Постанова № 70487335, 21.11.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017 справа № 908/1486/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 06.09.2017р. ОСОБА_5, довіреність №72/20-19 від 06.06.2017р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі”, м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від02.10.2017р. (повний текст підписано 09.10.2017р.)у справі№ 908/1486/17 (суддя Горохов І.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект”, м.Запоріжжя доКонцерну “Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя простягнення 94110,57грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект”, м.Запоріжжя, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Концерну “Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя про стягнення 94110,57грн., які складаються з пені у розмірі 41799,63грн., 3% річних у розмірі 8368,58грн. та інфляційних у розмірі 43942,36грн.

Позивачем також було заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 7000,00грн.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення суду строком на три місяці шляхом сплати щомісячно заборгованості рівними частинами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.10.2017р. (повний текст підписано 09.10.2017р.) у справі №908/1486/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект” задоволено частково, стягнуто з Концерну “Міські теплові мережі” суму пені у розмірі 41331,78грн., суму інфляційних у розмірі 43937,73грн., 3% річних у розмірі 8368,58грн. Вирішено питання розподілу судових витрат, а саме, судового збору та витрат з оплати послуг адвоката. При цьому, відмовлено у задоволенні клопотання Концерну “Міські теплові мережі” про надання розстрочки виконання рішення суду.

Рішення суду мотивоване тривалим порушенням відповідачем умов договору підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт №398 від 22.04.2013р., а також наявністю недоліків у розрахунках позивача щодо стягуваних інфляційних та пені.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити зазначене клопотання, розстрочивши виконання рішення строком на три місяці шляхом щомісячної сплати боргу рівними частинами.

Підставою для скасування рішення апелянт зазначає необґрунтовану відмову суду в задоволенні вказаного клопотання відповідача, враховуючи надання останнім усіх необхідних для цього документів.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2017р. у справі №908/1486/17 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 21.11.2017р.

На адресу суду надійшло клопотання Концерну “Міські теплові мережі” про участь у судовому засіданні у справі №908/1486/17 в режимі відеоконференції, у задоволенні якого ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.11.2017р. відмовлено з огляду на порушення заявником строків, передбачених ст.74-1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

У судовому засіданні 21.11.2017р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

22.04.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю “МІДАС-БУД” (далі - підрядник) та Концерном “Міські теплові мережі” (далі - замовник) укладено договір підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт №398 (далі – договір).

За умовами пункту 1.1 договору, підрядник зобов’язується за заявками замовника виконати проектно-вишукувальні роботи з розробки проектно-кошторисної документації (далі - ПКД) згідно із завданнями на проектування та іншими необхідними вихідними даними, наданими замовником, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботу згідно з умовами договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору замовник доручає підряднику отримання необхідних технічних умов для проектування, узгодження ПКД з усіма зацікавленими організаціями, функцію замовника при проведенні експертизи ПКД, а також супроводження ПКД на всіх стадіях розробки та узгодження. Результатом виконання робіт, визначених у п.1.1 договору, є проектно-кошторисна документація, погоджена у встановленому порядку з усіма зацікавленими організаціями, яка пройшла експертизу, та по результатам проведення якої було отримано позитивний звіт Державного підприємства “Укрдержбудекспертиза”.

Термін виконання робіт встановлюється календарним планом по кожній окремій заявці, який після підписання є невід’ємною частиною даного договору. Датою початку виконання робіт по кожній окремій заявці є дата передачі замовником усіх вихідних даних підряднику згідно акту прийому-передачі та здійснення попередньої оплати, передбаченої п.2.6 договору (п.1.6, 1.7 договору).

Пунктом 2.3 сторони узгодили, що загальна орієнтовна вартість робіт за цим договором складає 2000000,00грн., у т.ч. ПДВ 333333,33грн.

За виконану роботу відповідно до умов цього договору замовник здійснює оплату підряднику вартості робіт на підставі рахунку, згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт, по кожному окремому випадку згідно із заявками замовника (п.2.5).

Згідно з п.2.6, 2.7 договору замовник проводить попередню оплату в розмірі 30% вартості даних робіт у кожному окремому випадку. Замовник проводить оплату вартості виконаної роботи перед проведенням експертизи ПКД у розмірі 45% вартості даних робіт на підставі рахунку, наданого підрядником, згідно проміжного акту, підписаного сторонами.

