Рішення № 70487493, 24.11.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2017 року Справа № 923/986/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "ОСОБА_1 морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНМ-Транс"

про стягнення 89047,92 грн,

за участі представників:

позивача – ОСОБА_2 (представника за дорученням),

відповідача – ОСОБА_3 (директора), ОСОБА_4 (представника за дорученням),

в с т а н о в и в:

18.10.2017 Державне підприємство «ОСОБА_1 морський торговельний порт» звернулося до суду з вимогами, спрямованими до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНМ-Транс», про стягнення 89047,92 грн заборгованості, яка виникла за пунктом 5.2.2.3. договору № 2/102Д від 19.12.2016, укладеного між сторонами на виконання робіт. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо своєчасної оплати вартості наданих додаткових послуг з перевантаження вантажів, які пов’язані з платою за користування вагонами та зберігання вантажу в них. Позивач також зазначає, що він при виконанні договору з перевалки вантажів для відповідача поніс додаткові витрати по сплаті ОСОБА_1 філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за користування вагонами та за зберігання вантажу в них.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на:

- недоведеність позивачем факту надання послуг, а саме кількості вагонів, періоду користування, тарифів на такі послуги;

- відсутність розрахунку заборгованості з відображенням у ньому вказаних цифрових показників;

- необґрунтованість віднесення позивачем плати за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах до додаткових послуг, обов’язок сплати вартості яких наведений в пункті 5.2.2.3. договору № 2/102Д від 19.12.2016;

- неналежну організацію перевалки вантажів позивачем, внаслідок якої у січні та лютому 2017 року він не приймав погоджені до перевалки вантажі, що прибули на станцію «Херсон-порт» залізничним транспортом, що і потягло за собою простій вагонів та додаткові витрати позивача на понаднормове користування вагонами та зберігання вантажу у них;

- наявність договірного обов’язку відповідача по сплаті витрат позивача за простій вагонів та користування ними лише у випадку вини щодо несвоєчасної подачі вагонів за узгодженими планами та несвоєчасне вивезення поданих вагонів, що слідує з пункту 7.2. договору № 2/102Д від 19.12.2016.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо покладення на відповідача витрат позивача по оплаті за користування вагонами та зберігання вантажу в них, сплачених позивачем іншій особі.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 7, 21 та 24 листопада 2017 року.

Крім викладеного судом встановлено, що 17.10.2016 та 19.12.2016 між Державним підприємством «ОСОБА_1 морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНМ-Транс» укладені договори № 8/61Д та № 2/102Д на виконання робіт, за умовами яких позивач зобов’язався надавати відповідачу з 17.10.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 по 31.12.2017 (відповідно за кожним з них) послуги з навантажувально-розвантажувальних операцій (перевалки) вантажів через зерновий перевантажувальний комплекс, криті склади, плав-ємності для подальшого його відвантаження на водний або інший вид транспорту.

З текстів договорів вбачається, що основними їх істотними умовами, які впливають на суть наявного між сторонами спору в контексті визначення договірних зобов’язань по оплаті послуг та відшкодуванню витрат позивача при виконанні умов договорів, є наступні:

за договором № 8/61Д від 17.10.2016:

- види робіт, додаткові послуги, які виконуються позивачем, обсяг таких робіт, умови їх виконання, вартість, супутні роботам послуги та інші умови стосовно вантажу зазначаються у додатках до договору, які є невід’ємними його частинами (пункти 2.2., 2.3., 2.4.);

- безпосередньо додатками № 2 та № 3 до договору визначені як перелік послуг, робіт при виконанні договору, так і їх вартість (ставки);

- завезення вантажу здійснюється залізничними вагонами на підставі місячних планів (пункт 2.6.);

- роботи та послуги виконуються позивачем на підставі письмових заявок відповідача в терміни, які письмово узгоджуються сторонами (пункт 3.1.);

