Ухвала суду № 70489059, 23.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25607299 від 27.10.2015, прийняте відповідачем про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», на об’єкт нерухомого майна: житловий будинок №27 по вулиці Замкнутій в м. Запоріжжі (запис про право власності: 11770877 від 27.10.2015);

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №11770877 від 27.10.2015, про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на житловий будинок №27 по вулиці Замкнутій в м. Запоріжжі, що здійснений відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши і дослідивши матеріали адміністративного позову, суд приходить до висновку, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що 06 липня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір №0703/0707/88-246, викладений в письмовій формі.

Відповідно до умов вказаного договору 06.07.2007, Банк зобов’язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 20 000 доларів США на строк з 06 липня 2007 року по 05 липня 2017 року та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Одночасно, 06 липня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики був укладений іпотечний договір, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1675.

В подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25607299 від 27.10.2015, на підставі якого внесений запис про право власності на житловий будинок, загальна площа 63,6 кв. м, житлова площа 37,5 кв. м, адреса: м. Запоріжжі, вул. Замкнута, буд. 27 за Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Підставою виникнення права власності зазначено: договір іпотеки, серія та номер: 1675, виданий 06.07.2007, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3

Судом встановлено, що предметом розгляду в даному провадженні є визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25607299 від 27.10.2015, на підставі якого внесений запис №11770877 від 27.10.2015, про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на житловий будинок №27 по вулиці Замкнутій в м. Запоріжжі, а також скасування також вказаного запису, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

В свою чергу, захист права власності на майно, речового права на чуже майно, регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК України(стаття 396 ЦК України), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень).

Так само, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК України визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку також цивільного судочинства.

Суд звертає увагу, що у даній справі спірні правовідносини пов’язані із невиконанням (неналежним виконанням), на думку позивача, умов цивільно-правової угоди внаслідок чого відбулась реєстрація права власності на майно за іншою особою, відтак, спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Отже, з огляду на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд першої інстанції, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції (Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладеною в постанові від 14.06.2016 по справі № 21-41а16).

Так, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, зокрема, захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Зважаючи на характер спірних правовідносин та беручи до уваги те, що в даному випадку фактично існує спір про е право, порядок вирішення якого визначений положеннями ЦПК України, тому даний позов не відноситься до юрисдикції адміністративного суду та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи положення вищенаведених норм права, суд дійшов висновку про те, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

За приписами пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Частиною другою статті 7 вищезазначеного Закону встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частиною першою цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію №97 від 15.11.2017, згідно із якою позивачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що сплачений судовий збір у сумі 640,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 3, 17, ч.1 п.1 ст.109, 160, 165 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання протиправним та скасування рішення.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Роз’яснити позивачу що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак