Ухвала суду № 70484009, 24.10.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15546/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., при секретарі судових засідань Ярмак І.В., за участю прокурора Андрєєва Я.А.,розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києва старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Балюк О.Л. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016101040017796 від 29.12.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

Заявник подав дане клопотання про арешт майна, а саме нежитлового приміщення (будинку), який розташований за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 14-А, загальною площею 1330, 30 кв.м., з огляду на наявність мети визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

В свою чергу, враховуючи положення ст. 172 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу, та дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України кримінальне провадження, заслухавши думку прокурора, слідчий суддя приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо не існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; не доведено, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Зокрема, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У цій ситуації, заявник, до клопотання не додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи, які б були належним чином завірені.

Також, згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної у витягу з Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка ураховується слідчим суддею виходячи з норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слідує, що окрему проблему становить подання слідчими та прокурорами разом з клопотанням копій документів, в тому числі витягу з ЄРДР, які належним чином або взагалі не засвідчені, що позбавляє слідчого суддю можливості пересвідчитися в ідентичності цих документів, в той час, як інформація, що в них міститься, має суттєве значення під час розгляду клопотання цієї категорії та може істотно вплинути на висновки слідчого судді… Саме тому у подібних випадках необхідно постановляти ухвалу про відмову у задоволенні клопотання…

За таких обставини слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, у даному випадку, копії документів, які взагалі не засвідчені, що позбавляє слідчого суддю можливості пересвідчитися в ідентичності цих документів, в той час, як інформація, що в них міститься, має суттєве значення під час розгляду клопотання цієї категорії та може істотно вплинути на висновки слідчого судді…

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Балюк О.Л. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016101040017796 від 29.12.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: О.В. Бірса