Постанова № 70488066, 26.11.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4682/17

Провадження № 2-а/750/742/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2017 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.

із секретарем Разумейко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні їй страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 04 грудня 1990 року по 10 жовтня 2002 року на підставі показань чотирьох свідків; визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй у нарахуванні пенсії на пільгових умовах за період роботи з 25 вересня 1975 року по 03 жовтня 1987 року; зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплачувати пенсію з страхового стажу за період роботи з 04 грудня 1990 року по 10 жовтня 2002 року на підставі показань чотирьох свідків та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплачувати пенсію з урахуванням пільгового обчислення стажу за період роботи з 25 вересня 1975 року по 03 жовтня 1987 року.

Обґрунтувала позивач свій позов тим, що при обчисленні страхового стажу відповідачем не було враховано період її роботи з 04.12.1990 по 10.10.2002 (11 років 11 місяців) на приватних підприємствах «Продакшен Сістем Компані» та «Мікротехнології Інтернешнл, ІНК», а також при обчисленні страхового стажу не було застосовано пільговий коефіцієнт 1,4, а з 01.08.1989 – коефіцієнт 1,5 за період роботи з 25.09.1975 по 03.10.1987 згідно довідки №73 для нарахування пенсії про заробіток від 31.10.2007, виданої ММЛПУ «Інтинська Центральна міська лікарня»

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.06.2017 відкрито скорочене провадження у даній справі.

Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України подало письмові заперечення проти позову, в яких зазначило, що вимоги позивача є необгрунтованими та протирічать не лише нормам законодавства, а й не підтверджуються наданими позивачем доказами.

Після подання відповідачем заперечень, ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.06.2017 справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі та просив відмовити у задоволенні позову враховуючи подані заперечення.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, допитавши свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на обліку в Чернігівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує з 09.01.2011 пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

28.11.2012 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила зарахувати їй страховий стаж з 04 грудня 1990 року по 10 жовтня 2002 року на підставі показань чотирьох свідків.

Крім того, позивач зазначила, що подані нею архівна довідка, видана Інтинським міським архівом» від 04.12.2007 та довідка № 73 для нарахування пенсії про заробіток від 31.10.2007, видана ММЛПУ «Інтинська Центральна міська лікарня» містять розмір пільгового коефіцієнту, а саме 1,4, який розповсюджується на всіх працівників та службовців всіх підприємств м. Інта.

Відповідачем зазначено, що позивач просить зарахувати до стажу роботи період з 04.12.1990 по 10.10.2002, при цьому зазначає місцем роботи ПП «Мікротехнологія Інтернешнл, IHK», яке є правонаступником ПП «Продакшен Сістем Компані», при цьому надає довідку від 21.01.2008 № 13, яку не згадує ні в одному зі своїх звернень до управління, датованими датами вже після призначення пенсії, в якій підтверджується обставина правонаступництва 30.08.1993.

З інформації Управління ПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова від 06.05.2011 №2267/02 вбачається, що мале підприємство «Продакшен Сістем Компані» було зареєстровано в Пенсійному фонді з 13.01.1993, а ліквідовано – 29.12.2001. Мале підприємство «Мікротехнології інтернешел» було зареєстровано в Пенсійному фонді з 22.08.1996, а ліквідовано – 01.02.2006 (а.с.91)

Таким чином, довідка від 21.01.2008 № 13, видана ПП«Мікротехнології інтернешел, ІНК», яку позивач надала відповідачу для зарахування стажу, видана не існуючим підприємством.

Відповідач у своєму запереченні також зазначив, що відомості про роботу в ПП «Мікротехнологія Інтернешнл, IHK» містить лише трудова книжка ОСОБА_7 (з 20.05.1996 року по 28.02.2001 рік). Цей спільний період між роботою свідка та періодом, заявленим в позові до зарахування в трудовий стаж, дає підстави вважати, що свідок ОСОБА_7 працював разом з ОСОБА_1 на одному підприємстві.

Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_8 остання була звільнена з ПП «Продакшен Сістем Компані» 31.10.1997, хоча згідно даних довідки від 21.01.2008 № 13, яка видана ПП «Мікротехнологія Інтернешнл, IHK», ПП «Продакшен Сістем Компані» не діє з 30.08.1993. Також, не зрозуміло, яким чином в трудовій книжці з'явився запис про звільнення з цього підприємства в 1997 році, затверджений печаткою цього підприємства, яке не діє з 1993 року. Те ж саме стосується і інших двох свідків. Так, 31.07.1995 року (розпочала роботу 25.03.1992) з ПП «Продакшен Сістем Компані» була звільнена свідок ОСОБА_6, а 28.04.1995 року (розпочала роботу 14.07.1992) з ПП «Продакшен Сістем Компані» був звільнений свідок ОСОБА_9

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні страхового стажу на підставі показань чотирьох свідків, прийшов до висновку, що всі вищевказані та надані позивачем як доказ записи в трудових книжках свідків підтверджують факт, що ПП «Мікротехнологія Інтернешнл, IHK» як мінімум по 31.10.1997 (дата звільнення ОСОБА_8В.) існувало паралельно/одночасно з ПП «Продакшен Сістем Компані».

Позивач же просить зарахувати до трудового стажу період своєї роботи в ПП «Мікротехнологія Інтернешнл, IHK» з 04.12.1990 по 10.10.2002, період якого з 20.05.1996 по 28.02.2001 може підтвердити лише один свідок - ОСОБА_7, який в судове засідання не з’явився та не був допитаний як свідок.

Інші свідки працювали на іншому підприємстві - ПП «Продакшен Сістем Компані», яке діяло в той же час, що і ПП «Мікротехнологія Інтернешнл, IHK», і таким чином не має до нього ніякого відношення.

Позивач в судовому засіданні стверджувала, що фактично вона працювала на обох підприємствах одночасно та виконувала кадрову роботу.

Суд не вважає належним доказом наявності страхового стажу у позивача довідку від 21.01.2008 № 13, видану ПП «Мікротехнологія Інтернешнл, IHK» за підписом керівника ОСОБА_10, так як в довідці відсутнє посилання, на підставі яких первинних документів там зазначені періоди роботи та посади, на яких працювала ОСОБА_1

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушувалися права позивача при відмові в зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 04.12.1990 по 10.10.2002, так як вказані обставини не підтверджені належними і допустимими доказами, як це передбачено п. 17 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637.

Проте, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності зарахування у пільговому обчисленні стажу її роботи в районі Крайньої Півночі.

З архівної довідки Інтинського міського архіву №4667 від 04.12.2007 вбачається, що ОСОБА_1 з 25.09.1975 по 03.10.1987 працювала медсестрою пологового відділення міської лікарні. Підприємство знаходилося на території м. Інти Республіки Комі, яке на підставі Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 10.11.1967 року №1029 відноситься до районів Крайньої Півночі. На підприємствах, в організаціях і установах усіх галузей народного господарства м. Інти Республіки Комі з 01.08.1989 року застосовується єдиний районний коефіцієнт до зарплати робітників і службовців 1,5, а до цього часу застосовувався коефіцієнт 1,4 (а.с.11)

Довідкою №73 від 31.10.2007, виданою Інтинською центральною міською лікарнею підтверджується, що позивач працювала в ній і при обчисленні заробітної плати застосовувався коефіцієнт 1,4 до 01.08.1989, а з 01.08.1989 – коефіцієнт 1,5 (а.с.12)

Пільгове зарахування стажу роботи при обчисленні пенсії передбачено відповідно до підпункту 9 пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

У статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 р. "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 р. № 530/П-28.

За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Отже, укладати трудові договори на певний строк в письмовій формі було необхідно лише з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави. Позивач постійно народилася та проживала на території, віднесеної до Крайньої Півночі (а.с.11-13).

Таким чином, законодавство визначає достатнім надання одного з цих документів: трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, де був зазначений період такої роботи. Для здійснення пільгового обчислення стажу роботи надання письмового договору не є обов'язковим.

Отже, посилання відповідача на недоведеність факту направлення позивача на роботи в районах Крайньої Півночі та укладення трудового договору, як на підставу для відмови в пільговому обчисленні стажу роботи, є протиправним.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, суд знаходить підстави для часткового задоволення позивних вимог, а саме визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України здійснити з 16.11.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1, зарахувавши у пільговому обчисленні період роботи з 25.09.1975 по 03.10.1987 в місцевостях, що відносяться до району Крайньої Півночі, та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 158-163, 167, 186 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови зарахувати у пільговому обчисленні період роботи ОСОБА_1 з 25.09.1975 по 03.10.1987 в місцевостях, що відносяться до району Крайньої Півночі.

Зобов’язати Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України здійснити з 16.11.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1, зарахувавши у пільговому обчисленні період роботи з 25.09.1975 по 03.10.1987 в місцевостях, що відносяться до району Крайньої Півночі, та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я