Остаточний розрахунок за виконані роботи в кожному окремому випадку здійснюється на підставі рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника або в будь-який іншій формі, яка не заборонена діючим законодавством України, згідно акту виконаних робіт протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п.2.8).

Відповідно до п.3.1.1, 3.1.4 договору замовник зобов’язаний: сплатити підряднику встановлену вартість робіт у порядку, передбаченому розділом 2 цього договору; відшкодовувати підряднику додаткові витрати, пов’язані із змінами вихідних даних для виконання проектних робіт, що виникли внаслідок обставин, які не залежать від підрядника, та втирати які зазначені у виконавчому кошторисі, але не були враховані у зведеному кошторисі по п.2.2 даного договору, на підставі рахунку, оформленого належним чином, за умови підтвердження фактично понесених витрат підрядником, шляхом надання замовнику копій актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

За приписами п.3.2.1, 3.2.3 договору підрядник зобов’язався: виконувати роботи згідно з вихідними даними для виконання проектних робіт і відступати від них тільки за згодою замовника; передати ПКД після повного розрахунку.

Порядок здачі та приймання робіт узгоджений сторонами в розділі 4 договору. Так, відповідно до п.4.2 після завершення робіт підрядник направляє замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з додатком до нього чотирьох комплектів ПКД, узгоджених у встановленому порядку, разом з позитивним звітом ДП “Укрдержбудекспертиза”.

Відповідно до п.4.4 договору у випадку неодержання підрядником протягом 20 днів підписаного замовником акту прийому-здачі робіт, проектні роботи вважаються прийнятими з виконанням усіх вимог договору.

Замовник протягом 5 днів з дня одержання зобов’язаний підписати акт прийому-здачі, при умові надання підрядником всієї необхідної документації, і повернути його підряднику або направити мотивовану відмову від прийому робіт (п.4.3).

Пунктами 10.1, 10.2 договору сторони узгодили, що він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань та відповідальності, передбачених умовами цього договору.

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Додатковою угодою від 26.08.2014р. сторони дійшли згоди внести зміни до преамбули договору №398 від 22.04.2013р. та визначити, що підрядником за договором є Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект” (позивач по справі).

З огляду на порушення відповідачем умов договору №398 від 22.04.2013р. у частині здійснення оплати вартості виконаних робіт у розмірі 280066,80грн. у погоджений строк, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення наявної заборгованості.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.07.2017р. у справі №908/2462/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2017р., стягнуто з Концерну “Міські теплові мережі” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект” основну заборгованість у сумі 280066,00грн. у межах договору підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт №398 від 22.04.2013р. за об'єктом “Модернізація котельні по вул.Військбуд, буд.124 б”.

Судами в межах справи №908/2462/16 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект” виконало свої зобов’язання за договором №398 від 22.04.2013р. щодо виготовлення проектно-кошторисної документації згідно завдання на проектування вище вказаного об’єкту, а Концерн “Міські теплові мережі” безпідставно ухиляється від підписання актів виконаних робіт. Таким чином, за висновками судів, відмова відповідача від прийняття та оплати виконаних позивачем робіт за спірними актами є необгрунтованою і суперечить умовам договору №398 від 22.04.2013р.

Звертаючись з позовом в межах справи №908/1486/17, Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект” зазначило, що стягнута судом у межах справи №908/2462/16 заборгованість Концерном “Міські теплові мережі” не сплачена.

Разом з тим, як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії платіжного доручення №9207 від 03.10.2017р., на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2017р. у справі №908/2462/16 відповідачем були перераховані позивачу кошти у розмірі 280066,00грн.

З огляду на тривале прострочення відповідачем грошового зобов’язання, Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект” звернулося до суду з позовом про стягнення з Концерну “Міські теплові мережі” пені у розмірі 41799,63грн., 3% річних у розмірі 8368,58грн. та інфляційних у розмірі 43942,36грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2017р. у справі №908/2462/16 набрало законної сили, то факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект” зобов’язань за договором щодо виготовлення проектно-кошторисної документації та факт прострочення виконання Концерном “Міські теплові мережі” зобов’язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт є встановленими та не потребують повторного доказування.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Чинне законодавство України не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Відповідно до п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2014р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект” нарахувало та заявило до стягнення 3% річних за період з 20.07.2016р. по 18.07.2017р. у розмірі 8368,58грн. та інфляційні за період з 20.07.2016р. по 18.07.2017р. у розмірі 43942,36грн.

