Постанова № 70479734, 20.11.2017, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/2498/17

Пр. 2-а/621/65/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2017 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Шахової В.В.,

секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Змієві матеріали адміністративного позовуОСОБА_2 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо невиплати пенсії, починаючи з 01.02.2017 року; визнати протиправними та скасувати рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі від 25.01.2017 року та рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 20.06.2017 року про припинення виплати їй пенсії починаючи з 01.02.2017 року; зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити їй виплату пенсії з моменту припинення виплати з 01.02.2017 року.

Позовна заява мотивована тим, що позивачка ОСОБА_2 є громадянкою України та пенсіонеркою за віком. Згідно довідки №6309000803 від 26.11.2014 року ОСОБА_2 взята на облік, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. З 01.08.2014 року електронну пенсійну справу ОСОБА_2 було взято на облік в органом Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області. До січня 2017 року включно відповідачем здійснювались виплати пенсії за віком ОСОБА_2, а з 01.02.2017 року виплата пенсії їй була припинена. Згодом, ОСОБА_2 стало відомо, що довідка про взяття на облік ВПО №6309000803 від 26.11.2014 року була скасована. 08.09.2017 року позивачці була видана нова довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000323426. 25.09.2017 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про причини невиплати їй пенсії в період з лютого місяця 2017 року. Листом №4749-02/50 від 04.10.2017 року Зміївського обєднаного управління Пенсійного фонду України їй було повідомлено, що постановою КМУ від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Рішенням відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського обєднаного УПФ Харківської області від 25.01.2017 року ОСОБА_2 припинено виплату пенсії з 01.02.2017 року згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, протокол №2 від 20.01.2017 року, як внутрішньо переміщеній особі, яка не проживає за зазначеною адресою в Зміївському районі. Рішенням відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 20.06.2017 року ОСОБА_2А було припинено виплату пенсії з 01.02.2017 року згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, п. 4 протоколу №23 п. 3 від 16.06.2017 року.

Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву, у якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник Зміївського обєднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову, з підстав наведених у письмових запереченях та вказав, що прийняті рішення органом пенсійного фонду були винесені у межах їх повноважень, у спосіб, передбачений діючим законодавством України та на підставі нормативно-правових актів відповідних органів державної влади.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 01.08.2014 року знаходиться на обліку відповідача, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.11.2014 року №6309000803 та отримувала пенсію. З 01.02.2017 року виплата пенсії припинена на підставі прийнятого рішення комісії управління соціального захисту населення Зміївської РДА Харківської області з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 2 від 20.01.2017 року, якою прийнято рішення припинити соціальні виплати ОСОБА_2, як особі, яка не проживає за зазначеною адресою: Харківська обл., Зміївський район, с. Соколово, вул. О. Яроша, буд. 140. у звязку з не підтвердженням місця фактичного проживання відповідно до постанови КМУ від 08.06.2016 року №365.

За обставинами справи між сторонами виник спір щодо законності дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 лютого 2017 року.

Згідно статті 49 ОСОБА_4 України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на ОСОБА_4 України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст.49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

(положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають ОСОБА_4 України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009)

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено з матеріалів справи, виплату пенсії позивачу призупинено у звязку із не проживанням за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.

Між тим, відповідач вказав, на обставину, визначених нормою Закону, яка стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є посиланням на норми закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом.

Припинення виплати позивачу пенсії за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання суперечить принципам, які закріплені в ОСОБА_4 України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 про порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування визначають, що соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сімї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначенихстаттею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Так на підтвердження законності рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії від 25.01.2017 року, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт непроживання ОСОБА_2 за адресою с. Соколове, вул. О. Яроша, №140, яким, згідно того ж порядку є акт обстеження матеріально-побутових умов сімї.

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_4 України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009р. в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 ОСОБА_4 України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 ОСОБА_4 України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_4 України, ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 статті 19 ОСОБА_4 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.

Відповідно до ч.3 статті 22 ОСОБА_4 України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_4 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_4 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_4 України як актом прямої дії.

Відповідно до статті 1 ОСОБА_4 України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ( стаття 3 ОСОБА_4 України ).

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 6 -11, 71, 161, 163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконними дії Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 з 01 лютого 2017 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі від 25.01.2017 року та рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 20.06.2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 починаючи з 01.02.2017 року.

Зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії ОСОБА_2 з моменту припинення виплати з 01.02.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області в дохід держави суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 640 грн., які перерахувати на р/р 31215256700001 стягувачем є ДСА України код ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: ГУДКСУ у м.Києві, код банку отримувача: 820019.

Постанову звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 листопада 2017 року.

Суддя