Постанова № 70486212, 21.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Справа № 908/996/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Корсак В.А., Кравчук Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017у справі№908/996/17 Господарського суду Запорізької областіза позовомСелянського (фермерського) господарства "Лещенко В.М."до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій областітретя особаВільнянська районна державна адміністраціяпровизнання незаконною відмову відповідача в поновленні договору оренди землі від 10.04.2007 та укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії зазначеного договору оренди землі,за участю представників сторін:від позивача: не з'явився,від відповідача: не з'явився,від третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.06.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі №908/996/17, позовні вимоги - задоволено. Визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.04.2017 №27-8-0.6-2348/2-17 в поновленні договору оренди землі від 10.04.2007, укладеного між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області та Селянським (фермерським) господарством "Лещенко В.М." (зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 03.05.2007 за №040726000005). Вирішено вважати укладеною Додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 10.04.2007 (зареєстрованого 03.05.2007 за №040726000005) між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Селянським (фермерським) господарством "Лещенко В.М.", в редакції, викладеній в резолютивній частині судового рішення.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення,яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.11.2017 №08.03-04/6113 у зв'язку з Указом Президента України №357/2017 від 10.11.2017 суддів Дроботову Т.Б., Мачульського Г.М. призначено суддями Верховного Суду, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №908/996/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Корсак В.А., Кравчук Г.А.

У письмовому відзив на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

15.11.2017 до Вищого господарського суду України від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Зазначене клопотання судовою колегією касаційної інстанції відхиляється у зв'язку з порушенням заявником строку, передбаченого ч. 2 ст. 741 ГПК України звернення з відповідним клопотанням.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судовою колегією відхиляється з огляду на скорочені строки розгляду касаційних скарг, встановлені ст. 1118 ГПК України та з огляду на те, що явка уповноважених представників сторін не визнавалась обов'язковою.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 21.11.2017 учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визначалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.04.2007 між Вільнянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "Лещенко В.М." (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 17,6088га (кадастровий номер: 2321582500:07:001:0064), яка знаходиться за адресою: землі Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 8 договору останній укладено терміном на 10 (десять) років.

Договір зареєстрований в Запорізькій регіональній філії ДП " Центр державного земельного кадастру" 03.05.2007 за №040726000005.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, маючи намір продовжити строк дії договору, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом-повідомленням від 17.03.2017 №58 про поновлення договору оренди строком на 10 років, додавши при цьому відповідний проект додаткової угоди.

Відповідач у відповіді №27-8-0.6-2348/2-17 від 14.04.2017 зазначив, що він не погоджується з запропонованими умовами, викладеними позивачем в листі-повідомленні та в проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частинах 1 - 5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій встановили факт належного виконання позивачем умов договору оренди; дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк. При цьому, судами зазначено, що відмовляючи позивачу у продовжені строку дії договору, відповідач не зазначив жодного порушення орендарем приписів діючого законодавства або умов договору.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій дослідивши умови додаткової угоди встановили їх відповідають вимогам чинного законодавства при поновленні договору оренди відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з їх висновками про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі №908/996/17 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі №908/996/17 - залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя В.А. Корсак Суддя Г.А. Кравчук