- обов’язками позивача є: 1) визначення обсягу і строків завезення вантажу на підставі поданої відповідачем заявки та узгодження з ОСОБА_1 філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» через автоматизовану систему «Месплан» планів та графіків відвантаження (пункт 4.1.); 2) своєчасне розвантаження вантажів з вагонів і навантаження на судна своїми силами і засобами згідно з діючими правилами і нормами, узгодженими в додатках до договору (пункт 4.3.1); 3) ведення обліку вантажу по терміну його зберігання з дати надходження (дата приймального акту) і по дату відправлення вантажу (дата коносаменту, приймально-здавального акту) (пункт 4.4.); 4) забезпечення виконання вимог «Тимчасового порядку взаємодії ХФ «АМПУ», ДП «ХНТП», Комплексу сумісної діяльності (компанії Дніпро-Карго ЛТД) та станції Херсон-Порт Одеської залізниці з обробки та обліку вагонів та Єдиного технологічного процесу роботи ДП «ОСОБА_1 морський торговельний порт» і станції Херсон-Порт Одеської залізниці (пункт 4.15.); 5) по факту виконання робіт складення акту виконаних робіт (надання послуг) та направлення його відповідачу для підписання (пункт 4.28);

- обов’язками відповідача є: 1) узгодження з позивачем найменування та кількості запланованих до завезення вантажів та місячний графік подання суден для вивезення вантажів у наступному місяці, а також згідно із затвердженими основним та додатковими планами завезення вантажів залізницею надання на узгодження позивачу погоджених з відправником графіків відвантаження вагонів зі станції відправлення за кожним планом (пункт 5.1.1.); 2) забезпечення надходження вантажу згідно погоджених графіків відвантаження вагонів. При не виконанні цього зобов’язання позивач має право припинити прийом вантажу, а всі витрати, пов’язані з простоєм вагонів відносяться на рахунок відповідача (пункт 5.1.3.); 3) забезпечення своєчасності надходження на рахунок позивача платежів за виконані ним роботи та надані послуги (пункт 5.6.); 3) здійснення оплати виконаних позивачем робіт (наданих послуг) відповідно до умов договору (пункт 5.26.); 4) сплата матеріальної відповідальності за простій вагонів, інших матеріальних збитків, пов’язаних з цим при поданні до позивача вантажів в технічно несправних вагонах, що унеможливлює їх вивантаження (пункт 5.31.);

- розрахунки за роботи, послуги здійснюються згідно тарифів позивача, діючих на момент надання послуг, виконання робіт (пункт 6.1.) та вони проводяться шляхом здійснення попередньої і остаточної оплати згідно рахунків позивача (пункт 6.2.);

- у випадку затримки вантажу у позивача (неподання тоннажу під вивіз, невидача доручень, недопостачання суднової партії та інше) позивач має право щомісячно нараховувати плату за зберігання вантажу та виставляти відповідачу рахунки згідно тарифів, вказаних в додатках до цього договору (пункт 6.2.2.3.);

- при наданні позивачем додаткових послуг, що не були включені в попередню оплату, відповідач оплачує їх при остаточному розрахунку (пункт 6.2.2.4.);

- остаточний розрахунок здійснюється по кожній судновій партії вантажу після відвантаження його на судно згідно рахунків, виставлених позивачем (пункт 6.3.1.);

- відповідач несе відповідальність за введення з його вини та вини залучених ним третіх осіб заборон та обмежень на перевезення вантажів, а також здійснює повне відшкодування пов’язаних з цим збитків, а також за понадпланову або всупереч узгодженому графіку подачу вагонів (пункт 7.2.);

- при досягненні норми зберігання, яка вказана в додатках до цього договору, позивач має право припинити прийом вантажу, а оплата за простій вагонів покладається на відповідача та здійснюється за його рахунок (пункт 7.10.5.);

- відповідач несе відповідальність за простій механізмів і робітників позивача та інші можливі витрати при перевалюванні вантажів із вагонів. Які виникли з вини відповідача або залучених ним третіх осіб (пункт 7.10.7.);

за договором № 2/102Д від 19.12.2016:

- послуги та види робіт, які виконуються позивачем, варіанти вантажних операцій, умови їх виконання, супутні послуги, їх вартість, обсяг таких робіт та інші умови стосовно вантажу, зазначаються у додатках та додаткових угодах до договору, які є невід’ємними його частинами (пункти 2.1., 2.2.);

- безпосередньо додатками № 2 та № 3 до договору визначені як перелік послуг, робіт при виконанні договору, так і їх вартість (ставки);

- завезення вантажу здійснюється залізничними вагонами на підставі місячних планів (пункт 2.4.);

- роботи та послуги виконуються позивачем на підставі письмових заявок відповідача в терміни, які письмово узгоджуються сторонами (пункт 2.7.);

- обов’язками позивача є: 1) узгодження з ОСОБА_1 філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» завезення вантажів залізницею через автоматизовану систему «Месплан» (плани та графіки відвантаження) відповідно до планів перевезень і можливостей позивача (пункт 3.1.); 2) своєчасне розвантаження вантажів з вагонів і навантаження на судна своїми силами і засобами згідно з діючими правилами і нормами узгодженими в додатках до договору (пункт 3.3.1); 3) ведення обліку вантажу по терміну його зберігання з дати надходження (дата приймального акту) і по дату відправлення вантажу (дата коносаменту, приймально-здавального акту) (пункт 3.4.1.); 4) по факту виконання робіт складення акту виконаних робіт (надання послуг) та направлення його відповідачу для підписання (пункт 3.22);

- обов’язками відповідача є: 1) забезпечення надходження вантажу згідно погоджених графіків відвантаження вагонів. При не виконанні цього зобов’язання позивач має право припинити прийом вантажу, а всі витрати, пов’язані з простоєм вагонів відносяться на рахунок відповідача (пункт 4.1.3.); 2) забезпечення своєчасності надходження на рахунок позивача платежів за виконані ним роботи та надані послуги згідно умов договору (пункт 4.6.); 3) здійснення оплати виконаних позивачем робіт (наданих послуг) відповідно до умов договору (пункт 4.26.); 4) сплата матеріальної відповідальності за простій вагонів, інших матеріальних збитків, пов’язаних з цим при поданні до позивача вантажів в технічно несправних вагонах, що унеможливлює їх вивантаження (пункт 4.31.);

- розрахунки за роботи, послуги здійснюються згідно тарифів позивача, діючих на момент надання послуг, виконання робіт (пункти 5.1., 5.2.1.1.), та вони проводяться шляхом здійснення попередньої та остаточної оплати згідно рахунків позивача (пункт 5.2.);

- у випадку затримки вантажу у позивача (неподання тоннажу під вивіз, невидача доручень, недопостачання суднової партії та інше) позивач має право щомісячно нараховувати плату за зберігання вантажу та виставляти відповідачу рахунки згідно тарифів, вказаних в додатках до цього договору (пункт 5.2.1.3.);

- при наданні позивачем додаткових послуг, що не були включені в попередню оплату, відповідач оплачує їх при остаточному розрахунку (пункт 5.2.2.3.);

- остаточний розрахунок здійснюється по кожній судновій партії вантажу після відвантаження його на судно згідно рахунків, виставлених позивачем (пункти 5.3.2., 5.3.3.);

- відповідач несе відповідальність за введення з його вини та вини залучених ним третіх осіб заборон та обмежень на перевезення вантажів, а також здійснює повне відшкодування пов’язаних з цим збитків, а також за понадпланову або всупереч узгодженому графіку подачу вагонів (пункт 7.2.);

- при досягненні норми зберігання, яка вказана в додатках до цього договору, позивач має право припинити прийом вантажу, а оплата за простій вагонів покладається на відповідача та здійснюється за його рахунок (пункт 7.11.5.);

- відповідач несе відповідальність за простій механізмів і робітників позивача та інші можливі витрати при перевалюванні вантажів із вагонів, які виникли з вини відповідача або залучених ним третіх осіб (пункт 7.11.7.).

Вказані договірні умови свідчать, що сторонами розділяються послуги по виконанню робіт, додаткові послуги та їх вартість, а також окремо – витрати позивача, які пов’язані з діями або бездіяльністю відповідача по виконанню умов договору, та які фактично є його збитками. При цьому вартість витрат позивача в якості власного відшкодування плати за користування вагонами та за зберігання вантажу в додатках до договорів не вказана.

В даному випадку, позивач в тексті позовної заяви та у поясненнях його представника, наданих у судовому засіданні, вказав, що вимоги про стягнення спірної суми ґрунтуються на положеннях пункту 5.2.2.3. договору № 2/102Д від 19.12.2016, а саме зазначив, що його витрати по оплаті за користування вагонами та зберігання вантажу в них є послугами з перевалювання вантажів.

Зокрема, про надання таких послуг позивачем складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг):

- за договором № 8/61Д від 17.10.2016: № 114 від 30.01.2017 на суму 311,40 грн, № 147 від 02.02.2017 на суму 26125,92 грн, № 151 від 01.02.2017 на суму 5352,84 грн, № 155 від 03.02.2017 на суму 15064,80 грн, № 159 від 03.02.2017 на суму 3829,08 грн, № 197 від 07.02.2017 на суму 6302,28 грн, № 385 від 10.03.2017 на суму 1470,40 грн, № 116 від 27.01.2017 на суму 4870,32 грн; на загальну суму 62027,04 грн;

- за договором № 2/102Д від 19.12.2016: № 383 від 10.03.2017 на суму 7958,16 грн, № 321 від 28.02.2017 на суму 16825,44 грн, № 222 від 10.02.2017 на суму 2237,28 грн, на загальну суму 27020,88 грн.

При цьому з текстів названих актів слідує, що вони відповідачем не підписані.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що вказані в актах суми є платою, яка здійснена позивачем ОСОБА_1 філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в якості власного відшкодування за користування вагонами та за зберігання вантажу в них при виконанні договірних зобов’язань з перевалки вантажів для відповідача.

Зокрема, згідно до довідки № 07-38/45 від 23.11.2017 позивач сплатив ОСОБА_1 філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в якості власного відшкодування (вказавши що це «відшкодування») плату за користування вагонами та за зберігання вантажу в них в період з 04.11.2016 по 27.03.2017 в сумі 361570,34 грн, частина з якої, а саме 89047,92 грн є спірною у даній справі.

Така сплата здійснена в межах укладених між позивачем та ХФ ДП «АМПУ» договорів № 257Р/5-ХЕВ-16 від 25.01.2016 та № 92-П-ХЕФ-16/218 Р від 30.12.2016. Так, як слідує з пункту 6.3. кожного з цих договорів позивач зобов’язався відшкодовувати всі витрати ХФ ДП «АМПУ», пов’язані з невиконанням часових норм на обробку рухомого складу (плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у вагонах).

З метою оплати вказаних сум позивачем виставлені відповідачу рахунки № 285 від 02.02.2017, № 227 від 30.01.2017, № 678 від 15.03.2017, № 603 від 06.03.2017, № 686 від 16.03.2017, № 400 від 13.02.2017, № 350 від 09.02.2017, № 346 від 09.02.2017, № 333 від 08.02.2017, № 338 від 08.02.2017, № 446 від 17.02.2017, а також 14.06.2017 за вих. № 03-28/320 направлена вимога про їх оплату.

З названих актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків на оплату слідує, що позивачем заявлено до стягнення: за договором № 8/61Д від 17.10.2016 – 62027,04 грн; за договором № 2/102Д від 19.12.2016 – 27020,88 грн; та ці суми визначені як плата за користування вигонами і зберігання вантажу у вагонах. У зв’язку з цим заперечення відповідача щодо відсутності розрахунку заборгованості з відображенням у ньому цифрових показників до уваги судом не приймається. При цьому суд також зазначає, що у всіх перелічених рахунках та актах позивачем в дужках до назви наданих послуг вказано: «відшкодування».

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що господарська діяльність в морських портах України регулюється серед іншого положеннями Закону України «Про морські порти України». Зокрема, за змістом частин 1 та 2 статті 18 цього Закону господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов’язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту, а у межах морського порту функціонують суб’єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням суден, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту. Поряд з цим, за частиною 1 статті 19 Закону у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Таким чином, вказаним Законом визначена правова природа господарської діяльності морського порту та безпосередньо правова природа договору про надання послуг з названих видів робіт, тобто договору з надання відповідних послуг.

Встановлені судом обставини наявності укладених між сторонами договорів, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов’язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договорів, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов’язань (майново-господарських зобов’язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаних договорів, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладені договори про надання послуг. Зокрема, згідно з приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

З урахуванням наведених правових положень, а також договірного розрізнення сторонами «вартості послуг» та «витрат», які підлягають оплаті відповідачем при виконанні зобов’язань за названими договорами, суд зазначає про необхідність аналізу правової природи стягуваної позивачем суми відносно договірних зобов’язань.

Так, за розумінням визначення послуги, наданим у статті 901 ЦК України, нею є дія або діяльність, що приносить користь: одній стороні – в отриманих результатах, іншій – в оплаті таких результатів. В даному випадку послугою є перевалка вантажу та дії, які з нею пов’язані, що узгоджується з приписами статті 19 Закону України «Про морські порти України».

За статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках, встановлених договором, має право покласти виконання договору на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору, тобто, позивач за аналізованими вище договорами повинен надавати послугу особисто, а за статтею 903 того ж Кодексу у випадку передбачення в договорів оплатності послуг встановлений обов’язок замовника, оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, за договором про надання послуг у його замовника виникає обов’язок по сплаті вартості наданих йому особисто особою, яка надає послугу, послуг, а в контексті договірних зобов’язань сторін, послуги отримані відповідачем підлягають оплаті лише у випадку їх передбачення договорами та надання безпосередньо позивачем.

Проте, в даному випадку позивач не надавав відповідачу послуги з користування вагонами і зберігання вантажу в них, а тому його витрати, які пов’язані зі платою за користування вагонами і зберігання вантажу в них, не є послугами в розумінні визначення послуг; вони не передбачені умовами договорів, а тому не є витратами, вартість яких повинен компенсувати відповідач за умовами договорів.

Натомість суд, зазначає, що відповідач, як замовник послуг, зобов’язався нести відповідальність за дії, або бездіяльність у випадках, вказаних вище при аналізі положень договорів, внаслідок яких позивачу завдаються збитки або додаткові витрати, проте їх наявність позивачем не доведена та він взагалі на ці обставини не посилається.

За таких обставин, у відповідача не виникли господарські зобов’язання з оплати витрат позивача за користування вагонами і зберігання вантажу в них, які у відповідності до статті 174 ГК України виникають серед іншого з господарського договору та внаслідок заподіяння збитків (шкоди), оскільки в аналізованих договорах про надання послуг не передбачено сторонами обов’язку відповідача сплачувати їх у випадку невиконання безпосередньо позивачем часових норм на обробку вагонів, а здійснене позивачем відшкодування ХФ ДП «АМПУ» плати за користування вагонами та зберігання вантажу в них у відповідності до пунктів 6.3. договорів № 257Р/5-ХЕВ-16 від 25.01.2016 та № 92-П-ХЕФ-16/218 Р від 30.12.2016 пов’язане саме з таким невиконанням позивачем часових норм на обробку вагонів.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, суд вважає заперечення відповідача відносно заявлених вимог (крім вказаного вище) обґрунтованими, а тому позовні вимоги є неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 49 ГПК України суд зазначає, що оскільки спір виник з вини позивача, судовий збір відноситься на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення підписане – 24.11.2017

Суддя М.К. Закурін