Рішення № 70482580, 21.11.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 653/3878/16-ц Головуючий в І інстанції Шарко Н.А.

Номер провадження 22-ц/791/1679/17 Доповідач Орловська Н.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Орловської Н.В.

суддів Кутурланової О.В.

ОСОБА_1

секретар Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 04 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова, 55, що належав на праві власності його матері ОСОБА_5, яка померла 24.07.2012р., з тих підстав, що у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно.

В обгрунтування заявлених позовних вимог послався на те, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які є батьками позивача, придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,2000 га, розташовані за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова, 55.

Після смерті матері ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/2 частину належного їй майна, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, у зв’язку із чим 05.09.2012р. він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Оскільки приватним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 24.07.2012р., просив визнати за ним право власності на 1/4 частини житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами та 1/4 частину земельної ділянки площею 0,2000 га, розташованих за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова, 55, в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 04 серпня 2017 року позов задоволено. Ухвалено: визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 24.07.2012р., на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 55 по вул. Комарова у с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області та на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 6522186500:21:029:0042, розташованої за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова, 55.

В апеляційні скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції невірно визначено коло осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, яка померла 24.07.2012р. На час відкриття спадщини, після смерті матері, ОСОБА_5, заявник була зареєстрована та постійно проживала у житловому будинку, 1/2 частина якого належала спадкодавцю, а тому вважається такою, що прийняла спадщину. Крім того, суд не звернув уваги на те, що земельна ділянка площею 0,2000 га, розташована за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова, 55, безоплатно була передана у власність ОСОБА_2 в 2008р., та видано державний акт про право власності, а тому це нерухоме майно не є об’єктом спільної власності подружжя, і не входить до складу спадкового майна.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегією суддів встановлені такі обставини.

За визначенням ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права і обв’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

У відповідності до положень ст. 60 СК України майно, набуте під час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_5 і ОСОБА_2 з 29.03.1966р. перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження.(а.с.11, 15)

Факт родинних відносин між ОСОБА_4 та його матір’ю ОСОБА_5 встановлено заочним рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 03.09.2013р., яке набрало чинності 13.09.2013р.(а.с.8)

За час перебування у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.1984 р. придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами до числа яких входили господарські сараї, літні кухні, сінник дерев’яний.

На підставі рішення виконкому Генічеської районної ради № 198-б/7 від 7.07.1987р. ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок із належними до нього господарськими спорудами на заміну договору купівлі-продажу.

Сторони не заперечували того факту, що за життя спадкодавця добудовані нові і реконструйовані існуючі господарські будівлі і споруди, які є приналежністю до житлового будинку.

Так, за наявними матеріалами інвентарної справи вбачається, що рішенням виконкому Генічеської районної ради від 02.01.1985р. № 9-а/1 надано дозвіл на будівництво гаражу і бані, після зведення яких вказані споруди внесені до техдокументації.

Крім того, на підставі заяви власника домоволодіння ОСОБА_2 внесені уточнення та зміни щодо року забудови окремих господарських споруд, а саме: тамбур літ. «в-1», навіс літ. «У,Ж»; вбиральні «Ф,Е»., які фактично зведені 2009р., а не у 2013 р., як це помилкового було зазначено у техпаспорті, виданому 22.07.2013р.

Враховуючи викладені обставини, а також положення ст.ст. 22, 28 Кодексу про Шлюб і Сім’ю України (в редакції від 01.01.1970р., діючого на час виникнення спільної власності у подружжя) та ч.3 ст. 368 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що житловий будинок та господарські споруди, віднесені до складу об’єкту нерухомості, та зареєстровані у державному реєстрі речових прав 10.01.2014р. є спільною сумісною власністю подружжя, як такі, що зведені за життя спадкодавця, а тому частка спадкодавця у спільній сумісній власності за законом становить 1/2 його частину.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є її діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Отже, частка кожного із них у спадковому майні становить по 1/3, за умови прийняття спадщини кожним із спадкоємців.

Визнаючи за позивачем право власності на 1/4 частину спадкового майна, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подала, а тому вважається такою, що не прийняла спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця і протягом шести місяців після відкриття спадщини постійно із спадкодавцем не проживала.

Проте такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неповного встановлення фактичних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що спадщина після ОСОБА_5 відкрилась 24.07.2012р. за місцем її проживання у житловому будинку № 55 по вул. Комарова у с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області. Позивач, який на час відкриття спадщини був зареєстрований і постійно проживав за іншою адресою, 05.09.2012р. подав письмову заяву про прийняття спадщини. (а.с. 109).

Разом із спадкодавцем на день смерті були зареєстровані решта спадкоємців, чоловік ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3, які також подали заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, зазначивши, що прийняли спадщину з підстав ч.3 ст. 1270 ЦК України.(а.с.110,111). Факт реєстрації за місцем відкриття спадщини підтверджено письмовими доказами, які містяться на стор.11 в паспорті кожного із них та довідкою виданою сільською радою від 06.09.2012р. (а.с. 114-115,129).

Позивач, заперечуючи той факт, що ОСОБА_3 прийняла спадщину посилався на ту обставину, що остання хоч і була зареєстрована у будинку, належному спадкодавцеві, але постійно там не проживала, а тому вважав, що для прийняття спадщини мала б подати відповідну заяву у встановлений законом шестимісячний строк.

За визначенням ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» № 1382-1У від 11.12.2003р., громадяни, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття із попереднього місця проживання та прибуття до нового, зареєструвати своє місце проживання.

