Постанова № 70487405, 22.11.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лавриненко Л.В.

суддів: Філінюка І.Г., Лашина В.В.

при секретарі судового засіданні – ОСОБА_1

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 районної ради Миколаївської області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2017 р.

по справі № 915/409/17

за позовом Комунального закладу “ОСОБА_2 дитяча школа мистецтв” Миколаївська область

до ОСОБА_2 районної ради Миколаївської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Миколаївської області

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від Комунального закладу “ОСОБА_2 дитяча школа мистецтв” Миколаївська область: ОСОБА_3

від ОСОБА_2 районної ради Миколаївської області: ОСОБА_4 – за довір.

від ОСОБА_2 районної державної адміністрації: ОСОБА_5 – за довір.

В судовому засіданні, яке відбулось 22.11.2017 р., від ОСОБА_2 районної ради надійшли клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги для надання додаткових доказів, а також про залучення до матеріалів справи акту оцінки спірної будівлі та акту технічної перевірки стану спірної будівлі.

Розглянувши вказані клопотання, суд апеляційної інстанції відмовляє в їх задоволенні з огляду на вимоги ч. 1 ст. 101 ГПК України.

За приписами цієї норми у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Надані суду апеляційної інстанції документи суду першої інстанції не надавались і, які наслідок, не досліджувались.

Представник ОСОБА_2 районної ради не обґрунтував причин не подання цих документів місцевому господарському суду, а тому правові підстави для залучення їх до матеріалів справи у суду апеляційної інстанції відсутні.

У квітні 2017 року Комунальний заклад «ОСОБА_2 дитяча школа мистецтв» м. Новий Буг звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 районної ради Миколаївської області про визнання недійсним рішення від 04 листопада 2016 р. № 219 «Про надання згоди на безоплатну передачу нежитлового приміщення за адресою: м. Новий Буг, площа Свободи, 33 з балансу та оперативного управління Комунального закладу "ОСОБА_2 дитяча школа мистецтв" на баланс в оперативне управління комунальній установі «ОСОБА_2 районний центр по обслуговуванню закладів освіти» ОСОБА_2 районної ради Миколаївської області".

Позовні вимоги мотивовано порушенням Регламенту ОСОБА_2 районної ради при прийнятті оспорюваного рішення, а також положень Закону України «Про культуру».

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2017 р. (суддя Мавродієва М.В.) позовні вимоги задоволені. Визнане незаконним та скасоване рішення ОСОБА_2 районної ради Миколаївської області від 04.11.2016 р. № 219. З відповідача на користь позивача стягнуто 1 600 грн. судового збору.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_2 районна рада Миколаївської області в апеляційній скарзі просить його скасувати й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки оспорюване рішення відповідача прийнято у межах повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Також скаржник зазначає, що позивачем фактично не використовувалися приміщення загальною площею 797,3 кв.м в повному обсязі та половина приміщень площею 319 кв.м перебували в оренді, а тому позивачу було надано рівноцінне приміщення площею 433,7 кв.м.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтями 317, 319, 321 названого Кодексу встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є в комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ст. 21 зазначеного Кодексу суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Аналогічні положення містяться у ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям вказаного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Статутом Комунального закладу "ОСОБА_2 дитяча школа мистецтв" м. Новий Буг передбачено, що заклад є початковою ланкою спеціальної мистецької освіти, який створений в результаті реорганізації дитячої музичної школи відповідно до рішення ОСОБА_2 районної ради від 26.02.2002 р. № 30. Засновником комунального закладу є ОСОБА_2 районна рада.

Основними завданнями закладу є: естетичне виховання дітей та юнацтва; створення умов для творчого, інтелектуального і духовного розвитку; задоволення духовних та естетичних потреб; вільний розвиток особистості, виховання поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей, тощо (п. 2.4 Статуту).

За інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Комунального закладу "ОСОБА_2 дитяча школа мистецтв" є: Миколаївська область, Новобузький район, м. Новий Буг, вул. Леніна (площа Свободи), 33.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.01.2010 р. нежитлова будівля загальною площею 776,6 кв.м, розташована за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, м. Новий Буг, вул. Леніна (площа Свободи), 33, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Новобузького району Миколаївської області в особі ОСОБА_2 районної ради.

З огляду на аварійний стан вказаної будівлі, з 2002 року Комунальний заклад "ОСОБА_2 дитяча школа мистецтв" м. Новий Буг орендує приміщення загальною площею 433,7 кв.м, розташовані за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, м. Новий Буг, площа Свободи, 61, у Комунального закладу "ОСОБА_2 районний будинок культури", що підтверджується договором оренди від 01.09.2016 р. № 1 (договори оренди укладаються щорічно).

Рішенням ОСОБА_2 районної ради від 04.11.2016 р. № 291 надано згоду на безоплатну передачу нежитлового приміщення за адресою: м. Новий Буг, площа Свободи, 33 з балансу та оперативного управління Комунального закладу "ОСОБА_2 дитяча школа мистецтв" м. Новий Буг на баланс в оперативне управління Комунальній установі «ОСОБА_2 районний центр по обслуговуванню закладів освіти» ОСОБА_2 районної ради Миколаївської області.

Приймаючи рішення про визнання оспорюваного рішення відповідача недійсним та його скасування, місцевий господарський суд встановив, що площа займаних позивачем на теперішній час приміщень є меншою, ніж раніше перебували на його балансі, і послався на ч. 4 ст. 20 Закону України «Про культуру», якою встановлена заборона виселення закладів культури (театрів, філармоній, бібліотек, музеїв, архівів, художніх галерей (виставок), кінотеатрів, мистецьких шкіл, центрів дозвілля дітей та юнацтва, клубних закладів тощо) з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та до спірних правовідносин застосовані належні норми матеріального права.

Доводи ОСОБА_2 районної ради про прийняття оспорюваного рішення в межах повноважень, передбачених Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування», колегія суддів вважає помилковими, оскільки гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські, а також районні і обласні ради щодо управління спільною власністю територіальних громад, та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 7, 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Водночас, через категорії «межі здійснення суб’єктивних цивільних прав» та «обмеження здійснення суб’єктивних цивільних прав» у законі встановлюється така поведінка власника, яка не повинна суперечити актам цивільного законодавства.

Частинами 2, 5 статті 319 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Законом також можуть встановлюватися й обмеження прав власника іншого характеру.

Статтею 29 Закону України «Про освіту» встановлено, що до структури освіти входить, у тому числі, позашкільна освіта.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про позашкільну освіту» заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів; мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про культуру» культура - сукупність матеріального і духовного надбання певної людської спільноти (етносу, нації), нагромадженого, закріпленого і збагаченого протягом тривалого періоду, що передається від покоління до покоління, включає всі види мистецтва, культурну спадщину, культурні цінності, науку, освіту та відображає рівень розвитку цієї спільноти; заклад культури - юридична особа, основною діяльністю якої є діяльність у сфері культури, або структурний підрозділ юридичної особи, функції якого полягають у провадженні діяльності у сфері культури; культурно-мистецька освіта - спеціальна освіта у сфері культури і мистецтва.

Законодавство України про культуру регулює діяльність у сфері, зокрема, художньо-естетичної освіти, спеціальної культурно-мистецької освіти, позашкільної освіти сфери культури, педагогічної діяльності у закладах освіти сфери культури (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про культуру»).

Частиною 4 статті 20 названого Закону встановлено заборону виселення закладів культури (театрів, філармоній, бібліотек, музеїв, архівів, художніх галерей (виставок), кінотеатрів, позашкільних закладів естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, клубних закладів тощо) з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення.

Статутом Комунального закладу "ОСОБА_2 дитячої школи мистецтв" м. Новий Буг передбачено, що заклад є початковою ланкою спеціальної мистецької освіти та його основними завданнями є: естетичне виховання дітей та юнацтва; створення умов для творчого, інтелектуального і духовного розвитку; задоволення духовних та естетичних потреб; вільний розвиток особистості, виховання поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей, тощо (п. 2.4 Статуту).

Отже, вирішенню питання про виключення майна з оперативного управління позивача та його передачу іншому комунальному закладу повинно було передувати прийняття рішення про передачу Комунальному закладу "ОСОБА_2 дитячій школі мистецтв" м. Новий Буг іншого рівноцінного майна.

При цьому, вартість майна не є безумовною ознакою рівноцінності, оскільки заклад використовує приміщення відповідно до його цілей та завдань, враховуючи демографічну ситуацію, наявність прагнень і заінтересованості громадян, а також відповідних можливостей для надання культурно-освітніх послуг.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять жодного доказу, що приміщення Комунального закладу "ОСОБА_2 районний будинок культури" м. Новий Буг, в яких фактично здійснює свою діяльність Комунальний заклад "ОСОБА_2 дитяча школа мистецтв" м. Новий Буг, є рівноцінними приміщенню, щодо якого виник спір.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що тимчасове перебування Комунального закладу "ОСОБА_2 дитяча школа мистецтв" м. Новий Буг в приміщеннях Комунального закладу "ОСОБА_2 районний будинок культури" м. Новий Буг, площа яких є меншою ніж та, яка обліковувалась на балансі позивача, не свідчить про відсутність потреби розширення його діяльності для задоволення потреб громадян. Разом із тим, чинне законодавство не позбавляє органи місцевого самоврядування права змінювати шляхом зменшення площу приміщень, якими користуються заклади культури, за умови надання їм іншого рівноцінного приміщення. Але в цьому випадку повинні враховуватися нагальні соціальні потреби, демографічна та економічна ситуація.

При цьому, при визначенні "рівноцінності майна" повинні враховуватися не лише такі чинники, як площа або вартість майна, але і відповідність такого майна нормам та стандартам, які встановлюються державою для об'єктів нерухомості, які використовуються закладами освіти та культури.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області відповідає вимогам закону, а тому достатніх правових підстав для його скасування не вбачаться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 85, 91, 93, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 районної ради Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2017 р. по справі № 915/409/17 – без змін.

Повний текст Постанови складено та підписано 23.11.2017 р.

Головуючий Л. В. Лавриненко

Судді В. В. Лашин

ОСОБА_6