Як встановлено судами в межах справи №908/2462/16, з урахуванням передбаченого п.4.4 договору 20-денного терміну на підписання замовником актів виконаних робіт, саме з 20.06.2016р. роботи вважаються прийнятими замовником.

При цьому, за умовами пункту 2.8 договору, остаточний розрахунок за виконані роботи в кожному окремому випадку здійснюється на підставі рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника або в будь-який іншій формі, яка не заборонена діючим законодавством України, згідно акту виконаних робіт протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що прострочення виконання грошового зобовязання в межах договору №398 від 22.04.2013р. почалося з 20.07.2016р.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, здійснений судом першої інстанції, Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що він є арифметично вірним, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 8368,58грн., нараховані за період з 20.07.2016р. по 18.07.2017р., та інфляційні в розмірі 43937,73грн., нараховані за період серпень 2016р. – червень 2017р.

При цьому, судова колегія зазначає, що позивачем не враховано приписи п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач також просить суд стягнути пеню у розмірі 41799,63грн., нараховану на суму основного боргу за період з 20.07.2016р. по 20.01.2017р.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умовами пункту 5.3 договору сторонами узгоджено, що за несвоєчасне виконання замовником розрахунків у відповідності до договору замовник сплачує пеню за кожен день затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Перевіривши розрахунок, здійснений судом першої інстанції, судова колегія зазначає, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 41331,78грн., нарахована за період з 20.07.2016р. по 18.01.2017р. (період нарахування 183 дня).

Відносно доводів Концерну “Міські теплові мережі” про необґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочення виконання рішення суду строком на три місяці, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки аб розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки містяться в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013.

Відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно до приписів статей 33, 34, 43 ГПК України саме на відповідача покладено обов’язок доведення існування відповідних підстав, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в обґрунтування заявленого клопотання про надання розстрочки виконання рішення господарського суду строком на три місяці посилається на наступні обставини. Стягнення всієї суми заборгованості призведе до дестабілізації роботи підприємства, у тому числі щодо невиконання ним зобов’язань перед контрагентами зі сплати за електричну енергію, холодне водопостачання та виплати заробітної плати працівниками підприємства. Відповідно до Закону України “Про теплопостачання”, Закону України “Про житлово-комунальні послуги” відповідач зобов’язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста Запоріжжя. В умовах складної економічної ситуації в державі заборгованість має тенденцію до зросту. Станом на 01.09.2017р. загальна заборгованість споживачів за теплову енергію складає 68629190,00грн., у т.ч. заборгованість бюджетних установ та організацій. Суттєвою обставиною, що безпосередньо впливає на фінансовий стан Концерну “Міські теплові мережі”, є постанова Кабінету Міністрів України №217 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. №44). Даною постановою затверджено порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, який визначає розподіл коштів виключно до структури тарифу (Порядок №217). Згідно показників нормативів відрахування коштів за постановою Кабінету Міністрів України №217 на рахунки Концерну “Міські теплові мережі” в перід з січня по вересень 2017р. у середньому склав – 17,81%. Інших джерел надходження грошових коштів відповідач не має. Працювати всупереч нормам постанови Кабінету Міністрів України №217 Концерн “Міські теплові мережі” не має права.

Проаналізувавши наведені відповідачем підстави для надання розстрочки виконання рішення, враховуючи можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк та такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, приймаючи до уваги, що заборгованість Концерну “Міські теплові мережі” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорожпроект” виникла в липні 2016р. та до прийняття місцевим господарським судом рішення у справі №908/1486/17 не була сплачена, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення. При цьому, господарським судом Запорізької області доречно зазначено, що тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від обов’язку належного виконання зобов’язань перед кредитором.

Позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 7000,00грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач надав всі необхідні документи, які підтверджують надання послуг адвоката по даній справі, а також те, що внаслідок порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутися до адвоката для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про співрозмірність наданих послуг з розміром позовних вимог та, у зв’язку з частковим задоволенням позову, поклав витрати на послуги адвоката відповідно до ст.49 ГПК України на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення господарського суду Запорізької області від 02.10.2017р. (повний текст підписано 09.10.2017р.) у справі №908/1486/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 02.10.2017р. (повний текст підписано 09.10.2017р.) у справі №908/1486/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.10.2017р. (повний текст підписано 09.10.2017р.) у справі №908/1486/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників: 2 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи; 1 – ДАГС; 1 – ГСЗО