Постанова № 70488562, 24.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом, -

за участю представників: від позивача – не прибув; від відповідача – не прибув;

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 5271,50 грн.

Позивачем обґрунтовані позовні вимоги тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 5271,50 грн. Борг виник внаслідок самостійного визначення відповідачем у деклараціях сум зобов’язань.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, 24 жовтня 2017 року від нього до суду надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути адміністративну справу за відсутності представника податкового органу. На позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Керуючись приписами статей 33, 35, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності встановив наступне.

Станом на день розгляду справи ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 5271,50 грн.

Податковий борг виник на підставі самостійно поданих податкових зобов’язань по єдиному податку з фізичних осіб згідно з податкових декларацій єдиного податку №9274550663 від 29 січня 2016 року термін сплати 19 лютого 2016 року, за 2015 рік в розмірі 1284 грн. однак відповідачем частково погашено податкове зобов’язання в розмірі 1037,91 грн. таким чином залишок суми зобов’язання складає 246,09 грн.; №9069219581 від 04 травня 2016 року термін сплати 20 травня 2016 року, за один квартал 2016 року в розмірі 1440,00 грн. та №9114023669 від 07 липня 2016 року термін сплати 19 серпня 2016 року, за півріччя 2016 року в розмірі 3557,50 грн.

Крім того відповідачу на підставі статті 129 Податкового кодексу нараховано пеню у зв’язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначеного податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб розмірі 27,91 грн.

Отже, згідно даних інтегрованої картки відповідача та довідки про заборгованість загальна сума боргу по єдиному податку з фізичних осіб становить 5271,50 грн.

Вищезазначена сума грошових зобов’язань станом на дату розгляду справи, відповідачем не була сплачена.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом 29 грудня 2015 року сформована податкова вимога №3851-23 на суму 430,00 грн., яка направлена на адресу відповідача засобами поштового зв’язку.

Оцінивши надані документи та матеріали, суд вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, передбачено обов’язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За правилами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

За приписами пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Як встановлено судом, боржником сума задекларованого зобов'язання не була сплачена у встановлені законом строки і вона набула статусу податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг – це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3. статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковий орган на підтвердження податкового боргу відповідача по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 5271,50 грн. надав: податкові декларації, податкову вимогу, інтегровану картку, довідки про заборгованість.

На момент розгляду справи в суді, вказана сума податкового зобов’язання відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Зважаючи на несплату у добровільному порядку відповідачем податкової заборгованості ГУ ДФС у Запорізькій області звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача вище зазначеного податкового боргу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов Головного управління ДФС у Запорізькій області є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 41,71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 5271 (п’ять тисяч двісті сімдесят одна) гривня 50 копійок., р/р 31419699700006, код платежу 18050401, код одержувача 38025423 в ГУДКС України у Запорізькій області, МФО 813015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов