Постанова № 70476504, 23.11.2017, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Провадження № 2-а/459/260/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2017 р. Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Жураковського А.І.

при секретарі Ганас К.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов’янської міської ради Донецької області, з участю третьої особи без самостійних вимог: Департаменту соціального захисту населення Донецької ОДА, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не перерахування та недоплати йому разової грошової допомоги до 05.05.2016 р. у розмірах, встановлених ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також просить зобов’язати відповідача нарахувати й виплатити йому таку допомогу у зазначеному даною нормою розмірі з врахуванням вже виплаченої суми.

В обґрунтування вимог зазначає, що відповідач виплатив йому грошову допомогу до 05 травня 2016 року як учаснику бойових дій у розмірі 920 грн. Вважає протиправними такі дії відповідача, оскільки ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачений розмір допомоги у сумі п’яти мінімальних пенсій за віком. У поза судовому порядку відповідач відмовився здійснити відповідні донарахування й виплату. Тому просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати останнього доплатити різницю.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, пославшись на доводи й аргументи, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов заперечує. Згідно поданих письмових заперечень, стверджує, що виплата разової грошової допомоги до 05.05.2016 р. у сумі 920 грн. здійснена у відповідності до чинного законодавства.

Представник третьої особи клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов заперечує.

Вислухавши позивача, представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та перебуває на відповідному обліку у відповідача.

Позивачу було проведено виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі 920 грн. як учаснику бойових дій до 05 травня 2016 року, що вбачається з листа відповідача № Ф-1769-2.1-6.2 від 25.09.2017 року.

Зазначені кошти були перераховані у квітні 2016 року.

Не погоджуючись з таким діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно з ч.1 ст.17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ, пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуютьсяу порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень (пп.2 п.1 Постанови).

Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України не конституційними.

Встановлено, що позивачу у 2016 році виплачена вище вказана грошова допомога у розмірі 920 грн.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Закріплений у ст.8 КАС України принципверховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд приходить до висновку, що у 2016 році виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, здійснена у відповідності до чинного законодавства.

Поряд з цим, покликання позивача на те, що рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 р. було визнано неконституційною зміну редакції ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, з 01 січня 2015 року набрав чинності Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року за №79-VІІІ.

Відповідно до пункту 26 розділу VІ "Прикінцевих і перехідних положень" Бюджетного кодексу України передбачено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетних фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, з набуттям чинності Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 р., Кабінету Міністрів України надано повноваження, зокрема щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнаття дій відповідача протиправними та зобов’язання останнього нарахувати й виплатити йому разову грошову допомогу за 2016 рік у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Крім цього, покликання позивача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 10.02.2016р. (справа №537/5837/14-а), стосовно необхідності при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій керуватися ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", суд вважає необґрунтованими, оскільки предметом судового розгляду у вказаній справі було зобов'язання органу соціального захисту населення здійснити перерахунок і виплату щорічної разової допомоги до 5 травня за 2014 рік, проте, з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ, яким по-іншому врегульовано спірні правовідносини.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та викладені вище норми права, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенню позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Червоноградський міський суд Львівської області в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено 24.11.2017 р.

Суддя: А. І. Жураковський