Ухвала суду № 70487598, 23.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"23" листопада 2017 р. справа №910/20786/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Андрієнка В.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2015 р.

у справі № 910/20786/15 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія»

про стягнення 28806594,81 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20-07П від 05.12.2007 р. у загальному розмірі 28806594,81 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2015 р. у справі № 910/20786/15 позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» 09.11.2017 р. подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Окрім цього, у тексті апеляційної скарги апелянтом викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору за її подання, а також клопотання про поновлення пропущеного строку.

Клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги мотивовано тим, що у зв`язку із введенням у Публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк» процедури ліквідації відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, що надходять на рахунки банку, спрямовуються на погашення вимог кредиторів.

Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів прийшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Також, згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору.

Разом з цим, позивачем до апеляційної скарги не додано жодних доказів скрутного матеріального становища та відсутності грошових коштів на рахунках банку. При цьому, заявником також не надано до скарги і будь-яких фінансових та бухгалтерських документів (баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід), та інше), що унеможливлює оцінку загального майнового стану скаржника.

До того ж, згідно Положення «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 р., фонд та/або уповноважена особа фонду на ліквідацію банку вживають заходи, зокрема, зі складання та виконання кошторис витрат банку, пов'язаних зі здійсненням його ліквідації (п. 2.17 розділу V положення). Фонд або уповноважена особа фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) здійснює витрати на ліквідацію неплатоспроможного банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації, затвердженого виконавчою дирекцією фонду (п. 3.5 розділу V положення).

Окрім цього, згідно з п. п. 1.1 та 1.2 розділу VI положення під час здійснення фондом виведення неплатоспроможного банку з ринку (тимчасової адміністрації або ліквідації банку) фінансування витрат неплатоспроможного банку здійснюється відповідно до кошторису витрат, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Уповноважена особа фонду на тимчасову адміністрацію або ліквідацію (у разі делегування відповідних повноважень) складає та подає фонду кошторис витрат банку, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації або ліквідації банку, на період тимчасової адміністрації та щокварталу на період ліквідації банку (з розподілом за місяцями) протягом 3 робочих днів після прийняття рішення виконавчою дирекцією фонду про здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку та призначення відповідно уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію або ліквідацію.

Разом з цим, ані кошторису витрат на здійснення ліквідації банку, ані звіту про виконання такого кошторису, як передбачено Положенням «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», скаржником до клопотання про відстрочення сплати судового збору також не додано.

Відтак, дослідивши усі наявні обставини та проаналізувавши доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про відстрочення сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Оскільки позовна заява у даній справі була подана ще у серпні 2015 року, розрахунок суми судового збору, що підлягала сплаті за її подання, повинен здійснюватися з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 р. - 1218,00 грн, та на основі ставок, які були визначені Законом України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент подання такої позовної заяви.

Так, частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції станом на серпень 2015 року (подання позовної заяви) було закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної норми встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, ураховуючи вищенаведене, сума судового збору, яка повинна бути сплачена позивачем за подання позовної заяви у даній справі становить 73080,00 грн, що є максимальним розміром судового збору, визначеним ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції станом на серпень 2015 року.

Також, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, апеляційних скарг у справі про банкрутство, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент подання даної апеляційної скарги).

З огляду на вищенаведені обставини, сума судового збору, яка повинна бути сплачена заявником за подання даної апеляційної скарги, становить 80388,00 грн та розраховується наступним чином: 73080,00 грн (сума, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) * 110% (при поданні апеляційної скарги) = 80388,00 грн.

Проте, як було зазначено, скаржником до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Також, відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Убачається, що вступна та резолютивна чатини оскаржуваного рішення були проголошені 30.11.2015 р., а його повний текст складено та підписано 07.12.2015 р. Таким чином, встановлений ст. 93 ГПК України строк на подання апеляційної скарги закінчився 17.12.2015 р. Натомість, скарга подана позивачем до суду першої інстанції лише 09.11.2017 р.

У клопотанні про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги заявником зазначено, що при проведенні інвентаризації активів Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» було виявлено наявність оскаржуваного рішення суду.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини 1 статті 53 ГПК України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За змістом ст. 53 ГПК України поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно нездоланними і пов`язаними з дійсно існуючими труднощами для своєчасного здійснення процесуальних дій.

Отже, наведена норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини пропуску такого строку.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах) (абз. 8 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Як було зазначено вище, за змістом ст. 53 ГПК України поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно нездоланними і пов`язаними з дійсно існуючими труднощами для своєчасного здійснення процесуальних дій. Однак, скаржником не наведено обставин та не надано жодних доказів, які б свідчили про існування нездоланних труднощів, що певним чином перешкоджали здійсненню ним дій, направлених на захист своїх прав. При цьому, представник позивача був присутній у судовому засіданні 30.11.2015 р. при проголошенні оскаржуваного рішення суду. Разом з цим, незрозумілим лишається та обставина, з яких причин дана апеляційна скарга подана Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» лише майже через два роки з дня прийняття оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, оскільки наведені в клопотанні позивача причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду заявником не обґрунтовані, у апеляційного суду відсутні підстави для поновлення процесуального строку на її подання.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також, коли скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку, або у випадку, коли таке клопотання відхилено (п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 93, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотань Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та про поновлення пропущеного строку для її подання - відмовити.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2015 р. у справі № 910/20786/15 з доданими до неї матеріалами повернути заявнику без розгляду, а матеріали справи до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Андрієнко