Ухвала суду № 70476705, 16.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8048/17

Номер справи місцевого суду: 520/5735/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря – Фабіжевської Т.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до головного державного виконавця Другого Київського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_4, ОСОБА_2, Управління державного казначейства у м. Одесі, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, третя особа – ОСОБА_5 про визнання недійсним торгів, що відбулись та акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про придбання майна з торгів, скасування реєстрації права власності,

встановила:

18.05.2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідачів головного державного виконавця Другого Київського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_6, ОСОБА_2, Управління державного казначейства у м. Одесі, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України, третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсними торгів, що відбулися та акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про придбання майна з торгів, у зв’язку з не усвідомленням особою дій внаслідок психічного здоров’я, скасування реєстрації права власності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_7 підтримала надану заяву про забезпечення позову, а саме просила накласти арешт на нерухоме майно – 56/1000 частин дачної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, будинок № 35. Мотивуючи заяву тим, що невжиття вказаних заходів може утруднити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви сторони позивача про забезпечення позову. Відповідач підтримала надане раніше клопотання про закриття провадження у зв’язку із наявністю рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.11.2015 року у справі № 520/4292/15-ц, яке ухвалено між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і позов у даній справі.

Інші учасники справи до судового засідання не з’явилися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження, - відмовлено. Заяву представника позивача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_7 про забезпечення позову – задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно – 56/1000 частин дачної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Золотий Берег, будинок № 35, реєстраційний номер об’єкта нерухомості 147776451101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, до вирішення спору по суті вимог.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування зазначеної ухвали, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З надісланих судом першої інстанції до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів справи вбачається порушення судом порядку, встановленого для вирішення питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд першої інстанції обґрунтовуючи оскаржувану ухвалу послався на наступні обставини.

Київським районним судом м. Одеси розглядалася цивільна справа № 520/4292/15-ц за позовом ОСОБА_3 до головного державного виконавця Київського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_6, ОСОБА_2, Управління державного казначейства у м. Одесі, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_5, про визнання поважною причини пропуску строку на подання заперечень на звіт про незалежну оцінку майна та зобов'язання призначити рецензування звіту про оцінку майна, визнання недійсними торгів, що відбулися, протоколу проведення електронних торгів та акту про реалізацію нерухомого майна, та стягнення коштів.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.11.2015 року у задоволені позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, підставою для закриття провадження по справі є рішення суду, що набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Частиною 3 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що незважаючи на тотожність сторін та предмет спору у справі № 520/4292/15-ц та у даній справі № 520/5735/17, все ж позов, що розглядається в рамках даного провадження заявлено з інших підстав, аніж у справі № 520/4292/15-ц.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про закриття провадження по справі на підставі ч. 2 ст. 205 ЦПК України не підлягає задоволенню, так як необґрунтоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15 ) позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Положеннями п. 4 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», та з урахуванням того, що заходи забезпечення позову, які просить вжити сторона позивача, безпосередньо стосуються предмета справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для накладення арешту. У зв'язку із чим, суд вважав, що заява сторони позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.

Колегія суддів повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись, виходячи з наступного.

З наданих до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів справи вбачається, що не всі учасники процесу були належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи, а тому не були присутніми під час розгляду вказаних вище питань, що свідчить про порушення їх процесуальних прав.

Більш того, вирішуючи питання про закриття провадження по справі, суд не витребував матеріали справи, на яку посилається відповідач, не дослідив позовну заяву та судові рішення, які набрали чинності, які, на думку відповідача, прийняті з тотожних позовних вимог.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до абз. 1 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов’язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необгрунтовними. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов’язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розмір ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Як зазначено у п. 4 постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд не навів жодного доказу та обґрунтування щодо доведеності доводів представника позивача зазначених в заяві про забезпечення позову.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що винесена ухвала Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року не може вважатися законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з переданням питань на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 312, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року скасувати, питання передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_8