У відповідності до конституційних прав громадян на свободу пересування і вільний вибір місця проживання, таке право гарантоване громадянину, який сам має визначати місце свого проживання. Державою гарантовано, що таке право не може бути обмежено чи заперечене не інакше ніж на законних підставах.

В ході розгляду справи, власник будинку, ОСОБА_2 стверджував, що його донька, ОСОБА_3, на час смерті матері зареєстрована і постійно проживала у належному йому будинку, хоча періодично нетривалий час тимчасово перебувала у своїх дітей у м. Києві.

Також судом встановлено, що за життя спадкодавця, власник будинку або інші заінтересовані особи не порушували питання про те, що ОСОБА_3 втратила право користування житловим приміщенням у спірному житловому будинку внаслідок її тривалої відсутності.

Посилання позивача на зміст довідки, наданої за підписом заступника голови сільської ради ОСОБА_6 від 22.05.2013р. № 554, про прийняття спадщини лише ОСОБА_2, який постійно проживав із спадкодавцем на час її відкриття, не спростовує факт прийняття спадщини ОСОБА_3, яка також була зареєстрована у спірному будинку, оскільки вказана довідка видана заступником голови сільської ради із питань дії виконавчого комітету, тоді як до повноважень вказаної посадової особи не віднесені питання ведення обліку та реєстрації постійного місця проживання мешканців вказаного населеного пункту. (а.с. 65).

Поза увагою суду залишилась та обставина, що за підписом сільського голови надана довідка від 06.09.2012р. № 410, де викладена інформація щодо реєстраційних документів у господарській книзі №2 за 2012р., що є офіційним підтвердженням факту реєстрації постійного проживання ОСОБА_3 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, як це передбачено наведеним вище Законом України № 1382-ІV від 11.12.2003р.(а.с.129).

Враховуючи наведене висновок суду про те, що ОСОБА_3 не прийняла спадщину суперечить наведеним вище фактичним обставинам справи та положенням ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Отже, рішення в частині встановлення за позивачем права на 1/4 частину спадкового майна належить скасувати та ухвалити нове рішення про встановлення за ним права на 1/6 частину у спадщині.

Крім того, суд першої інстанції визначаючи обсяг спадкового майна, та визнаючи за позивачем право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,2000 га, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова, 55, виходив із того, що вказане майно належить до спільної сумісної власності подружжя, а тому належить до спадкового майна.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю чи іншим правовстановлюючим документом, у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗК України.

З матеріалів справи вбачається і це встановив суд, що спірна земельна ділянка площею 0,2000 га, кадастровий номер 6522186500:21:029:0042, розташованої за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова, 55, надана у власність ОСОБА_2 безоплатно в порядку приватизації за правилами ст. 116, 118 ЗК України. Право власності останнього підтверджено на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 741532 від 12.06.2008р., виданого на підставі рішення сесії Щасливцівської селищною радою від 16.11.2007р. № 461.

Крім того, суд визнав встановленим, що наявний в матеріалах справи державний акт серії ЯЖ № 594722 від 28.09.2011р. на цю ж земельну ділянку, але площею 0,1500 га, виданий на виконання рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 05.09.2008р., яким за ОСОБА_3 визнано право власності на 0,05 га цієї ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 17.02.2016р. вказане рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Отже, вказані обставини не змінюють правого статусу спірної земельної ділянки загальною площею 0,2000 га, право власності на яку в порядку приватизації набув відповідач ОСОБА_2 у 2008 році.

Наведені обставини сторони не спростовували в ході розгляду справи.

Відповідно до п. б ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни набувають право власності на земельну ділянку на підставі безоплатної передачі земель державної і комунальної власності, а тому спірна земельна ділянка одержана у власність відповідачем ОСОБА_2 шляхом приватизації в порядку ст. 116 ЗК України є його особистою власністю, а не спільної сумісною власністю подружжя, оскільки у даному випадку йдеться не про майно набуте подружжям у шлюбі у розумінні ст. 60 СК України, а про одержану громадянином безоплатно земельну ділянку із земель комунальної власності.

Положення ч.5 статті 61 СК України, щодо об’єктів спільної сумісної власності подружжя та віднесення до їх складу земельної ділянки, набутої одним із подружжя в порядку приватизації діяли від часу набуття чинності цих змін з 08.02.2011р. та до часу виключення цієї частини на підставі Закону № 4766 від 17.05.2012р.

Оскільки наведені норми Закону зворотної сили у часі не мають та враховуючи, що спірна земельна ділянка, у відповідності до положень ст.ст. 81, 116, 118, 121 ЗК України, надана у власність ОСОБА_2 в порядку безоплатної передачі (приватизації) на підставі державного акту від 12.06.2008р., а тому одержана у власність земельна ділянка не є спільною власністю подружжя.

Такий висновок узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 6-98цс11 від 15.02.2012р., № 6-99 цс11 від 22.02.2012р.

Оскільки суд першої інстанції вказаних обставин справи не врахував, допустив помилку у застосуванні норм матеріального права, а тому дійшов помилкового висновку про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину земельної ділянки.

Отже, рішення у цій частині належить скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 116, 118 ЗК України, ст.ст. 60, 61 СК України та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 04 серпня 2017 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину житлового будинку та земельної ділянки, розміщені за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцеве, вул. Комарова, 55, скасувати і ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 24.07.2012 року, на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 55 по вул. Комарова у с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий _______ Н.В.Орловська

Судді: _______ О.В.Кутурланова

_______ ОСОБА_1