Ухвала суду № 70482226, 21.11.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 654/3620/16-ц Головуючий в І інстанції.

Номер провадження: №22-ц/791/1715/17 Доповідач Кутурланова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

ОСОБА_1,

секретар Цулукіані І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування відсотків за користування чужими грошовими коштами, відшкодування доходів від безпідствно набутого майна та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування процентів за користування чужими грошовими коштами, доходів від безпідставно набутого майна та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що в 2006 році між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким він надав відповідачці 250 000 доларів США, а остання, в свою чергу, зобов’язалася повернути йому вказані кошти в строк до 14.09.2007 року. У зв’язку з неналежним виконанням обов’язків боржником, рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 16.05.2013 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто вищевказану суму боргу, судове рішення набуло чинності та пред’явлено до примусового виконання.

Посилаючись на те, що навіть після ухвалення рішення суду відповідач не виконав свої позикові зобов'язання, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України в сумі 577125,00 грн; курсову різницю між гривневим еквівалентом суми боргу на дату винесення рішення та на час звернення до суду в сумі 4619250,00 грн; доходи, отримані відповідачем від безпідставного використання грошових коштів в сумі 43000 грн; у відшкодування моральної шкоди просив стягнути 100000 грн, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 07.06.2017 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 до участі в справі в якості позивача по вимогам про відшкодування процентів за користування чужими грошовими коштами, відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, відшкодування курсової різниці та судових витрат було залучено правонаступника ОСОБА_4 – ОСОБА_5.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 577 125 грн., вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_5, просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог та стягнення 3% річних, тому рішення переглядається саме в цій частині.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду про стягнення боргу за договором позики не припиняє зобов’язальних відносин сторін, і, встановивши, що прострочення виконання грошового зобов'язання існує і після ухвалення судового рішення, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, як такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз. 1, 2 п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз’яснено, що зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов’язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Згідно норм ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким позивач надав, а відповідач отримала у борг 250 000 доларів США з умовою повернення до 14 вересня 2007 року.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 250 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 998 250,00 гривень.

Зазначене рішення набрало законної сили та звернуто до примусового виконання, але на час звернення позивача до суду не виконано, що вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 56) та Інформації про виконавче провадження (а.с. 177-185).

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зобов’язальні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не припинені, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у порядку ст. 625 ЦК України, як відповідальність за невиконання зобов’язань за договором, є правомірною та справедливою компенсацією від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи досліджені судом докази, приймаючи до уваги рішення всіх судових інстанцій у справі про стягнення суми боргу за договором позики та встановлені у них фактичні обставини, які відповідно до ст.61 ЦПК України мають преюдиційне значення для зазначеної справи, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

ОСОБА_1