Постанова № 70489900, 22.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16год. 45хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2Ф.) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської ОДПІ Головного управління ДФС України у Рівненській області (далі – відповідач, Рівненська ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області), в якому просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 31.08.2016 року у справі №817/762/16, в період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року, у розмірі 45 049,92грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що постановою суду від 31.08.2016 року у справі №817/762/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Костопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області №22-о від 22.04.2016. Поновлено позивача на посаді головного державного інспектора Березнівського відділення Костопільської ОДПІ Головного управління ДФС України у Рівненській області з 25.04.2016. Стягнуто з Рівненської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.04.2016 по 31.08.2016 в розмірі 15016,46 грн. Разом з тим, посилаючись на положення ст.236 КЗпП України, позивач просив стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за період з 01.09.2016 року по 01.09.2017, за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. З цих підстав, позивач просив суд позов задовольнити повністю. Крім того, на адресу суду надійшло клопотання позивача про продовження розгляду справи за її відсутності (а.с.43).

Представник Рівненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області в судове засідання не прибув, подав письмові заперечення проти позову в яких вказав, що ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 10.05.2017 року у справі №К/800/6355/17 зупинено виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року та постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року в частині стягнення 15016,46грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З огляду на викладене, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю. Крім того, представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 з 27.07.1994 року працювала в Костопільській ОДПІ на різних посадах. Остання займана посада - головний державний інспектор Березнівського відділення Костопільської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області.

Наказом Костопільської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області №22-о від 22.04.2016 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного інспектора Березнівського відділення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату), що підтверджується копією трудової книжки БТ-II №0550573 (а.с. 6-10).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08. 2016 року у справі № 817/762/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Костопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області №22-о від 22.04.2016. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Березнівського відділення Костопільської ОДПІ Головного управління ДФС України у Рівненській області з 25.04.2016. Стягнуто з Рівненської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.04.2016 по 31.08.2016 в розмірі 15016,46 грн. (сума без сплати податків та інших обов’язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику).

На підставі цього, 06.10.2016 року судом видано виконавчий лист №1 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Березнівського відділення Костопільської ОДПІ Головного управління ДФС України у Рівненській області з 25.04.2016(а.с.26) та виконавчий лист №2, яким, постанову суду, в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в межах суми платежу за один місяць, в розмірі 3754,16 грн. - допущено до негайного виконання.

А тому, 29.11.2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 52993820, з виконання виконавчого листа №1 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Березнівського відділення Костопільської ОДПІ Головного управління ДФС України у Рівненській області з 25.04.2016(а.с.27).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року апеляційну скаргу Рівненської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області задоволено частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 скасовано в частині стягнення з Рівненської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. та ухвалено у вказаній частині нове рішення про відмову в позові. В решті постанову залишено без змін. Вказана постанова набрала законної сили.

Крім того, ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 10.05.2017 року у справі №К/800/6355/17, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області. Зупинено виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року та постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року в частині стягнення 15016,46грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, крім зобов’язання здійснити виплату середнього заробітку за один місяць.

Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що рішення суду від 31.08.2016 року у справі №817/762/16 відповідачем не виконане, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Березнівського відділення Костопільської ОДПІ Головного управління ДФС України у Рівненській області з 25.04.2016, хоча було допущене до негайного виконання.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 255 цього Кодексу постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У відповідності п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з ч. 2 ст. 257 цього Кодексу судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників, в тому числі і передбачає їх матеріальний захист у зв’язку із незаконним звільненням.

Згідно із ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є встановлений судом факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі. Видання роботодавцем наказу чи розпорядження про поновлення працівника лише завершує період часу, за який можливе стягнення середньомісячного заробітку.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 року у справі № 6-435цс15, законодавець передбачає обов’язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов’язок полягає у тому, що у роботодавця обов’язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття “затримка”, як “зволікання”, “проволока”, за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому, також варто звернути увагу на п. 34 роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", де зазначається, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу (далі – роз’яснення Пленум ВСУ від 06.11.1992 року № 9).

