Ухвала суду № 70487776, 04.07.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/6903/16-ц

провадження № 4-с/361/13/17

04.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

04 липня 2017 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_5 кредит” на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_6, заінтересована особа: ОСОБА_7 та визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу,

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_5 кредит” (далі – ПАТ “ОСОБА_5 кредит” або ОСОБА_5) звернулося до суду зі скаргою, у якій, враховуючи зміну підстав скарги (а. с. 67-68), просило визнати незаконною постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області (далі – Відділ ДВС) ОСОБА_6 від 03 лютого 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

В обґрунтування скарги зазначало, що у Відділі ДВС на виконанні перебував виконавчий лист, виданий 23 травня 2015 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ “ОСОБА_5 кредит” заборгованості в розмірі 136642,25 грн. і судового збору в розмірі 1366,42 грн. Однак державним виконавцем Федорук В.Г. у виконавчому провадженні не проведено всіх заходів примусового виконання рішення суду та 03 лютого 2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, мотивуючи відсутністю у боржника ОСОБА_7 доходів та іншого майна, ніж заставне майно. Заявник вважає, що ця постанова є передчасною та безпідставною, оскільки у боржника наявне майно, на яке можливо звернути стягнення, а саме: земельна ділянка за адресою: Київська область місто Бровари, вулиця Красовського, 26, яка перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” (далі – ПАТ “Банк “Фінанси та кредит”). Також зазначало про те, що, повертаючи виконавчий документ через неможливість звернути стягнення на дану земельну ділянку, обтяжену іпотекою, державний виконавець не врахував вимог ст. 54 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції чинній на час вчинення виконавчих дій), згідно із якою для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, може бути звернуто стягнення на заставлене майно боржника.

Представник заявника ОСОБА_8 у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, у якій зазначав, що скаргу підтримує, просить суд її задовольнити та розглянути справу за його відсутності.

Державний виконавець Відділу ДВС ОСОБА_9 у судове засідання не з’явилася, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення скарги заперечує в повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_7 у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Його представник ОСОБА_10 подала до суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності та письмове заперечення проти задоволення скарги, вказуючи на те, що державний виконавець Федорук В.Г. не могла звернути стягнення на належну боржнику земельну ділянку, оскільки вона перебуває в іпотеці іншого банку.

Перевіривши доводи скарги та матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII), чинного на день подачі скарги, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що у Відділі ДВС на виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 49257409 з примусового виконання виконавчого листа № 361/173/14-ц, виданого 23 травня 2015 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_7 на користь ПАТ “ОСОБА_5 кредит” заборгованості в загальному розмірі 138008,67 грн.

03 лютого 2016 року державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_6 у даному виконавчому провадженні було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі – Закон № 606-XIV), чинного на час виникнення правовідносин.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 47 цього Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Зі змісту вказаної вище постанови державного виконавця від 03 лютого 2016 року видно, що згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником ОСОБА_7 зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: місто Бровари Київської області, вулиця Красовського, 26, яка перебуває в іпотеці ПАТ “Банк “Фінанси та кредит”. Майна належного боржнику на праві власності, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено. Відповідно до відповіді ДПСУ про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб – інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податків у ДРОФ відсутня, інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками – юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями до ДПС України від відповідних фінансових установ не надходила, на обліку в ПФУ боржник як пенсіонер не перебуває.

Підставою для визнання незаконною зазначеної постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві ПАТ “ОСОБА_5 кредит” згідно із заявою про зміну підстав скарги вказує на те, що при прийнятті цієї постанови державним виконавцем Федорук В.Г. не було враховано положень ст. 54 Закону № 606-XIV, у редакції чинній на час винесення постанови, та не звернуто стягнення на майно, яке обтяжене іпотекою на користь ПАТ “Банк “Фінанси та кредит”, зокрема, на земельну ділянку за зазначеною вище адресою.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що належна боржнику ОСОБА_7 земельна ділянка площею 0,2040 га, що розташована за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Красовського 26, обтяжена забороною на нерухоме майно відповідно до договору іпотеки від 27 вересня 2007 року, заявник: ВАТ “Банк “Фінанси та кредит”.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто: у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

За змістом положень ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 575 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися заставою. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У ст. 1 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення звертається за наявності однієї з умов: якщо право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів або якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. При цьому, задоволення вимог інших стягувачів, які не є заставодержателями, здійснюється в порядку визначеному ст. 43 Закону № 606-XIV, за рахунок залишку коштів після задоволення вимог заставодержателів.

Обтяження належної боржнику ОСОБА_7 на праві власності земельної ділянки площею 0,2040 га, що розташована за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Красовського, 26, у виді заборони на це нерухоме майно виникло на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2007 року, тобто до ухвалення судом 23 травня 2015 року рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь заявника ПАТ “ОСОБА_5 кредит” суми заборгованості в загальному розмірі 138008,67 грн.

Будь-яких доказів того, що вартість предмета іпотеки перевищує розмір заборгованості боржника перед іпотекодержателем стягувач ПАТ “ОСОБА_5 кредит” суду не надав.

Згідно із ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що переважене право звернення стягнення на належну боржнику ОСОБА_7 на праві власності земельну ділянку площею 0,2040 га, що розташована за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Красовського, 26, належить іпотекодержателю ПАТ “Банк “Фінанси та кредит”, а також те, що передбачених ч. 3 ст. 54 Закону № 606-XIV підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, у судовому засіданні не встановлено, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 03 лютого 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві є обґрунтованою, тому скарга ПАТ “ОСОБА_5 кредит” задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 210, 212 – 215, 383 – 387 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_5 кредит” на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_6, заінтересована особа: ОСОБА_7 та визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документа стягувану відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд.

У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.