Ухвала суду № 70479815, 21.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

21 листопада 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

за участю секретаря - Шмигельська І.З.

з участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника Тернопільської комунальної міської лікарні №2 ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської комунальної міської лікарні №2 про визнання рішення неправомірним, скасування наказу, зобов'язання внести зміни в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Тернопільської комунальної міської лікарні №2 (далі — ТКМЛ №2) про визнання рішення роботодавця неправомірним та скасування наказу №78 — ОС від 28 липня 2017 року та поновлення роботі.

В подальшому уточнив позовні вимоги.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення вимог цивільно - процесуального закону. Вказує, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про поновлення на роботі, проте суд позбавив його права на звернення до суду за захистом своїх прав, що випливають із спору про поновлення на роботі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що наказом Тернопільської комунальної міської лікарні №2 від 28 липня 2017 року №78-О.С. “Про звільнення”, позивача було звільнено з посади завідувача приймального відділення за п.4 ст.40 КЗпП України та зобов'язано бухгалтерію провести повний розрахунок та виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку. Вважаючи наказ незаконним, позивач просив визнати рішення про звільнення неправомірним, наказ від 28 липня 2017 року №78-ОС скасувати, зобов'язати відповідача внести зміни в трудову книжку, вчинивши запис про недійсність наказу про його звільнення, стягнути кошти у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків терміном п'ять днів із дня отримання копії ухвали.

Суд виходив з того, що позивачем заявлена дві вимоги майнового характеру — про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди та три вимоги немайнового характеру: 1) про визнання рішення щодо його звільнення з посади завідувача приймальним відділенням за прогул без поважних причин - неправомірним, 2) про скасування наказу від 28 липня 2017 року №78-ОС, 3) про зобов'язання внести зміни в трудову книжку.

Заявнику надано строк для усунення наступних недоліків:

1) визначити та вказати в позовній заяві ціну позову;

2) конкретизувати зміст позовних вимог у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

3) сплатити судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вимоги немайнового характеру.

18 вересня 2017 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та доповнив позов новою вимогою про поновлення на роботі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 2 жовтня 2017 року встановлено, що недоліки позовної заяви позивачем усунені частково. Зазначено, що позивач не виконав вимог ухвали щодо сплати судового збору за позовні вимоги, які не є вимогами про поновлення на роботі та про стягнення заробітної плати.

Визнавши, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, і після залишення такої заяви без руху недоліки не були усунуті, суд визнав позовну заяву неподаною та повернув її заявнику ОСОБА_1

Однак, з таким висновком судді цілком погодитися неможливо.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VІ (зі змінами та доповненнями) за подання заяв, скарг до суду на всій території України справляється судовий збір.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 5 вищенаведеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Дійшовши висновку про те, що позовні вимоги про визнання рішення неправомірним, скасування наказу, зобов'язання внести зміни в трудову книжку є самостійними вимогами немайнового характеру, за кожну з яких підлягає сплаті судовий збір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що наведені вимоги нерозривно взаємопов'язані між собою, поєднані одним матеріально-правовим змістом, що випливає із права поновлення на роботі, за захистом якого позивач звернувся до суду, тобто є однією вимогою, а не трьома, як зазначив місцевий суд.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно визначив кількість позовних вимог, що випливають із вимоги про поновлення на роботі та розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання позовної заяви.

Що стосується інших позовних вимог: про стягнення коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та відшкодування моральної шкоди, які є самостійними вимогами, суд дійшов вірного висновку, що позовна заява в цій частині вимог не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України і правомірно визнав позовну заяву неподаною та повернув її заявнику ОСОБА_1

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” № 3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів робить висновок, що ухвала про повернення позовної заяви суду становить непропорційне обмеження його прав доступу до суду з вимогами про поновлення на роботі, які є самостійними вимогами від вимог про стягнення коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та відшкодування моральної шкоди, що призвело до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 жовтня 2017 року в частині визнання не поданою та повернення позовної заяви про визнання рішення неправомірним, скасування наказу, зобов'язання внести зміни в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та передати справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В решті ухвалу суду залишити без зміни.

Ухвалу колегії може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: