідоцтво про хворобу №175 від 09.09.2016.

27.10.2016 до трудової книжки внесено запис: “Звільнений зі служби Національної поліції України”.

Позивач вважає, що звільнення проведено в порушення порядку та процедури звільнення, оскільки у пункті 13 свідоцтві про хворобу №175 від 09.09.2016р. (а.с.15) зазначено "Постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби - "непридатний до в і й с ь к о в о ї с л у ж б и в мирний час та обмежено придатний у воєнний час". При цьому, звільнено позивача було з посиланням на норму пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” - через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність в службі в п о л і ц і ї. Представник позивача просить суд врахувати, що на момент звільнення позивача було відсутнє рішення (свідоцтво) ВЛК яке б свідчило про непридатність позивача в службі в п о л і ц і ї, є лише висновок про непридатний до в і й с ь к о в о ї с л у ж б и в мирний час, що свідчить про відсутність законних підстав для звільнення позивача зі служби в поліції з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

Крім цього, представник позивача звертає увагу суду на те, що свідоцтво про хворобу №175 від 09.09.2016р. (а.с.15), яке стало підставою для звільнення ОСОБА_3, в подальшому було переглянуто Військово - лікарською комісією, яка діє при Державній установі "Територіальне об’єднання МВС України по Сумській області". Перегляд висновків викладених у свідоцтві про хворобу №175 від 09.09.2016р. було здійснено ВЛК на підставі листа Центральної військово-лікарської комісії від 25.11.2016р. №33/2-с-76 в якому було рекомендовано переглянути свідоцтво про хворобу №175 від 09.09.2016р. За наслідками перегляду свідоцтва №175 ВЛК яка діє при Державній установі "Територіальне об’єднання МВС України по Сумській області" винесло постанову №1 від 10.01.2017р. про захворювання позивача на день звільнення (27.10.2016р.), без оформлення нового свідоцтва про хворобу. При цьому, Постановою №1 від 10.01.2017р. ВЛК було скасовано своє попереднє свідоцтво про хворобу за №175 від 09.09.2016р. Отже, на даний час свідоцтво , яке стало підставою для звільнення позивача з органів поліції є скасованим, що на переконання представника позивача також свідчить про протиправність Наказу ГУ НП в Сумській області від 27.10.2016 №314 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_3 та є підставою для поновлення на посаді старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3

Таким чином, при винесенні спірного наказу не були враховано всі обставини, які мають значення для прийняття такого рішення, що зумовило порушення особистих прав та законних інтересів позивача та призвело до помилкового його звільнення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти вимог поданого адміністративного позову з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.78-79). Зокрема, представник відповідача зазначає, що підставою прийняття спірного Наказу та, як наслідок, звільнення було відповідне рішення медичної комісії викладене у свідоцтві про хворобу №175 від 09.09.2017р. (яке ще не було скасоване на момент звільнення позивача) про непридатність ОСОБА_3 до в і й с ь к о в ої с л у ж б и в мирний час. Відповідач звертає увагу суду , що на момент складання відповідного свідоцтва ВЛК діяло у відповідності до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, який було затверджено Наказом МВС України від 06.02.2001р. №85 (далі - Порядок №85). Даний порядок діяв втратив чинність лише 26.05.2017р. на підставі Наказу МВС №285 від 03.04.2017р. А тому, свідоцтво про хворобу від 09.09.2016р., а також постанова від 10.01.2017р., якою в подальшому було скасовано зазначене свідоцтво були прийняті з урахуванням вимог Порядку №85. При цьому, при визначенні можливих варіантів висновку ("Не придатний до військової служби", "Обмежено придатний до військової служби" , "Придатний до військової служби") ВЛК керувалась нормами пункту 1.67 зазначеного Порядку. Представник відповідача зазначає, що з урахуванням викладеного, відповідним медичним закладом було встановлено фактичну непридатність позивача до подальшого виконання своїх обов’язків. На момент звільнення ОСОБА_3 з посади діяв ОСОБА_1 України "Про Національну поліцію". Пункт 2 ч.1 ст.77 Закону передбачено звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції "через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;". Таким чином, за наявності відповідного рішення медичної комісії (на момент звільнення діяло свідоцтво про хворобу №175 від 09.09.2016р.) ГУНП в Сумській області було прийнято відповідний Наказ про звільнення позивача від 27.10.2016 №314 о/с.

Представник відповідача також звертає увагу суду на те, що з урахуванням рекомендацій ЦВЛК, які було надано листом №33/2-С-76 від 25.11.2016р., ВЛК провела повторну перевірку відповідних обставин і за наслідками перевірки захворювання ОСОБА_3 на момент звільнення (27.10.2016р.) ВЛК було скасовано відповідне свідоцтво №175 від 09.09.2016р. та прийнято Постанову №1 від 10.01.2017р. відповідно до якої ОСОБА_3 знову ж таки "Визнаний непридатним до військової служби в мирний час". Таким чином, висновки ВЛК у свідоцтві №175 від 09.09.2016р. та у Постанові №1 від 10.01.2017р. є ідентичними, що, як зазначає представник відповідача, також свідчить про наявність законних підстав для звільнення позивача згідно пункту 2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

На даний час рішення медичної комісії про неприданість позивача до служби в поліції ніким не змінено, а тому, відсутні підстави для зміни наказу про звільнення позивача зі служби в поліції. Таким чином, відповідач, приймаючи Наказ про звільнення позивача від 27.10.2016 №314 о/с, діяв в межах наданих повноважень відповідно до чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

У судовому засіданні встановлено, що з листопада 2005 року до 27.10.2016 ОСОБА_3 проходив службу у підрозділах УМВС України у Сумській області, ГУНП в Сумській області.

23.06.2014 ОСОБА_3 в складі зведеного загону МВС України в Сумській області перебував у відрядженні в зоні проведення АТО, а саме: м.Красний Лиман Донецької області.

11.07.2014 прямуючи по дорозі в м. Сіверськ Донецької області, службовий автомобіль, у якому знаходився ОСОБА_3, було підірвано на прихованому вибуховому пристрої, внаслідок чого було завдано шкоди здоров’ю позивача.

Після повернення з відрядження із зони АТО позивач продовжив службу в поліції.

З 26.08.2014 ОСОБА_3 неодноразово звертався до лікувальних установ для лікування отриманих від вибуху травм різного характеру, зокрема, 01.08.2016 проходив обстеження у стаціонарному відділенні ДУ ТМО МВС по Сумській області, де перебував до 09.09.16 року.

За наслідками обстеження Військово-лікарською комісією України в Сумській області було видано свідоцтво про хворобу №175 від 09.09.2016 року (а.с.15).

При цьому, на момент складання відповідного свідоцтва Військово - лікарська комісія Державної установи "Територіальне об’єднання МВС України по Сумській області" діяла у відповідності до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, який було затверджено Наказом МВС України від 06.02.2001р. №85 (далі - Порядок №85). Даний порядок втратив чинність лише 26.05.2017р. на підставі Наказу МВС №285 від 03.04.2017р. А тому, свідоцтво про хворобу від 09.09.2016р. було складено з урахуванням вимог Порядку №85.

Так, згідно Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затверджений Наказом МВС України №85 від 06.02.2001 (чинний на момент проведення медичного огляду) (далі - Порядок №85), а саме, п. 1.66 при медичному огляді рядового й начальницького складу метод індивідуальної оцінки придатності до служби в органах внутрішніх справ повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує спеціальність, підготовку, досвід, вік, фактичну працездатність, освіту, думку керівництва органу внутрішніх справ, лікаря, який лікує, побажання цієї особи, можливість використання на роботі, яка найбільше відповідає стану її здоров'я.

Відповідно до п.1.67 Порядку на осіб рядового й начальницького складу, які проходять медичний огляд і підпадають під дію статей (пунктів) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальне визначення придатності до служби в органах внутрішніх справ, ВЛК виносить одну із таких постанов:

- "Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час";

- "Обмежено придатний до військової служби".

В окремих випадках, зумовлених поясненнями щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2), може бути винесена постанова про придатність до військової служби:

"Придатний до військової служби".

Отже, при визначенні можливих варіантів висновку ("Не придатний до військової служби", "Обмежено придатний до військової служби" , "Придатний до військової служби") ВЛК керувалась нормами пункту 1.67 зазначеного Порядку.

Так, в пункті 13 Свідоцтва зазначено рішення медичної комісії щодо придатність ОСОБА_3 до в і й с ь к о в ої с л у ж б и, з урахуванням приписів пункту 1.67 Порядку №85 військово-лікарською комісією було зазначено висновок про непридатність ОСОБА_3 до в і й с ь к о в о ї с л у ж б и в мирний час.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок проходження служби в Національній поліції України, в тому числі порядок звільнення зі служби в поліції та статус поліцейських визначається Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 2 липня 2015 року (далі - ОСОБА_1).

Відповідно до статті 77 Закону (у редакції, чинній на момент звільнення) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Отже, з аналізу правових норм вбачається, що служба в поліції припиняється, зокрема, через хворобу, при цьому для встановлення такої хвороби необхідною умовою є наявність рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Як зазначено у Наказі Головного управління Національної поліції у Сумській області №314 о/с від 27.10.2017, ОСОБА_3 підлягає звільненню зі служби в поліції відповідно до п. 2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.14) на підставі свідоцтва про хворобу №175 від 09.09.2016.

Таким чином, висновок медичної комісії було викладено у свідоцтві про хворобу від 09.09.2016 №175, посилання на яке міститься у Наказі №314 о/с від 27.10.2016 про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції.

Таким чином, за наявності відповідного рішення медичної комісії (на момент звільнення діяло свідоцтво про хворобу №175 від 09.09.2016р.) ГУНП в Сумській області було прийнято відповідний Наказ про звільнення позивача від 27.10.2016 №314 о/с з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію".

Слід зазначити, що не погодившись з висновком ВЛК який було викладено у свідоцтві №175 від 09.09.2016р. позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії.

В подальшому, з урахуванням рекомендацій ЦВЛК, які було надано до ВЛК листом №33/2-С-76 від 25.11.2016р., ВЛК в Сумській області провела повторну перевірку відповідних обставин і за наслідками перевірки захворювання ОСОБА_3 на момент звільнення (27.10.2016р.) ВЛК було скасовано відповідне свідоцтво №175 від 09.09.2016р. та прийнято Постанову №1 від 10.01.2017р. (а.с.16) відповідно до якої ОСОБА_3 "Визнано непридатним до військової служби в мирний час".

Таким чином, висновки ВЛК у свідоцтві №175 від 09.09.2016р. та у Постанові №1 від 10.01.2017р. є ідентичними - ОСОБА_3 Фактично рішення ВЛК свідчать про непридатність позивача до служби в поліції.

Відповідно, посилання представника позивача на той факт , що свідоцтво №175 від 09.09.2016р., яке було підставою для звільнення позивача з органів поліції, в подальшому було скасовано, не є підставою для скасування Наказу №314 о/с від 27.10.2016р. по особовому складу про звільнення ОСОБА_3, оскільки Постановою №1 від 10.01.2017р. фактично підтверджується висновок ВЛК зафіксований 09.09.2016р. у відповідному свідоцтві №175.

Таким чином, відповідач, приймаючи Наказ про звільнення позивача від 27.10.2016 №314 о/с, діяв в межах наданих повноважень відповідно до чинного законодавства.

На даний час рішення медичної комісії про неприданість позивача до служби в поліції ніким не змінено, а тому, відсутні підстави для скасування наказу про звільнення позивача зі служби в поліції.

Посилання представника позивача на той факт , що позивач інвалідом не визнаний (згідно з довідкою серії 10 ААА №121264 від 09.11.2015 (а.с.17) встановлено лише 25% втрати професійної працездатності), а отже може в подальшому працювати і виконувати відповідні функції, судом не приймається, оскільки питання щодо визначення придатності або непридатності до подальшої служби відноситься до виключної компетенції ВЛК і відповідно до п.1.66 Порядку №85, який діяв на момент прийняття відповідних рішень ВЛК у вересні 2016 року та у січні 2017р., при медичному огляді рядового та начальницького складу та при наданні індивідуальної оцінки придатності до служби в органах внутрішніх справ ВЛК враховує не лише фактичну працездатність, а і інші обставини та критерії в кожному конкретному випадку.

Щодо тверджень позивача, про порушення відповідачем приписів п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української ССР №114 від 29.07.1991 стосовно строків звільнення слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 68 вищезазначеного Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Посилання позивача на дане Положення є безпідставним, оскільки в даному випадку ОСОБА_3 не виявляв бажання та приймав рішення про звільнення, відповідно ОСОБА_3 не подавав і мав подавати відповідний рапорт, а відповідач не повинен був зажадати від позивача рапорт. В даному випадку дії відповідача при звільненні позивача з органів поліції не залежали від волевиявлення ОСОБА_3, підставою для звільнення було відповідне рішення медичної комісії про непридатність позивача. При цьому, ГУ НП в Сумській області не вповноважене було перевіряти правильність та обґрунтованість висновків ВЛК. Відсутні були і підстави брати під сумнів висновок ВЛК про непридатність ОСОБА_3 до подальшої служби в поліції.

Щодо посилань позивача на порушення з боку ВЛК при видачі свідоцтва про хворобу позивача, встановлення ступеня втрати працездатності, видачі актів про нещасний випадок суд зазначає, що дані питання не є предметом розгляду даної справи та не відносяться до компетенції ГУНП в Сумській області.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням висновків медичної комісії, ГУНП в Сумській області було правомірно звільнено ОСОБА_3 зі служби в поліції на підставі п.2. ч.1 ст.77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» згідно наказу №314 о/с від 27.10.2016р.

Судом визнається необґрунтованим посилання представника позивача на те, що ОСОБА_3 не підлягав звільненню зі служби у зв'язку із хворобою. Такі твердження спростовуються матеріалами справи, в т.ч. і висновком ВЛК щодо не придатності позивача до служби, який є обов’язковим для врахування керівництвом ГУНП у Сумській області. Підстави для звільнення поліцейського зі служби визначено Законом України «Про Національну поліцію», і при розгляді справи судом не встановлено порушень з боку ГУНП в Сумській області щодо правомірності звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції.

Отже, вимоги позивача щодо скасування наказу ГУНП в Сумській області №314 о/с від 27.10.2016р. про звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції, поновлення його на посаді та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, є безпідставними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення – відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20.11.2017 року.

Суддя О.М. Кунець