Постанова № 70487589, 22.11.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.11.2017р. справа № 905/1700/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю представників сторін: від позивача:Не з’явився від відповідача:ОСОБА_4 – за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», м. Київ, в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», м. Слов’янськ, Донецька областьна рішення Господарського суду Донецької області від09.10.2017р.по справі№ 905/1700/17 (суддя Матюхін В. І.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрпошта», м. Київ в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», м. Слов’янськ, Донецька областьдо Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ, Донецька областьпростягнення 128’ 527,63 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», м. Київ в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», м. Слов’янськ, Донецька область (далі – «Позивач») звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ, Донецька область (далі – «Відповідач») суми основного боргу за надані послуги за договором № 17 від 01.12.2006р. в розмірі 78’ 587,75 грн, суми 3% річних у розмірі 5’ 668,77 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 44’ 271,11 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. по справі № 905/1700/17 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» - відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що уклавши 04.06.2014р. додаткову угоду до зазначеного договору, сторони вилучили з цього договору одну з істотних умов – ціну, наслідком чого стало фактичне припинення дії договору.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги – покласти на відповідача.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що висновок суду відносно того, що договір є неукладеним (таким, що не відбувся) та припинив свою дію з моменту набуття чинності додаткової угоди від 04.06.2014р. – є не правомірним, оскільки умови договору виконували сторонами, що в розумінні ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення позову, оскільки, незважаючи на помилкове вилучення з договору умов про порядок оплати комісійної винагороди та її розмір, договір у спірний період діяв, втім, зазначені обставини, на думку позивача, не були враховані судом першої інстанції, під час ухвалення спірного рішення, що є підставою для скасування

21.11.2017р. до відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» надійшов відзив № 15/1-2676 від 16.11.2017р. на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», який було розглянуто судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, втім, 21.11.2017р. надіслав до апеляційного суду клопотання № 80-879 від 16.11.2017р., в якому просить судову колегію відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату, у зв’язку з неможливістю направлення повноважного представника позивача у судове засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у зазначеному вище відзиві на апеляційну скаргу, звернувся до судової колегії з проханням залишити без змін рішення Господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. по справі № 905/1700/17, апеляційну скаргу – без задоволення.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2006р. між Українським державним підприємством поштового зв’язку «Укрпошта», у подальшому реорганізованим шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» (далі – «Пошта») та Відкритим акціонерним товариством «Донецькоблгаз», організаційно-правова форма якого у подальшому була змінена на Публічне акціонерне товариство (далі – «Підприємство»), був укладений договір про приймання платежів від населення №17 (далі – «Договір»), згідно п. 1.1. якого, пошта зобов’язується здійснювати приймання платежів від населення, яке мешкає на територіях, які обслуговуються виробничими одиницями підприємства, на користь підприємства, за послуги використання газу. Підприємство здійснює оплату пошті за розрахунково-касове обслуговування у відповідності з умовами договору, Законом України «Про поштовий зв’язок» від 04.10.2001р. №2759-ІІІ, постановою КМУ “Про затвердження Правил про надання послуг поштового зв’язку» від 17.10.2002р. № 1155.

Договір набуває чинності при узгоджені усіх істотних умов договору і діє з дати підписання договору сторонами по 31.12.2008р. Дія договору може бути подовжена на наступний календарний рік на тих самих умовах, шляхом підписання додаткової угоди. (р.7 договору).

Відповідно до п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 16.03.2009р.) грошові кошти, прийняті за спожитий природний газ від населення, перераховуються на рахунок 26031301440068 в філії Промінвестбанку м. Докучаєвськ.

Підприємство на підставі рахунку пошти сплачує 1% за отримані розрахунково-касові послуги не пізніше останнього робочого банківського дня місця, в якому надані ці послуги (п.3.2 в редакції додаткової угоди №6 від 01.11.2009р.).

Платежі які прийняті від населення, перераховуються в термін не менш 5-ти банківських днів з моменту їхнього одержання від платника, на поточний рахунок підприємства (п.3.2 в редакції додаткової угоди від 04.06.2014р.).

Станом на 01.04.2009р. згідно додаткової угоди № 5 сторони погодили п.3.2 договору у наступній редакції: «Платежі, за винятком утриманої комісійної винагороди (згідно п.3.1.), які прийняті від населення, перераховуються в термін не менш 5-ти банківських днів з моменту їхнього одержання від платника, на поточний рахунок “Підприємства”:

відкриті у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Докучаєвськ Донецької області» (Код банку 334204):

- 26005304440068 - за транспортування природного газу, за послуги по газифікації та інші послуги, за матеріали;

- 26004305440068 - за скраплений газ;

- 26002307440068 - за природний газ промислових підприємств (платники ПДВ);

- 26003306440068 - за природний газ промислових підприємств (не платники ПДВ);

- 26031301440068 - за спожитий природній газ”.