Водночас, в обґрунтування своїх дій щодо не поновлення на посаді позивача - ОСОБА_3, відповідач посилається на прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 10.05.2017 року, якою зупинено виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року та постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 року в частині стягнення 15016,46грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, з вказаними висновками Рівненської ОДПІ Головного управління ДФС України у Рівненській області, суд не погоджується.

Судом встановлено, що рішенням суду від 31.08.2016 року у справі № 817/762/16 було поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Березнівського відділення Костопільської ОДПІ Головного управління ДФС України у Рівненській області з 25.04.2016 року.

Так як, відповідно до роз’яснення Пленум ВСУ від 06.11.1992 року № 9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Оскільки, судом встановлено та не спростовано відповідачем в судовому засіданні, що вказане рішення суду в частині поновлення на посаді позивача – виконано не було, відповідного наказу про поновлення ОСОБА_1 відповідач не приймав.

Більше того, суд звертає увагу, що у роботодавця виникає обов’язок видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.05.2017 року, зупинено лише виконання постанови суду від 31.08.2016 року та постанови суду апеляційної інстанції від 06.02.2017 року, в частині стягнення 15016,46грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак не зазначено про його зупинення в частині поновлення ОСОБА_1

Таким чином, з аналізу наявних доказів в матеріалах справи, судом встановлено факт затримки відповідачем виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 за період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року.

Разом з тим, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 31.08.2016 року у справі №817/762/16, в період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року, у розмірі 45 049,92грн., підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із до ч. 3 п. 32 роз’яснення Пленуму ВСУ від 06.11. 1992 року № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року “Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати” (далі – Порядок № 100 від 08.02.1995 року).

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку № 100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Водночас, суд звертає увагу на те, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення, не відображають суми відрахувань згідно вимог чинного законодавства. Про що робиться відповідна відмітка в рішенні суду.

Вказані положення відповідають п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, відповідно до якого, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Подібні приписи зазначені в п.3 Порядку № 100 від 08.02.1995 року, а саме усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Таким чином, суду необхідно наголосити, що роботодавець зобов’язаний при виконанні судового рішення утримати податки та інші обов’язкові платежі з нарахованих фізичній особі сум. Натомість, суд у випадку задоволення позовних вимог, у резолютивній частині рішення зазначає суми до стягнення без утримання податків та інших обов’язкових платежів.

Поміж тим, рішенням суду від 31.08.2016 року у справі №817/762/16 підтверджено, що середньоденна заробітна плата позивача складала 174,61грн., кількість днів затримки відповідачем виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1, з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року, складає 250 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток позивача за час затримки відповідачем виконання рішення суду від 31.08.2016 року про поновлення на роботі становить 43652,5 грн.(250 робочих днів x 174,61грн.).

Поміж тим, необхідно звернути увагу на п. 32 роз’яснення Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року № 9, де зазначено, що при присудженні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Як вбачається, із наданої довідки Березнівським районним центром зайнятості вих.№1087 від 16.11.2017 року, допомога по безробіттю, яку отримала ОСОБА_1 за період з травня 2016 року по червень 2017 рік, склала 37048,14грн.

А тому, сума середнього заробітку позивача за час затримки відповідачем виконання рішення суду за період з 01.09.2016 року по 01.09.2017 року, повинна визначатися із зарахуванням отриманої нею допомоги по безробіттю у вказаний період, що складає 18 202,39грн.(43652,5 грн. - 25450,11грн.), де 25 450,11 грн. суми допомоги по безробіттю з вересня по червень 2017 року.

З огляду на наведене, судом вважається за необхідне стягнути з Рівненської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 у справі № 817/762/16 за період з 01.09.2016 по 01.09.2017 у розмірі 18202,39 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, частково довів правомірність його дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов’язаний суб’єкт владних повноважень.

Водночас відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, частково надав суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і частково довів правомірності та обґрунтованості дій. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження в ході судового розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості позовних вимог, а тому позов необхідно задовольнити частково.

Підстави для застосування ст. 94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Рівненської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 у справі № 817/762/16 за період з 01.09.2016 по 01.09.2017 у розмірі 18202 (вісімнадцять тисяч двісті дві) грн. 39 коп. (сума без сплати податків та інших обов’язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д.П.