Постанова № 70476226, 20.11.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15527/17

Провадження № 2-а/522/1824/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді: Бойчука А.Ю.

при секретарі Іскрич В.В.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, згідно якої просив:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» - протиправною.

- зобов’язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та здійснити одноразово виплату не отриманої суми пенсії без обмеження будь-яким строком.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати.

При цьому посилаючись на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС та з 2002 року йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

14 липня 2017 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з запитом щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1, проте Листом ГУ ПФУ в Одеській області від 20.07.2017 року за №13383/03 було повідомлено: «На підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області головному управлінню 17.05.2017 передана довідка № 18945 про розмір грошового забезпечення для перерахунку йому пенсії згідно із статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за нормами, чинними на 01.01.2016, яке становить 6240,85 гривень.

Перерахунок та виплату перерахованих пенсій буде забезпечено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України».

Вищевказану відмову представник позивача вважає безпідставною та незаконною, а бездіяльність протиправною, у зв’язку з чим був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом свого Конституційного права на соціальний захист.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань про поважність причин неявки суду не надавав та не заявляв.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином.

За таких обставин, суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача відповідача та третьої особи, на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та врегульовані положеннями КАС України.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, позивачу з 2002 року призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2017 року по справі 815/7337/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до МВС України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії – задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не надіслання інформації до Пенсійного фонду України про зміни в грошовому забезпеченні для здійснення перерахунку пенсії відносно ОСОБА_1А та зобов’язано Міністерство внутрішніх справ України надіслати до Пенсійного фонду України інформацію про зміни в грошовому забезпеченні для перерахунку пенсії, які виникли з 01.01.2016 року.

Листом ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області від 23.06.2017 року за №14/3-К-1060/аз представника Позивача було повідомлено, що на підставі списків які були надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області ОСОБА_1 було виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та направлено до ГУ ПФУ в Одеській області.

Розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2016 року складає: 6240,85 гривень.

14 липня 2017 року представник Позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з адвокатським запитом щодо перерахунку пенсії Позивача.

Листом ГУ ПФУ в Одеській області від 20.07.2017 року за №13384/03 було повідомлено: «На підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області головному управлінню 17.05.2017 року передана довідка № 18945 про розмір грошового забезпечення для перерахунку йому пенсії згідно із статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” за нормами, чинними на 01.01.2016, яке становить 6240,85 гривень.

Перерахунок та виплату перерахованих пенсій буде забезпечено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України».

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

26.09.2017 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача, згідно яких останній просив залишити позов без розгляду за період з 01.01.2016 року по 17.07.2017 року у зв’язку із пропуском строків позовної давності та просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 101 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

ч. 2 Кодексу встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення свого права 20.07.2017 року, а даний позов надійшов на адресу суду 17.08.2017 року, тобто позивачем не порушено шестимісячний строк для звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Стосовно вимог позивача про визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії протиправною та зобов’язання вчинити перерахунок з 01 січня 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 07 листопада 2015 року) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться в разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року встановлено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (згідно з Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-УІІІ) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських здійснюється також у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року N 900-VIII статтю 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Таким чином, збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 №988.

Абзацом 1 пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.

Зазначене не .суперечить вимогам пункту 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, згідно з яким Міністерство внутрішніх справ України повідомляє у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Посилання Відповідача на відсутність фінансування та необхідність виділення додаткових коштів з Державного бюджету України на проведення такого перерахунку є безпідставним. Так, Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції захист прав і основоположних свобод, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював позицію, згідно з якою Конституція України виділяє певні категорії громадян України, котрі потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема,належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року, № 5-рп/2002у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

До зазначених висновків також прийшов Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до абзацу другого розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 липня 2015 року №580-УІІІ «Про Національну поліцію» (згідно із Законом України від 23.12.2015 №900-УІІІ) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту позивача, як пенсіонера органів внутрішніх справ України, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності: відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові І службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачі суду не надали.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, аналізуючи всі наведені норми чинного законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 1 січня 2016 року є протиправною.

Зазначений перерахунок повинен бути проведений з моменту виникнення у позивача права на перерахунок, тобто з 01.01.2016 року відповідно до положень ст.63 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

27.09.2017 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на користь ОСОБА_1 в розмірі 6280,00 гривень ( судові витрати на правову допомогу 5000,00 гривень, судовий збір 1280,00 гривень).

Відповідно до ч.1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно до ст.90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до п.48 Постанови пленуму ВССУ №10 від 17.10.14 р., витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З наданих позивачем копій актів про прийняття- передачу наданих послуг №1 від 31.07.2017 року та № 2 від 31.08.2017 року не вбачається, які конкретно послуги були надані позивачу та їх зв'язок з розглядом даної справи. Крім того, відсутнє належне обґрунтування та документальне підтвердження витраченого часу на правову допомогу.

Також, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Проте, у договорі про надання правової допомоги № 77-038/16 від 28.11.2016 року, відсутні умови сплати гонорару та не визначений його розмір. Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для компенсації судових витрат на правову допомогу в позивача відсутні.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ст. 71 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід зазначити, що п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що Пенсійний фонд України та його органи звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Керуючись: ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст. ст. 7-9, 11, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 183-2 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з 1 січня 2016 року відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» - протиправною.

Зобов’язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з 1 січня 2016 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та здійснити одноразово виплату не отриманої суми пенсії без обмеження будь-яким строком.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1280,00 гривень.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з часу її проголошення.

Суддя: А.Ю. Бойчук