Додатковою угодою № 6 від 01.11.2009р. сторони домовились:

1) «вилучити з пункту 3.1. Договору слова «…за винятком 1% за отримані розрахунково-касові послуги…»;

2) із пункту 3.2 Договору вилучити «…за винятком суми за розрахунково-касові послуги (згідно п.3.1)…» та доповнити «…Підприємство на підставі рахунку Пошти сплачує 1% за отримані розрахунково-касові послуги не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, в якому надані ці послуги…».

Додатковою угодою від 04.06.2014р. сторони домовились викласти п.3.2. договору в наступній редакції: «…п. 3.2. Платежі, які прийняті від населення, перераховуються в термін не менше 5 банківських днів з моменту їхнього одержання від платника, на поточний рахунок «Підприємства», відкритий у Публічному акціонерному товаристві «АЛЬФА-БАНК» в м. Києві (код банку 300346) 26002013137601 - за послуги по газифікації, за скраплений газ, за матеріали…».

Пунктом 2 цієї додаткової угоди сторони передбачили, що вона є невід’ємною частиною договору № 17 від 01.12.2006р. та вступає в силу з 01.06.2014 року.

Підставою своїх вимог, позивач зазначає, що на виконання умов договору, протягом строку дії останнього, надавав відповідачу послуги, передбачені умовами договору, втім, відповідач не оплатив вартість цих послуг в строки, в розмірі та в порядку, встановленому договором № 17 від 01.12.2006р., у період з 01.12.2014р. по 30.04.2015р., внаслідок чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 78’ 587,75 грн, що й стало підставою звернення позивача до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності та наявним у останній матеріалам, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в червні 2014 року сторони вилучили з договору одну з істотних його умов – ціну, в наслідок чого Договір фактично припинився з моменту набуття чинності додаткової угоди від 04.06.2014р. Отже, позовні вимоги, що стосуються періоду з 01.12.2014р. по 30.04.2015р., коли укладений між сторонами договір №17 від 01.12.2006р. припинив свою дію – є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, договір №17 від 01.12.2006р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правове регулювання відносин за яким здійснюється у відповідності до глави 63 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, ст. 903 ЦК України передбачає можливість надання послуг без їх оплати.

Так, безоплатним є договір, за яким кредитор не отримує від боржника майнового чи немайнового зустрічного задоволення свого інтересу. Наявність майнового чи немайнового інтересу у кредитора за безоплатним договором не впливає на його безоплатність.

З матеріалів справи вбачається, що, коригуючи редакцію п.3.2. договору сторони додатковою угодою від 04.06.2014р. вилучили з тексту договору умови щодо розміру і строків плат за надані послуги, що є свідченням того, що договір №17 від 01.12.2006р. з 04.06.2014р. став безоплатним.

Ухвалюючи спірне рішення, обґрунтовуючи власну позицію щодо «…фактичного припинення …» Договору суд послався на приписи ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України.

Судова колегія вважає помилковим застосування місцевим господарським судом приписів зазначених норм до процедури укладання доповнення до існуючого між Сторонами Договору, адже з системного аналізу приписів ст.ст. 180 – 181 ГК України вбачається, що ними регулюються питання (у тому числі й щодо істотних умов) та процедури, які виникають під час укладання договору. Відтак, - до процедури внесення змін та/чи доповнень до договору відношення не мають.

До того ж у контексті приписів ч. 5 ст. 180 ГК України ціна, як визначальна умова вартості робот чи послуг, може бути визначена сторонами у договорах, що передбачають оплату таких робіт/послуг. І аж ніяк не стосується договорів, що за умовами діючого законодавства не передбачають таку оплату

Договір №17 від 01.12.2006р. був укладений сторонами з додержанням всіх вимог, передбачених Цивільним законодавством, зокрема статтею 180 Господарського кодексу України, тоді як додатковою угодою від 04.06.2014р., сторони скористалися, передбаченим законом правом та змінили порядок виконання зобов’язання за цим договором.

Відтак, договір №17 від 01.12.2006р. було укладено сторонами за принципом свободи договору, що не суперечить нормам діючого законодавства, а отже, підстав вважати його неукладеним – немає, однак, у зв’язку з тим, що за цим договором у період з 01.12.2014р. по 30.04.2015р., обов’язок щодо оплати відповідачем, наданих йому позивачем послуг був відсутній (згідно умов додаткової угоди від 04.06.2014р.) судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про безпідставність позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи те, що помилковість у застосуванні місцевим господарським судом норм матеріального права не вплинуло на його правильний висновок – судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що спірне рішення має бути залишено без змін з мотивів, викладених у цій Постанові.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначено в п. 12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. № 5 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. по справі № 905/1700/17 відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування немає.

Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», м. Київ, в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», м. Слов’янськ, Донецька область – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. по справі № 905/1700/17 – залишити без змін з мотивів, викладених у цій Постанові.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

3 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – до справи;

1 – ГСДО;

ОСОБА_5

тел.: 702-01-54